проведення первинної реанімації новонароджених і стабілізації їхнього стану;

стабілізація стану дітей, що народилися з несподівано низькою масою тіла або з якоюсь патологією, перед транспортуванням до лікувального закладу другого або третього рівня й ініціювання їхнього переведення.

У деяких лікувальних закладах першого рівня є можливість надавати тривалу допомогу новонародженим із відносно незначною патологією, якщо не потрібне спеціальне лабораторне, інструментальне забезпечення або спостереження вузького спеціаліста. Більшість лікувальних закладів першого рівня можуть надавати допомогу дітям у стадії видужання, після повернення із закладів другого або третього рівня.

Другий рівень — це лікувальний заклад, що має можливість надавати перинатологічну допомогу в такому ж обсязі що і заклад першого рівня. Крім того, у ньому можуть одержувати медичну допомогу вагітні з нетяжкими ускладненнями вагітності (прееклампсія, компенсована екстрагенітальна патологія, передчасні пологи в терміні 32-36 тиж і ін.); недоношені діти масою тіла 1500-2000 г, новонароджені із захворюваннями помірного ступеня тяжкості (помірний синдром респіраторних розладів, гіпоглікемія, діабетична фетопатія, підозра на сепсис, гіпоксія/ішемія без загрози для життя тощо) як народжені у цьому закладі, так і переведені із закладів першого рівня. У медичному закладі цього рівня працюють кваліфіковані спеціалісти, тут є спеціальне устаткування, з допомогою якого можна провести короткий курс штучної вентиляції легень (ІПВЛ), стабілізувати клінічний стан тяжкохворих і глибоконедоноше-них дітей і направити їх до лікувального закладу третього рівня.

Третій рівень — це регіональний перинатальний центр, що надає перинатальну допомогу будь-якого ступеня складності. Такий заклад забезпечений спеціалістами найвищої кваліфікації, лабораторіями і сучасною апаратурою. До перинатального центру надходять вагітні високого ступеня ризику (передчасні пологи у 24-32 тиж, тяжка патологія вагітності, поважні генетичні проблеми, онкологічні захворювання матері тощо). Інтенсивну терапію починають проводити плоду і продовжують відразу після народження у відділенні інтенсивної терапії новонароджених. У цьому закладі виходжують недоношених масою тіла 500-1500 г, надають допомогу новонародженим із

тяжкими респіраторними розладами, сепсисом, після глибокої асфіксії, тяжкими природженими вадами розвитку.

Завдання регіонального перинатального центру полягає у такому:

— надання діагностичної та терапевтичної перинатальної допомоги вагітним і новонародженим всіх категорій ризику;

— виконання функцій головної організаційно-методичної установи в системі спеціалізованих медичних закладів різних рівнів:

— збирання даних про роботу закладів у регіоні, аналіз і оцінка якості роботи;

— проведення науково-дослідної роботи;

— апробація і попередня оцінка нових медичних технологій;

— навчання студентів і післядипломне навчання;

— підготування та реалізація програм перинатологічної освіти лікарів і медсестер: організація курсів, семінарів, конференцій, випуск буклетів, аудіовізуальних матеріалів, ротація медичного персоналу між закладами різних рівнів.

У табл. 1 подано перелік обов’язкових для закладів різного рівня досліджень.

Необхідною ланкою перинатальної служби є транспортування вагітних і новонароджених як у межах лікарні, так і між перинатальними закладами. Мета внутрішньолікарняного транспортування — створення найсприятливіших умов для ведення перинатальної патології високого ризику. Транспортування вагітних між закладами різного рівня проводиться бригадою спеціалістів. Воно здійснюється для надання спеціалізованої допомоги, причому транспортування плода “іп иїего” сприяє підвищенню ефективності ведення новонародженого, забезпеченню своєчасності висококваліфікованих невідкладних заходів.

Транспортування новонароджених між перинатальними закладами здійснює бригада спеціалістів у спеціально обладнаному транспорті. Першою умовою успішної роботи виїзних бригад є чітка координація і співробітництво між перинатальним центром, виїзною бригадою і прикріпленим закладом нижчого рівня.

До складу виїзної бригади можуть входити лікарі, медсестри, вузькі спеціалісти або техніки з термінового ремонту устаткування. Виїзна бригада є представником перинатального центру, але веде свою медичну документацію. План транспорту-

Таблиця 1. Параклінічне обстеження новонароджених у перинатальннх закладах різного рівня

Термін і місце проведення

Рівень закладу

Протягом 15 хв

Г ематокрит

Гази крові, група крові та резус-фактор

Протягом 1-ї години

Глюкоза, білірубін, креатинін

, гази крові, загальний аналіз сечі

Електроліти, коагулограма, доступні скринінг-дослідження крові

1 Спеціальні дослідження кро-| ві й амніотичної рідини

Протягом 1-6 год

Загальний аналіз крові, тромбоцити, біохімічні дослідження крові, тест на сумісність, проба Кумбса й антитіла, бактеріоскопія

| Електроліти сечі, магній, поверхневий антиген гепатиту В

Упродовж 24-48 год

Бактеріальна культура її антибіотикограма

1 Метаболічний скринінг

У лікувальному закладі або в лабораторії

Вірусологічні дослідження (г

сультура вірусу)

