Предметні завдання та запитання, тестування набутих знань

                                                                                                                                                                                                                                                                                    

РОЗДІЛ 1 * •

Цей розділ стосується клітинних,

молекулярних та загальних основ медичної фізіології. Після вивчення цього розділу студент повинен уміти:

• назвати різні водні середовища організму, їхні значення і методи, якими можна їх вимірювати;

• дати означення моля, еквівалента й осмомолів;

• навести та порівняти різноманітні пасивні й активні сили, що створюють рух речовин через клітинну мембрану;

• пояснити осмос і навести приклади його впливу на рух рідини з одного місця в організмі людини в інше;

• описати та навести приклади вторинного активного транспортування;

• дати означення та пояснити мембранний потенціал спокою;

• знати різноманітні органели в клітині та функції кожної;

• знати хімічну природу та фізіологічне значення компонентів клітинної мембрани;

• розуміти головні терміни будови ДНК та РНК і роль цих нуклеотидів та інших речовин клітини у процесі синтезу білка;

• пояснити процес екзоцитозу та ен-доцитозу й описати внесок кожного у нормальну діяльність клітини;

• описати головні шляхи, через які хімічні месенджери позаклітинної рідини створюють зміни всередині клітини, у тім числі зміни експресії генів;

• описати роль G-білків як молекул внутрішньоклітинної сигналізації;

• назвати головні теорії, що пояснюють старіння;

• дати означення гомеостазу та навести приклади гомеостатичних механізмів.

                                                                                                                                                                  

ГОЛОВНІ ПИТАННЯ

1. Чому є важливою для фізіології Иа++-АТФ-аза?

2. Порівняйте склад плазми, інтер-стиційної рідини та внутрішньоклітинної рідини. Поясніть відмінності.

3. Що станеться з мембранним потенціалом спокою, якщо позаклітинна концентрація К+ збільшиться з 5 до 10 мекв/л? Що станеться, якщо позаклітинна концентрація Na+ збільшиться з 142 до 155 мекв/л? Чому?

4. Чому еритроцити набухають і згодом розриваються, якщо їх помістити у 0,3% розчин натрію хлориду?

5. Гени визначають утворення специфічних білків. Яка послідовність процесів, що відбуваються між ДНК та утворенням білка, секре-тованого клітиною?

6. Опишіть будову та функції білків, що містяться у клітинній мембрані?

7. Які функції кальмодуліну? У чому його фізіологічне значення?

8. Які рецептори трансмітують ендо-цитоз?

9. Опишіть старіння з погляду на клітинні та молекулярні механізми, що є його підґрунтям.

                                                                                                                                                                  

ТЕСТОВИЙ КОНТРОЛЬ ЗНАНЬ

У питаннях 1-19 виберіть одну відповідь.

1. Клітинні мембрани

(A) містять декілька споріднених білкових молекул;

(B) непроникні для жиророзчинних речовин;

(C) у деяких тканинах забезпечують транспортування глюкози з більшою швидкістю за наявності глюкози;

(D) є вільнопроникні для електролітів, але не для білків;

(E) мають сталий склад упродовж життєдіяльності клітини.

2. Головним рушієм молекули з плазми крові в інтерстиційний простір,

є

(A) активне транспортування.

(B) котранспортування з Н+.

(C) полегшена дифузія.

(D) котранспортування з Na+.

(E) фільтрування.

3. Вторинні месенджери —

(A) речовини, що взаємодіють з первинними месенджерами поза клітинами.

(B) речовини, що зв’язуються з первинними месенджерами у клітинній мембрані.

(C) гормони, секретовані у відповідь на подразнення інших гормонів.

(D) медіюють внутрішньоклітинні відповіді до різноманітних гормонів та нейротрансміте-рів.

(E) не утворюються у головному мозку.

684 / САМООЦІНКА НАВИКІВ

4. Мембранний потенціал спокою

клітини

(A) знижується до нуля, якщо в мембрані відбувається інгібування Na+-K+-ATO-a3H.

(B) у нормі відповідає потенціалу рівноваги для СІ.

(C) у нормі відповідає потенціалу рівноваги для К+.

(D) у нормі відповідає потенціалу рівноваги для Na+.

(E) суттєво зміниться, якщо позаклітинна концентрація Na+ збільшиться.

5. Білки, що їх секретують клітини,

(A) не синтезуються рибосомами, пов’язаними з мембраною.

(B) початково синтезуються з сигнального пептиду або лідерної послідовності наС-закінченні.

(C) містяться у пухирцях і секреторних Гранулах.

(D) проходять через клітинну мембрану ендоцитозом.

(E) секретуються у збільшеній формі, ніж наявна в ендоплазматичній сітці.

6. Осмос — це рух

(A) розчинної речовини через напівпроникну мембрану з ділянки, у якій гідростатичний тиск вищий, до ділянки, де гідростатичний тиск нижчий.

(B) розчиненої речовини через напівпроникну мембрану з ділянки низької до ділянки високої концентрації.

(C) розчиненої речовини через напівпроникну мембрану з ділянки високої до ділянки низької концентрації.

(D) розчиненої речовини через напівпроникну мембрану з ділянки низької до ділянки високої концентрації.

(E) розчинної речовини через напівпроникну мембрану з ділянки високої до ділянки низької концентрації.

7. Дейтерію оксид та інулін увели

здоровому 30-річному чоловіку.

Об’єм поширення дейтерію оксиду становить 42 л, а інуліну -14 л.

(A) Об’єм внутрішньоклітинної рідини -14 л.

(B) Об’єм внутрішньоклітинної рідини — 28 л.

(C) Об’єм плазми -7 л.

(D) Об’єм інтерстиційної рідини-9 л.

(Е) об’єм загального вмісту води за цими показниками визначити не можна.

8. Які хвороби пов’язані з мутацією у мітохондріальному геномі?

(A) муковісцидоз.

(B) спадкова зорова нейропатія Лебера.

(C) нефрогенний нецукровий діабет.

(D) родинне передчасне дозрівання чоловіків.

(E) хвороба Гіршпрунґа.

9. Які рецептори не пронизують мембрану клітини сім разів?

(A) p-Адренергічні рецептори.

(B) Родопсин.

(C) 5-НТІС-рецептор.

(D) Мінералокортикоїдний рецептор.

(E) ЛГ-рецептор.

10. Які речовини впливають безпосередньо на ядро, спричинюючи фізіологічні ефекти?

(A) ІЛ-ір.

(B) Гормон росту.

(C) Кортизон.

(D) Дофамін.

(E) Естрадіол.

У питаннях 11-14 утворіть пари з хвороби, що наведена в кожному питанні, та характеристик, позначених літерами, які найтісніше пов я-зані з нею.

(A) Анормальні рецептори для ка-техоламінів.

(B) Анормальний G-білок.

(C) Антитіла проти рецепторів.

(D) Недостатність рецепторів для позаклітинного білка.

(E) Анормальний рецептор для позаклітинного білка.

11. Багато випадків хвороби Ґрейва.

12. Деякі випадки псевдогіпопарати-реоїдизму.

13. Деякі випадки родинної гіперхо-ле стерол емії.

14. Деякі випадки акромегалії. Утворіть пари з висловів 15-19,

які означають функцію, та позначених літерами структур (рис. 1-А), що найтісніше стосуються їх. Кожну позначену літерою відповідь можна використовувати один або декілька разів або не використовувати взагалі.

15. Видалення сигнальних пептидів.

16. Гідроліз прогормонів.

17. Рециклінг рецепторів клітинної мембрани.

18. Глікозиляція білків.

Клітинна

мембрана

Рис. 1-А.

19. Конститутивна секреція.

У питаннях 20—25 визначте, чи величина, наведена у першому вислові, є більшою (G), однаковою (S) або меншою (L), ніж величина, наведена у другому.

20. Концентрація йонів гідрогену у лі-зосомах.

GSL

Концентрація йонів гідрогену у цитоплазмі клітин.

21. Внесок нормальної концентрації глюкози плазми у загальну осмо-ляльність плазми.

GSL

Внесок нормальної концентрації Na+ плазми у загальну осмоляль-ність плазми.

22. Об’єм плазми обчислюють, коли частина барвника, використана для його вимірювання, введена підшкірно замість внутрішньовенно.

GSL

Об’єм плазми обчислюють, коли частина барвника, використана для його вимірювання, введена внутрішньовенно.

23. Концентрація К+ у внутрішньоклітинній рідині.

САМООЦІНКА НАВИКІВ / 685

GSL

Концентрація К+ в інтерстиційній рідині.

24. Концентрація Са2+ у внутрішньоклітинній рідині.

GSL

Концентрація Са2+ в інтерстиційній рідині.

25. Розмір мітохондріального геному.

GSL

Розмір нуклеарного геному.

                                                                                                                                                                                                                                                                                    

РОЗДІЛ 2 * •

Це перший з чотирьох розділів, що стосуються нервів і м’язів, а також взаємозв’язку між ними. В ньому розглянуто питання морфології нейронів, електричні та йонні явища, що є основою їхнього збудження і здатності передавати імпульси. Після вивчення цього розділу студент повинен уміти:

• назвати різні частини нейрона і їхнє функційне призначення;

• схарактеризувати безмієлінові та мієлінові нейрони, описати хімічну природу мієліну і з’ясувати відмінності передавання імпульсів безмієліновими та мієліновими нейронами;

• пояснити значення явищ ортоґрад-нош та ретроградного аксоплазма-тичнош транспортування і дегенерації Валлєра;

• дати означення явищ збудження і провідності, описати зміни, що є в основі виникнення електротоніч-них потенціалів і потенціалів дії;

• розтлумачити такі властивості поширення нервового імпульсу: латентний період, критичний період деполяризації, пік-потенціал, слідова деполяризація і гіперполяри-зація;

• описати і пояснити явище складного потенціалу дії в змішаних нервах;

• назвати різні типи нервових волокон, що є в організмі, і пояснити їхнє значення в умовах нормального й анормального функціюван-ня периферійних нервів;

• описати різні типи клітин глії і функційне призначення кожного;

• назвати відомі нейротрофіни, а також типи нейронів, на які вони

діють. Описати їхні впливи та механізми цих впливів.

                                                                                                                                                                  

ГОЛОВНІ ПИТАННЯ

1. Яке значення для тваринних організмів має еволюція мієлінових нейронів?

2. Порівняйте функцію дендритів з функцією нейронів.

3. Опишіть і поясніть вплив тетра-доксину на мембранний потенціал спокою і потенціал дії в нервових клітинах.

4. Які типи нервових волокон містяться в складі симпатичного нерва, що прямує від черевного вузла до кишки? Відповідь поясніть.

5. Як абсолютний і відносний ре-фрактерні періоди корелюють у часі з різними фазами потенціалу дії? Чому під час цих періодів зменшується збудливість нерва?

6. Порівняйте електричні та йонні явища в нейронах з такими ж явищами у скелетних, серцевому та гладких м’язах.

                                                                                                                                                                  

ТЕСТОВИЙ КОНТРОЛЬ ЗНАНЬ

У питаннях 1-6 виберіть одну відповідь.

1. Потенціал дії нерва

(A) започатковується витіканням йонів Na+.

(B) завершується внаслідок витікання йонів К+.

(C) поширюється нейроном зі зниженням амплітуди.

(D) зумовлений швидкоплинними змінами градієнта концентрації йонів Na+ у клітинній мембрані.

(Д) не пов’язаний з будь-яким переміщенням йонів Na+ або К+ через клітинну мембрану.

2. До аксона приєднані подразнювальні електроди, а внутрішньоклітинний електрод сполучений через катодно-променевий осцилоскоп (КО) з індиферентним електродом (рис. 2-А). У разі подразнення аксона латентний період становив 1,5 мс. Внутрішньоклітинний електрод розміщений на відстані 6 см від анода і 4,5 см

Рис. 2-А.

від катода подразника. Яка швидкість передавання в аксоні?

(A) 15 м/с.

(B) ЗО м/с.

(C) 40 м/с.

(D) 67,5 м/с.

(E) Неможливо визначити на підставі наведених даних.

3. Яким з перелічених волокон властива найменша швидкість передавання?

(A) Аа-волокна.

(Б) А(3-волокна.

(B) Ау-волокна.

(Г) В-волокна.

(Д) С -волокна.

4. Підклавши руку під голову, чоловік глибоко заснув. Після пробудження він виявив, що його кінцівка паралізована, однак больова чутливість у ній збережена. Причиною втрати рухової функції зі збереженням відчуття болю є те, що в нервах верхньої кінцівки

(A) A-волокна вразливіші до гіпоксії, ніж В-волокна.

(Б) A-волокна чутливіші до стискання, ніж С-волокна.

(B) С-волокна чутливіші до стискання, ніж А-волокна.

(Г) чутливі нерви розмішені ближче до кісток, ніж рухові, внаслідок чого їх менше ушкоджує холод.

(Д) чутливі нерви розміщені ближче до кісток, ніж рухові, внаслідок чого їх менше ушкоджує стискання.

5. Яка частина нейрона має вищу концентрацію №+-каналів на один квадратний міліметр клітинної мембрани?

(A) Дендрити.

(B) Ділянки тіла клітини біля дендритів.

(C) Початковий сегмент.