Усі доступні дослідження

Рентгенологічне й ультразвукове дослідження

Ургентні фахівці за викликом цілодобово, обстеження можливе протягом ЗО хв. Кваліфікована ультрасоно-графія органів черевної порожнини і таза. Кваліфікована інтерпретація отриманих даних протягом 24 год. Можливе застосування портативного устаткування для рентгено- і ультрасонодіаг-ностики

Кваліфіковане рентгенологічне сонографія за викликом. Кваліс но. Можливе використання пор рентгено- і ультрасонодіагності

обстеження негайно, ультра-нкована інтерпретація негай-тативного устаткування для іки

Комп’ютерна томографія, катетеризація порожнин серця, устаткування для дослідження шлунково-кишкового тракту, ЦНС та інших систем цілодобово

вання розробляється разом із лікарем прикріпленої лікарні та неонатологом перинатального центру. У роботі виїзної бригади дуже важливим є дотримання деонтологічних норм: треба уникати конфліктів, утримуватися від критики дій фахівців прикріпленого лікувального закладу.

Основні завдання цієї служби полягають у наданні консультативної допомоги і проведенні інтенсивної терапії в перина-тологічних закладах нижчого рівня; транспортуванні новонароджених до перинатального центру, а також наданні реанімаційної допомоги і проведенні інтенсивної терапії дітям під час транспортування.

Для роботи виїзної бригади користуються машинами зі спеціальним обладнанням. Спеціалісти повинні мати необхідні для надання допомоги медикаменти, а також засоби для підтримки нормальної температури тіла (кувез, пластикова плівка, матрацик із підігрівом, апарат для підігріву і зволоження газової суміші й ін.). Шум і вібрація часто утруднюють візуальний і аускультативний контроль за станом новонародженого, тому доцільно застосовувати добре відкалібровані монітори артеріального тиску, транскутанної пульсоксиметрії, газового складу крові. Для проведення ШВЛ потрібні портативний апарат, дихальний мішок із набором масок, система подачі кисню, набір для інтубацїї трахеї. До комплекту устаткування повинні також входити відсмоктувач, стерильні набори для катетеризації судин і пункцій, проведення медикаментозної й інфузійної терапії, стерильний перев’язувальний матеріал. Можливе укомплектування діагностичною апаратурою (переносний ультразвуковий апарат, білірубінометр тощо).

Перед транспортуванням треба стабілізувати стан новонародженого для запобігання ускладненням, що можуть виникнути.

Заходи на етапі стабілізації стану дитини

Передусім слід зібрати анамнез і оцінити ступінь тяжкості стану новонародженого та функції життєво важливих органів (визначення точного діагнозу не обов’язкове). Вживають заходів щодо забезпечення доступу до вени, при необхідності проводять інтубацію трахеї, катетеризацію сечового міхура, підключення до моніторів (старанно закріплювати катетери і трубки!).

При патології шлунково-кишкового тракту (включаючи динамічну кишкову непрохідність при тяжких захворюваннях), при диханні під постійним позитивним тиском, через носові ка-нюлі або маску, уводять шлунковий зонд. Здійснюють також лікувальні заходи, спрямовані на нормалізацію температури тіла, серцевої діяльності, дихання, рівня глюкози крові.

Ознаками готовності до транспортування є нормальні температура тіла й артеріальний тиск, задовільна серцева діяльність і дихання (або стабільність при ШВЛ), нормальний рівень глюкози.

Профілактичне введення антибіотика здійснюють новонародженим із ризиком розвитку сепсису, з катетерами в центральних судинах; інших медикаментів — залежно від патології (наприклад протисудомні засоби).

Для підтримки балансу рідини у новонароджених із відкритими ушкодженнями (мієломенінгоцеле, омфалоцеле тощо) накладають вологу пов’язку і покривають її пластиковою плівкою.

Під час транспортування слід проводити моніторинг функцій життєво важливих органів, температури тіла, транскутанну оксиметрію. Залежно від змін стану дитини їй надають невідкладну допомогу. Перинатальний центр треба сповістити про час прибуття новонародженого і підготуватися до прийому дитини.

Після закінчення транспортування виїзна бригада зобов’язана інформувати про це батьків і лікаря з прикріпленої лікарні.

Якість транспортування оцінюється (у балах) на підставі порівняння стану і показників найважливіших функцій організму дитини до і після транспортування. Така система оцінки забезпечує контроль під час транспортування і допомагає навчати персонал як прикріпленої лікарні, так і виїзної бригади.

Перинатологія, В. М. Запорожан М. Л. Аряєв, 2000