(D) Мембрана аксона під мієліном.

(E) Жодна з наведених вище частин.

686 / САМООЦІНКА НАВИКІВ

6. Яке з наведених тверджень, що стосуються фактора росту нервів, є хибним?

(A) Він утворений трьома полі-пептидними субодиницями.

(B) Він у високих концентраціях міститься в підщелепних слинних залозах самки миші.

(C) Він потрібний для росту і розвитку симпатичної нервової системи.

(D) Його захоплюють нерви з органів, іннервованих цими нервами.

(E) Він є у головному мозку.

У питаннях 7-10 визначте, чи величина, наведена у першому вислові, є більшою (G), однаковою (S) або меншою (L), ніж величина, наведена у другому.

7. Кількість гліальних клітин у головному мозку.

GSL

Кількість нейронів у головному мозку.

8. Швидкість передавання в аксонах малого діаметра.

GSL

Швидкість передавання в аксонах великого діаметра.

9. Збудливість у нейроні в разі збільшення мембранного потенціалу спокою до -80 мВ.

GSL

Збудливість у нейроні в разі зменшення мембранного потенціалу спокою до -60 мВ.

10. Загальна тривалість складного потенціалу дії змішаного нерва на відстані 5 мм від подразнювального електрода.

GSL

Загальна тривалість складного потенціалу дії змішаного нерва на відстані 50 мм від подразнювального електрода.

розділ з

У цьому розділі описані морфологічні та фунційні характеристики трьох типів м’язів, що є в організмі людини: скелетного, серцевого та гладкого. Після вивчення цього розділу студент повинен уміти:

• описати макро- та мікроскопічну анатомію скелетних м’язів, у тім

числі поперечну посмугованість, стосунок актину до міозину і сар-котубулярну систему;

• описати та пояснити взаємодію між актином та міозином;

• порівняти морфологію серцевого, вісцерального гладкого та поліеле-ментного гладкого м’яза зі скелетним;

• навести послідовність електричних та йонних процесів, що відбуваються від появи потенціалу дії у моторному нерві до скорочення скелетного м’яза, і описати значення кожного;

• порівняти ізометричне та ізотонічне скорочення;

• характеризувати дистрофія, його функції у нормі та описати хвороби, які виникають, коли він анормальний або його нема;

• описати джерела енергії для м’язових скорочень та пояснити, як енергія переміщує скоротливий апарат;

• характеризувати кисневий борг та описати його роль у діяльності м’язів під час фізичного навантаження;

• описати різницю між швидкими та повільними скелетними м’язами;

• характеризувати термін рухова одиниця й описати вплив денер-вації на скелетні м’язи;

• описати йонні явища, що виникають під час потенціалу дії у серцевому м’язі;

• описати відхилення у мембранному потенціалі, що простежується у пейсмейкерній тканині, та йонні зміни, що відповідають за препо-тенціал;

• порівняти електричні та механічні явища у гладких м’язах з такими ж у скелетних м’язах та з’ясувати вплив ацетилхоліну і норадрена-ліну на електричну й механічну активність вісцеральних гладких м’язів.

                                                                                                                                                                  

ГОЛОВНІ ПИТАННЯ

1. Наведіть визначення загального напруження, пасивного напруження, активного напруження, довжини в стані спокою та довжини рівноваги. Як взаємозв’язок актину з міозином пояснює криву довжи

на-напруження у скелетних м’язах?

2. М’яз — це пристрій для конвертування хімічної енергії у механічну Проаналізуйте та опишіть це твердження.

3. Яка мінімальна частота подразнення, за якої тетанус відбувається у швидких м’язах з тривалістю м’язового скорочення 7,5 мс і у повільних м’язах — з 100 мс.

4. Опишіть чинники, що визначають градацію відповідей скелетних м’язів у живих інтактних тварин.

5. Опишіть співвідношення між довжиною м’язового волокна та напруженістю у серцевому м’язі в нормі та в разі гіпертрофії міокарда.

6. Порівняйте молекулярні події, що розпочинають скорочення у гладких та скелетних м’язах. Що є подібним, а що відмінним?

                                                                                                                                                                  

ТЕСТОВИЙ КОНТРОЛЬ ЗНАНЬ

У питаннях 1-10 виберіть одну відповідь:

1. Потенціал дії скелетних м’язів

(A) має продовжену фазу плато.

(B) поширюється всередині до всіх частин м’яза через Т-тру-бочки.

(C) спричинює негайне засвоєння Са2+ з бокових цистерн сарко-плазматичної сітки.

(D) є довшим, ніж потенціал дії у серцевому м’язі.

(E) не є важливим для скорочення.

2. До фунцій тропоміозину в скелетних м’язах належить

(A) ковзання вздовж актину для забезпечення скорочень.

(B) вивільнення Са2+після ініціації скорочення.

(C) зв’язування з міозином під час скорочення.

(D) дія, як “білка розслаблення” у спокої — накривання сайтів, де міозин зв’язується з актином.

(E) генерування АТФ, який передається до скоротливого механізму.

3. Поперечні містки у саркомері скелетних м’язів утворені з

(A) актину.

(B) міозину

(C) тропоніну.

САМООЦІНКА НАВИКІВ / 687

(D) тропоміозину.

(E) мієліну.

4. Скоротлива відповідь у скелетних м’язах

(A) розпочинається після закінчення потенціалу дії.

(B) не є кінцевою, доки триває потенціал дії.

(C) виконує більше напруження, коли м’яз скорочується ізометрично, ніж тоді, коли м’яз скорочується ізотонічно;

(D) виконує більшу роботу в разі ізометричного м’язового скорочення, ніж у випадку ізотонічного;

(E) зменшується в разі повторного подразнення.

5. Щільні контакти

(A) є у серцевому м’язі.

(B) є, але з невеликою функцій-ною значимістю, у серцевому м’язі.

(C) є, однак забезпечують шлях для швидкого поширення збудження від одного волокна серцевого м’яза до іншого.

(D) не виявлені у гладких м’язах.

(E) з’єднують саркотубулярну систему з окремими скелетними м’язовими клітинами.

У питаннях 6—10 виберіть

A, якщо вислів пов’язаний з (а);

B, якщо вислів пов’язаний з (Ь);

C, якщо вислів пов’язаний з (а) та (Ь);

D, якщо вислів не пов’язаний ні з (а), ні з (Ь).

(a) сила скорочення в м’язі;

(b) тривалість скорочення в м’язі.

6. Довжина м’яза на початку скорочення.

7. Тип ізоформ міозинових важких ланцюгів у м’язі.

8. Ступінь, до якого нагрівається в руховому нерві м’яз, є асинхронним.

9. Вміст колагену в м’язі.

10. Вміст дистрофіну в м’язі.

До висловів 11-13 підберіть речовину, позначену літерами, яка найближче з ними пов язана. Кожну речовину можна використати кілька разів або не використати жодного.

(A) Адреналін.

(B) Інгібін.

(C) Тестостерон.

(D) Тиреоїдні гормони.

(E) Кортизон.

11. Зменшення вмісту в м’язах глікогену.

12. Збільшення маси м’язів.

13. Збільшення швидкості скорочення.

У питаннях 14-16 визначте, чи величина, наведена у першому вислові, є більшою (G), однаковою (S) або меншою (L), ніж величина, наведена у другому.

14. Тривалість збільшення притоку Са2+ під час потенціалу дії у серцевому м’язі.

GSL

Тривалість збільшення надходжень Са2+ під час потенціалу дії у скелетному м’язі.

15. Кількість дистрофіну у нервово-м’язовому з’єднанні.

GSL

Кількість утрофіну у нервово-м’язовому з’єднанні.

16. Збудливість гладких м’язів матки після введення прогестерону GSL

Збудливість гладких м’язів матки після введення естрогену.

                                                                                                                                                                                                                                                                                    

РОЗДІЛ 4

Цей розділ стосується синаптичних контактів між нейронами, нервово-м’язового синапсу, а також нейро-трансмітерів і рецепторів, що забезпечують передавання в цих сполученнях. Після вивчення цього розділу студент повинен уміти:

• описати головні особливості морфології синапсів;

• пояснити характер хімічного та електричного передавання в си-напсах;

• описати швидкий і повільний збуджувальні та гальмівні потенціали, а також йонні потоки, що їх спричинюють. Пояснити, як ці потенціали взаємодіють з генерованими потенціалами дії;

• характеризувати і дати приклади прямого, опосередкованого, пре-синаптичного та постсинаптично-го гальмування;

• характеризувати синаптичну пластичність і з’ясувати її стосунок до процесів навчання;

• назвати 12 нейротрансмітерів і головні ділянки нервової системи, де вони вивільнюються;

• дати означення опіоїдного пептиду, назвати головні опіоїдні пептиди організму, а також молекули-попередники, з яких вони походять;

• описати рецептори катехоламінів, ацетилхоліну, 5-НТ та опіоїдів;

• характеризувати етапи біосинтезу, вивільнення, дії та видалення з си-наптичної щілини ацетилхоліну, дофаміну, адреналіну, норадрена-ліну і серотоніну;

• пояснити суть явищ звикання, сенсибілізації, довготривалої потен-ціації і довготривалої депресії;

• описати структуру нервово-м’язового синапсу і пояснити, як потенціали дії, що надходять руховим нейроном до синапсу, зумовлюють скорочення скелетного м’яза;

• пояснити суть явища денервацій-ної підвищеної чутливості.

                                                                                                                                                                  

ГОЛОВНІ ПИТАННЯ

1. Аксон може забезпечувати провідність у будь-якому напрямі, однак у хімічному синапсі провідність лише однонапрямлена. Чому?

2. Які типи хімічних сполук виконують функцію синаптичних трансмітерів?

3. Один із записів на рис. 4-А зумовлений дією ацетилхоліну як збуджувального трансмітера, а інший — у-аміномасляної кислоти як гальмівного трансмітера. Ідентифікуйте записи. Відповідь поясніть.

. 1

…..

Рис. 4-А. Запис за допомогою техніки петч клемп двох різних нейронів. Відхилення донизу свідчить про наявність вхідних, а відхилення угору — вихідних імпульсів.

688 / САМООЦІНКА НАВИКІВ

4. Яку роль у метаболізмі нейро-трансмітерів відіграє зворотне поглинання? Як воно відбувається? Які фармакологічні засоби його блокують?

5. Підраховано, що в передньому мозку людини співвідношення кількості синапсів до кількості нейронів становить 40 000 до 1. Поясніть це явище і його фізіологічне значення.

6. Що таке синаптична затримка? Поясніть її значення стосовно функцій головного мозку.

7.3 ’ясуйте функцію глютаматних рецепторів у головному мозку.

8. Одні нейрони продукують ней-ротрансмітери, а інші — гормони, тобто хімічні месенджери, що поширюються кров’яним руслом. Назвіть гормони, що утворюють нейрони і назвіть локалізацію цих нейронів.

9. Гази нервово-паралітичної дії, які були синтезовані для можливої хімічної війни, головно гальмують активність ацетилхолінестерази. Чому таке гальмування зумовлює смерть?

10. Порівняйте структуру та функцію закінчень соматичних мотоней-ронів у скелетному м’язі і закінчень автономних рухових нервів у серцевому і гладких м’язах.

                                                                                                                                                                  

ТЕСТОВИЙ КОНТРОЛЬ ЗНАНЬ У

У питаннях 1-17 виберіть одну відповідь.

Утворіть пари з висловів 1-5 та позначених літерами структур, що їх стосуються. Кожна з цих структур може бути використана один раз, декілька разів або жодного разу.

(A) Мікротрубочки.

(B) Активні зони.

(C) Ядра.

(D) Світлі пухирці.

(E) Зернисті пухирці.

1. Містять ацетилхолін.

2. Містять катехоламіни.

3. Містять стероїдні рецептори.

4. Містять синтаксин.

5. Зв’язані з кінезином.

У питаннях 6-8 утворіть пари з рецепторів, наведених у кожному з питань, та характеристик, позначених літерами, які пов’язані з ними. Кожен

вислів може бути використаний один

раз, декілька разів або жодного разу.

(A) Утворений багатьма субоди-ницями.

(B) Блокований Zn2+.

(C) Зв’язаний з Gs.

(D) У високій концентрації міститься в смугастому тілі.

(E) Гальмований стрихніном.

6. рІ-Адренергічний рецептор.

7. Б2-Дофаміновий рецептор.

8. N-метил D-аспартатний рецептор.

9. Яку з речовин не продукують пост-гангліонарні симпатичні нейрони?

(A) L-ДОФА.

(B) Дофамін.

(C) Норадреналін.

(D) Гістамін.

(E) Ацетилхолін.

10. Швидкі гальмівні постсинаптичні потенціали

(A) є наслідком пресинаптичного гальмування.

(B) взаємодіють з іншими швидкими і повільними потенціалами, зумовлюючи зміни мембранного потенціалу, наближаючи або віддаляючи його значення від критичного рівня деполяризації.

(C) можуть бути спричинені зростанням провідності йонів Na+.

(D) можуть бути спричинені зростанням провідності йонів Са2+.

(E) виникають у скелетному м’язі.

11. Започаткування потенціалу дії в скелетному м’язі шляхом подразнення його рухового нерва

(A) залежить від просторового підсилення.

(B) залежить від часового підсилення.

(C) гальмоване високою концентрацією Са2+ у цервово-м’язо-вому синапсі.

(D) залежить від вивільнення нор-адреналіну.

(E) залежить від вивільнення ацетилхоліну.

12. Який з названих йонних каналів є лігандозалежним?

(A) ВІП-рецептор.

(B) Норадреналіновий рецептор.

(C) ГАМКд-репептор.

(D) ГАМКв-рецептор.

(E) Метаботропний глютаміновий рецептор.

13. Що з наведеного, найвірогідніше, не пов’язане з виникненням довготривалої потенціації?

(A) NO.

(B) Са2+.

(C) N-Memn-D-acnapTami рецептори.

(D) Мембранна гіперполяризація.

(E) Мембранна деполяризація.

14. Який з наведених синаптичних трансмітерів не є пептидом, поліпептидом чи білком?

(A) Речовина Р.

(B) Метенкефалін.

(C) р-Ендорфін.

(D) Серотонін.

(E) Динорфін.

15. Активування яких з перелічених рецепторів може, вірогідно, зменшувати відчуття тривоги?

(A) Нікотинові холінергічні рецептори.

(B) Глютаматні рецептори.

(C) ГАМКд-рецептори.

(D) Глюкокортикоїдні рецептори.

(E) а,-Адренергічні рецептори.

16. Який з наведених рецепторів зв’язаний з гетеродимерним G-біл-ком?

(A) Гліциновий рецептор.

(B) ГАМКв-рецептор.

(C) Нікотиноподібний ацетилхолі-новий рецептор нервово-м’язового синапсу.

(D) 5-НТ3-рецептор.

(E) ANP-рецептор.

17. Який з наведених засобів, вірогідно, не підсилюватиме норадре-нергічне передавання?

(A) Засіб, що збільшує проникність аргініну всередину нейрона.

(B) Засіб, що підсилює активність тирозингі дроксил ази.

(C) Засіб, що підсилює активність дофамін-р-гідроксилази.

(D) Засіб, що гальмує активність моноамінооксидази.

(E) Засіб, що гальмує зворотне поглинання норадреналіну.

У питаннях 18-20 визначте, чи величина, наведена у першому вислові, є більшою (G), однаковою (S) або меншою (L), ніж величина, наведена у другому.

18. Кількість норадреналіну, що вивільняється в норадренергічному синапсі під час стимулювання пре-синаптичних а2-адренергічних рецепторів.

GSL

Кількість норадреналіну, що вивільняється в норадренергічному

САМООЦІНКА НАВИКІВ / 689

синапсі під час стимулювання постсинаптичних а2-адренергіч-них рецепторів.

19. Афінність СВ, -рецептора до анан-даміду.

GSL

Афінність СВ2-рецептора до анан-даміду.

20. Кількість пронизувань р2-адренер-гічним рецептором клітинної мембрани.

GSL

Кількість пронизувань М, муска-риноподібним ацетилхоліновим рецептором клітинної мембрани.

                                                                                                                                                                                                                                                                                    

РОЗДІЛ 5

Цей розділ стосується механізмів утворення потенціалів дії у сенсорних нервах, сенсорних систем і узагальнених засад та законів, згідно з якими кодована сенсорна інформація. Після вивчення цього розділу студент повинен уміти:

• дати означення терміна сенсорний рецептор;

• дати означення адекватного подразника і навести приклади;

• пояснити різні класифікації органів чуття;

• назвати типи сенсорних рецепторів, розміщених у шкірі, та описати їхній зв’язок з чотирма шкірними відчуттями: дотику, холоду, тепла й болю;

• розуміти механізм генерування рецепторного потенціалу й описати взаємозв’язок його значення у сенсорному рецепторі з кількістю імпульсів, що генеровані у сенсорному нерві;

• дати означення процесу адаптації, пояснити доктрину специфічних нервових енергій та закони проекції;

• пояснити як відбувається кодування інтенсивності, локалізації та якості подразника.

                                                                                                                                                                  

ГОЛОВНІ ПИТАННЯ

1. Опишіть сенсорні одиниці та їхні складові, якщо інтенсивність подразників збільшується.

2. Яка відмінність між тонічними та фазовими рецепторами? Які фізіологічні функції забезпечує кожний тип?

3. Яка частина тільця Пачіні утворює свій генераторний потенціал? Де утворюється потенціал дії у сенсорному нерві? Яку функцію забезпечують множинні пластинки у сполучній тканині капсули, що вкриває закінчення сенсорних нервів?

4. Чому людина спочатку бачить блискавку, а потім чує грім?

5. Люди з ампутованими кінцівками можуть відчувати біль у кінцівці, якої вже немає тривалий час, і це може стати складною медичною проблемою. Поясніть чому наявні болі у кінцівці, яка ампутована? Як можна лікувати хворого з такими “фантомними болями”?

                                                                                                                                                                  

ТЕСТОВИЙ КОНТРОЛЬ ЗНАНЬ

У питаннях 1-7 виберіть одну відповідь.

1. Тільця Пачіні — це

(A) тип температурного рецептора.

(B) у нормі іннервовані Аб-нерво-вими волокнами.

(C) рецептори дотику, що швидко адаптуються.

(D) рецептори дотику, що повільно адаптуються.

(E) рецептори болю.

2. Адаптація до сенсорних подразників продукує

(A) послаблення відчуття у разі застосування разом з первинним подразником сенсорних подразників іншого типу.

(B) інтенсивніше відчуття, якщо уживаний подразник застосовують повторно.

(C) відчуття, що локалізуються у руці, якщо подразнюють нерви плечового сплетення.

(D) зменшення відчуття, якщо уживаний подразник застосовують постійно.

(E) зменшення рівня порогу збудження у сенсорних нервах внаслідок того, що на рецептори безпосередньо впливає інша речовина.

3. Які з наведених відчуттів не генеруються імпульсами ініційовани

ми вільними нервовими закінченнями?

(A) Дотик.

(B) Біль.

(C) Холод.

(D) Лоскотання.

(E) Смак.

4. Відчуття, що сприймаються правою рукою, не можуть бути спричинені подразненням

(A) аферентних нейронів руки тоді, коли вони входять у спинний мозок.

(B) нейронів спіноталамічного шляху, на якому закінчуються аферентні нейрони руки.

(C) ділянки руки у таламусі на лівому боці організму.

(D) ділянки руки сенсорної кори на лівому боці організму.

(F) ділянки руки сенсорної кори на правому боці організму.

5. Які з наведених рецепторів та органів чуття є неправильно спаровані?

(A) Палочки та колбочки : око.

(B) Тільця Мейснера : нюховий епітелій.

(C) Волоскові клітини: внутрішнє вухо.

(D) Рецептори, чутливі до розтягу : каротидний синус.

(F) Гломусні клітини: каротидний клубочок.

6. Які з наведених відчуттів найбільше підпорядковані збудженню та гальмуванню у ЦНС?

(A) Дотик.

(B) Тепло.

(C) Біль.

(D) Слух.

(E) Смак.

7. Які з наведених структур не містять катіонних каналів, активованих механічним зміщенням, утворюючи деполяризацію?

(A) Колбочка.

(B) Тільця Пачіні.

(C) Волоскові клітини у завитці.

(D) Волоскові клітини у напів-кружних каналах.

(E) Волоскові клітини в маточці. У питаннях 8-10 визначте, чи величина, наведена у першому вислові, є більшою (G), однаковою (S) або меншою (L), ніж величина, наведена у другому

8. Величина генераторного потенціалу після дії слабкого подразника. GSL

690 / САМООЦІНКА НАВИКІВ

Величина генераторного потенціалу після дії сильного подразника.

9. Амплітуда потенціалу дії у сенсорних нервах після дії слабкого подразника.

GSL

Амплітуда потенціалу дії у сенсорних нервах після дії сильного подразника.

10. Відчуття болю, коли рецептори холоду є під впливом слабких подразників.

GSL

Відчуття болю, коли рецептори холоду є під впливом сильних подразників.

                                                                                                                                                                                                                                                                                    

РОЗДІЛ 6

У цьому розділі описані структури, що утворюють рефлекторну дугу, мо-носинаптичні і полісинаптичні спі-нальні рефлекси, а також властивості і функції м’язових веретен. Після вивчення цього розділу студент повинен уміти:

• сформулювати закон Белла-Ма-жанді і його фізіологічне значення;

• характеризувати моносинаптичні та полісинаптичні рефлекси і порівняти їх;

• навести приклади рефлексів розтягування, зокрема таких, які часто використовують у клінічній практиці;

• описати будову м’язових веретен і проаналізувати їхнє функційне призначення як частини системи зворотного зв’язку регулювання довжини м’яза;

• описати структуру сухожилкових органів Ґольджі і проаналізувати їхнє функційне призначення як частини системи зворотного зв’язку забезпечення м’язової сили;

• з’ясувати явища реципрокної іннервації, зворотного рефлексу розтягування, клонуса і реакції видовження;

• з’ясувати і пояснити явища фрак-ціювання й оклюзії.

                                                                                                                                                                  

ГОЛОВНІ ПИТАННЯ

1. Що називають ознакою місця, поясніть її значення.

2. Що таке кінцевий спільний шлях? З’ясуйте його фізіологічні підстави і значення.

3. Чому сильний шкідливий подразник спричинює тривалу реакцію відсмикування?

4. Виявлено, що в нормальному стані центральна затримка певної рефлекторної реакції становила 0,9 мс. Яким шляхом поширюється ця реакція — моносинаптичним чи полісинаптичним? Відповідь поясніть.

5. Як рефлекторні реакції вдосконалюються і модифікуються?

                                                                                                                                                                  

ТЕСТОВИЙ КОНТРОЛЬ ЗНАНЬ

У питаннях 1-4 виберіть одну відповідь.

1. Зворотний рефлекс розтягування

(A) має нижчий поріг, ніж рефлекс розтягування.

(B) є моносинаптичним рефлексом.

(C) є двосинаптичним рефлексом, у рефлекторній дузі якого один інтернейрон уставлений між аферентним і еферентним нейронами.

(D) є полісинаптичним рефлексом з багатьма інтернейронами, що розміщені між аферентним і еферентним нейронами.

(E) потребує імпульсації з боку центральних нейронів, унаслідок чого відбувається вивільнення ацетилхоліну.

2. Коли одночасно з посиленням збудження в у-мотонейронах посилюється імпульсація а-мотонейро-нів до м’яза, то

(A) виникає швидке гальмування імпульсації у веретені Іа афе-рентів.

(B) пролонгується м’язове скорочення.

(C) м’яз не скорочуватиметься.

(D) кількість імпульсів у веретені Іа аферентів буде меншою, ніж коли збільшуватиметься лише а-імпульсація.

(E) кількість імпульсів у веретені Іа аферентів буде більшою, ніж коли збільшуватиметься лише а-імпульсація.

3. Що не є характерним для рефлекторної діяльності?

(A) Модифікація імпульсами, що надходять з різних частин центральної нервової системи.

(B) Може одночасно забезпечувати скорочення одних м’язів і розслаблення інших.

(C) Може забезпечувати соматичні або вісцеральні реакції, але не одночасно обидві.

(D) Передавання в межах рефлекторної дуги відбувається за участю принаймні одного си-напсу.

(E) Часто відбувається підсвідомо.

4. Рефлекси відсмикування не є

(A) ініційованими шкідливими подразниками.

(B) домінуючими.

(C) пролонгованими у разі сильного подразника.

(D) відсутні декілька місяців після перетинання спинного мозку.

(E) залежними від ознаки місця. Питання 5-7 стосуються рис. 6-А. На рис. 6-А А, В та С є записами

потенціалів дії в аферентних нервових волокнах, що поширюються від м’яза до і після м’язового розтягування, що відображає крива м’язового розтягування.

5. Який запис виконано з нервового волокна, що іннервує волокно ядерного мішка?

6. Який запис виконано з нервового волокна, що іннервує волокно ядерного ланцюжка?

7. Який запис виконано з нервового волокна, що іннервує сухожилко-вий орган Ґольджі?

У питаннях 8—10 визначте, чи величина, наведена у першому вислові, є більшою (G), однаковою (S) або меншою (L), ніж величина, наведена у другому.

8. Реакція скелетного м’яза на розтягування після перетинання чутливого нерва, що іннервує цей нерв. GSL

Довжина > м’яза

/

III її II

В

І і і і І І і і і і І і І І

с

і І 11 м І і і і І і І і

Час

Рис. 6-А.

САМООЦІНКА НАВИКІВ / 691

Реакція скелетного м’яза на розтягування після перетинання рухового нерва, що іннервує цей м’яз.

9. Рівень імпульсації в руховому нерві м’яза-протагоніста під час рефлексу розтягування.

GSL

Рівень імпульсації в руховому нерві м’яза-антагоніста під час рефлексу розтягування.

10. Ритмічні скоротливі реакції на тривале розтягування м’яза у разі високого рівня у-еферентної імпульсації.

GSL

Ритмічні скоротливі реакції на тривале розтягування м’яза у разі низького рівня у-еферентної імпульсації.

                                                                                                                                                                                                                                                                                    

РОЗДІЛ 7 * •

Цей розділ стосується механізмів функціювання сенсорних систем, що відповідають за дотик, пропріорецеп-цію, відчуття холоду та тепла, болю, свербіння та відчуття, що виникають унаслідок комбінації цих головних відчуттів. Детально описано біль включно з характеристиками так званого швидкого та повільного болю, посттравматичного та невропатичного болю, глибокого та вісцерального болю. Схарактеризовані також хронічні больові синдроми. Після вивчення цього розділу студент повинен уміти:

• розуміти нейрональні зв’язки та шляхи, що забезпечують передавання сенсорних вхідних імпульсів зі шкіри, глибоких тканин та вісцеральних органів до кори головного мозку;

• описати структури та функції же-латинозної речовини;

• описати ділянки, в яких сенсорні проекції нейронів від таламуса закінчуються у сенсорній корі;

• назвати рецептори, що відповідають за біль, та пояснити відмінність між швидким та повільним болем;

• порівняти поверхневий, глибокий та вісцеральний біль;

• дати означення гіпералгезії;

• описати та пояснити іррадійова-ний біль;

• навести головні лікарські засоби та маніпуляції, які використовують для зменшення болю. Для кожного прикладу визначити раціональність застосування та прокоментувати їхню клінічну ефективність;

• пояснити вібраційну чутливість, природу розрізнення двох точок та стереогнозис.

                                                                                                                                                                  

ГОЛОВНІ ПИТАННЯ

1. Що є адекватним подразником для відчуття холоду, тепла та болю? Чи больові рецептори специфічні? Які хімічні агенти можуть ініціювати імпульси у больових волокнах?

2. Чому пухлина, що виникає у верхній частині спинного мозку, спричинює втрату болю та температурної чутливості спочатку у верхніх сегментах тіла людини і тільки пізніше — у нижніх. Що станеться з кореспондентним порядком втрати пропріорецепції?

3. Опишіть локалізацію двох провідних шляхів у спинному мозку, які стосуються дотику. Інформацію якого типу стосовно дотику передає кожний шлях?

4. Опишіть фактор Р і роль, яку він відіграє у м’язових болях.

5. Чому вісцеральні болі погано локалізовані? Чому вони особливо пронизливі?

6. Що таке опіатні пептиди? Як вони змінюють больові відчуття?

                                                                                                                                                                  

ТЕСТОВИЙ КОНТРОЛЬ ЗНАНЬ

У питаннях 1-12 виберіть одну відповідь.

1. Відстань, за якої два дотикові подразники можуть бути сприйняті як окремі, найбільша

(A) на губах.

(B) на долоні руки.

(C) на спині в околі лопатки.

(D) на дорсальній поверхні кисті.

(E) на кінчиках пальців.

2. У 49-річної жінки зі світлим волоссям виражена дифузна втрата вібраційної чутливості. Які з наведених досліджень були б найінфор-

мативнішими для визначення причини цієї втрати?

(A) Рентгенологічне дослідження спинного мозку.

(B) Визначення тривалості рефлексу.

(C) Вимірювання вмісту білка у спинномозковій рідині.

(D) Біопсія слизової шлунка.

(E) Повне дослідження сечі.

3. Подразнення яких з наведених структур могли б спричинити появу свербіння?

(A) Задні корінці С-волокон.

(B) В-волокна у периферійних нервах.

(C) Дорсальні стовпи у спинному мозку.

(D) Рецептори дотику.

(E) Моторні волокна у передніх корінцях спинних нервів.

4. Вісцеральні болі

(A) порівняно швидко адаптуються.

(B) медіюють В-волокнами у задніх корінцях спинномозкових нервів.

(C) іноді можуть змінюватись у разі подразнень шкіри.

(D) дуже подібні до швидких болів, що виникають у разі ушкоджувального подразнення шкіри.

(E) можуть бути спричинені визначеними та тривалими подразненнями рецепторів дотику.

5. Передньолатеральна хордотомія виконана для полегшення болю у правій нозі. Це ефективно з огляду на те, що вона перетинає

(A) лівий дорсальний стовп.

(B) лівий вентральний спінотала-мічний шлях.

(C) правий латеральний спінота-ламічний шлях.

(D) лівий латеральний спінотала-мічний шлях.

(E) правий кортикоспінальний шлях.

6. Які з наведених лікарських засобів не спричинюють анальгезаційного ефекту?

(A) Тетрагідроканабінол.

(B) Антагоністи речовини Р.

(C) Холінергічні агоністи.

(D) Гістамін.

(E) Морфій.

7. Унаслідок виробничої травми чоловік втратив праву кисть. Через

692 / САМООЦІНКА НАВИКІВ

чотири роки він мав епізоди нестерпних бо лей у ділянці, якої не було (фантомні болі). Детальне дослідження сканограми ПЕТ кори головного мозку виявило

(A) розширення ділянки правої кисті у правій соматичній сенсорній ділянці.

(B) розширення ділянки правої кисті у лівій соматичній сенсорній ділянці (SI).

(C) метаболічну неактивну пляму у ділянці кисті у лівій SI, яка повинна бути у нормі.

(D) проекцію волокон з сусідніх сенсорних ділянок у правій ділянці кисті у правій SI.

(E) проекцію волокон з сусідніх сенсорних ділянок у правій ділянці кисті у лівій SI.

8. Каузалгію

(A) супроводжує втрата волосся в ураженій ділянці.

(B) скасовує перетинання сенсорних нервів в ураженій ділянці.

(C) полегшують за допомогою лікарських препаратів, що блокують гліцинові рецептори.

(D) полегшують за допомогою лікарських препаратів, що блокують оц-адренорецептори.

(E) полегшують за допомогою лікарських препаратів, що блокують мускариночутливі холі-норецептори.

У питаннях 9-13 виберіть

A, якщо вислів пов’язаний з (а);

B, якщо вислів пов’язаний з (Ь);

C, якщо вислів пов’язаний з (а) і

(Ь);

D, якщо вислів не пов’язаний ні з (а), ні з (Ь).

(a) Капсаїциновий рецептор.

(b) Аа-нервові волокна.

9. Холод.

10. Тепло.

11. Біль.

12. Дотик.

13. Сила м’яза.

У питаннях 14 і 15 визначте, чи величина, наведена у першому вислові, є більшою (G), однаковою (S) або меншою (L), ніж величина, наведена у другому

14. Швидкість передавання в аферентних нейронах від теплових рецепторів.

GSL

Швидкість передавання в аферентних нейронах від рецепторів тиску.

15. Впливи ураження тім’яної частки на стереогнозис.

GSL

Впливи ураження лобової частки на стереогнозис.

                                                                                                                                                                                                                                                                                    

РОЗДІЛ 8

У цьому розділі розглянуто функ-ційну анатомію зорової системи, проаналізовано процеси формування зорового зображення у сітківці, перетворення світлової енергії в електричну відповідь у колбочках та палочках, утворення імпульсів у сітківці та передавання їх через бічні колінчасті тіла у зорову кору, процеси у зоровій корі й інших частинах кори головного мозку. Після вивчення цього розділу студент повинен уміти:

• характеризувати різні частини ока та знати їхні функції;

• простежувати нейрональні шляхи, якими передається зорова інформація від колбочок та палочок до зорової кори;

• пояснити як світлові промені з довкілля потрапляють у фокус на сітківці та значення акомодації;

• пояснити гіперметропію, міопію, астигматизм, пресбіопію та косоокість (страбізм);

• описати електричні відповіді у біполярних, горизонтальних, ама-кринових та гангліонарних клітинах, пояснити функцію кожного типу клітин;

• описати відгуки клітин зорової кори та функційну організацію ділянок кори головного мозку, які опрацьовують зорову інформацію;

• дати означення та пояснити тем-нову адаптацію та гостроту зору;

• описати функції колбочок та їхні нейрональні шляхи до зорової кори;

• описати нейрональні шляхи, які забезпечують кольорове світло-сприйняття;

• назвати чотири типи очних рухів та пояснити функції кожного.

                                                                                                                                                                  

ГОЛОВНІ ПИТАННЯ

І.Який тип порушення поля зору простежується у наведених ураженнях і чому?

a. Ураження одного зорового нерва.

b. Ураження одного оптичного шляху.

c. Ураження оптичного перехресту.

d. Ураження різноманітних частин колінчасто-шпорного шляху.

e. Білатеральні ураження, що порушують первинну зорову кору (ділянка 17).

2. Яка найближча точка бачення? Чому вона віддаляється з віком?

3. Скільки різних видів світлочутливих пігментів є у сітківці людини? Опишіть їхню хімічну будову; як вони утворюють електричну відповідь у сітківці та їхній зв’язок з кольоровим зором?

4. Що означає “у центрі” та “поза центром” клітин? Дайте означення латерального гальмування та поясніть його головне фізіологічне призначення.

5. Що таке орієнтаційні колонки і колонки домінування очей?

6. Опишіть паралельне опрацювання зорової інформації у корі головного мозку.

7. Що таке бінокулярний зір? Чому він має обмежену частину поля зору? Опишіть його значення та роль монокулярного зорового перетворення у сприйнятті глибини зображення?

8. Що таке амбліопія без анопсії? Поясніть її патогенез.

                                                                                                                                                                  

ТЕСТОВИЙ КОНТРОЛЬ ЗНАНЬ

У питаннях 1-12 виберіть одну відповідь.

1. Якщо головна фокусна відстань у кришталику 0,75 м, то його ре-фрактерна сила —

(A) 0,25 діоптрії.

(B) 0 ,75 діоптрії.

(C) 1,0 діоптрія.

(D) 1,33 діоптрії.

(E) 10,3 діоптрії.

2. Зорова акомодація передбачає

(A) збільшення напруження у зв’язках кришталика.

(B) зменшення кривини кришталика.

(C) розслаблення м’яза звужувана зіниці.

САМООЦІНКА НАВИКІВ / 693

(D) скорочення війкових м’язів.

(E) збільшення внутрішньоочнош тиску.

3. Центральна ямка в оці

(A) має найнижчий світловий поріг.

(B) ділянка з найбільшою гостротою зору.

(C) містить лише червоні та зелені колбочки.

(D) містить лише палочки.

(E) розміщена попереду зорового нерва.

4. Які з перелічених частин ока мають найбільшу концентрацію паличок?

(A) Війкове тіло.

(B) Рай дужка.

(C) Оптичний диск.

(D) Центральна пляма.

(E) Позаямкова ділянка.

5. У відповідь на світло у палочках відбуваються явища, які наведені у випадковій послідовності.

1. Активування трансдуцину.

2. Зменшення вивільнення синап-тичного трансмітера.

3. Структурні зміни родопсину.

4. Закриття Na’-каналів.

5. Зменшення внутрішньоклітинного цГМФ.

Виберіть послідовність, яка характерна у нормі:

(A) 2, 1,3, 5, 4.

(B) 1,2,3, 5,4.

(C) 5,3, 1,4, 2.

(D) 3, 1,5, 4, 2.

(E) 3, 1,4, 5, 2.

6. Вітамін А — це попередник синтезу

(A) соматостатину.

(B) ретиненуґ

(C) пігменту райдужки.

(D) скотопсину.

(E) ВОДЯНИСТОЇ вологи.

7. Аномалія кольоросприймання у 20 разів поширеніша у чоловіків, ніж у жінок, оскільки більшість випадків спричинена анормальним

(A) домінантним геном на Y-xpo-мосомі.

(B) рецесивним геном на Y-xpo-мосомі.

(C) домінантним геном на Х-хро-мосомі.

(D) рецесивним геном на Х-хро-мосомі.

(E) рецесивним геном на 22-й хромосомі.

8. Яка з наведених структур не бере участі у кольоровому зорі?

(A) Активування провідного шляху, яким сигналізується відмінність відповідей S-колбочок і сумарної відповіді L- та М-колбочок.

(B) Колінчастий шар 3-6.

(C) Р-шлях.

(D) Ділянка V3A зорової кори.

(E) Ділянка V8 зорової кори.

У питаннях 9-12 позначне патологічний стан літерою пов’язаної з ним аномалії зору. Кожна позначена літерою аномалія зору може бути використана один раз, декілька разів або жодного разу.

(A) Гіперметропія.

(B) Міопія.

(C) Гетеронімна геміанопія.

(D) Страбізм.

(E) Нікталопія.

9. Пухлина у передній частці гіпофіза.

10. Дефіцит вітаміну А.

11. Порушення потрапляння зорових зображень на відповідні місця сітківки.

12. Подовжений передньо-задній діаметр очного яблука.

У питаннях 13-15 визначте, чи величина, наведена у першому вислові, є більшою (G), однаковою (S) або меншою (L), ніж величина, наведена у другому.

13. Мембранний потенціал синаптич-ного закінчення зорового рецептора на світло.

GSL

Мембранний потенціал синаптич-ного закінчення зорового рецептора на темноту.

14. Кількість потенціалів дії у правій зоровій корі після подразнення медіальної половини правої сітківки. GSL

Кількість потенціалів дії у лівій зоровій корі після подразнення медіальної половини правої сітківки.

15. Гострота зору у людей з 20/15 зором.

GSL

Гострота зору у людей з 15/20 зором.

Вільям Ф. Ґанонґ. Фізіологія людини