3.5. ПРОФЕСІЙНІ ШКІДЛИВОСТІ У РОБОТІ АНЕСТЕЗІОЛОГІВ І МЕТОДИ ЗАПОБІГАННЯ ЗАБРУДНЕННЮ ПОВІТРЯ В ОПЕРАЦІЙНІЙ

Ще на початку становлення практичної анестезіології виникали припущення про шкідливий вплив засобів для інгаляційного наркозу на лікарів і медичних сестер, які працюють в операційних. Наприкінці XIX ст. хірурги відзначали швидку стомлюваність, головний біль, нудоту, зниження працездатності після операцій із застосуванням ефіру для наркозу і хлороформу.

У СРСР було розглянуто і досліджено питання про професійні шкідливості в анестезіології, що знайшло відображення у наказі міністра охорони здоров’я СРСР «Про заходи для подальшого розвитку анестезіології в СРСР» № 287 від 14 квітня 1966 р., де крім поліпшення анестезіологічної служби передбачалося «…організувати вивчення умов праці, техніки безпеки і професійної шкідливості лікарів-анестезіологів». Відповідно до цього наказу було розпочато цілеспрямовані дослідження праці та здоров’я лікарів і середнього медичного персоналу відділень анестезіології. На підставі комплексної оцінки професійно-виробничих чинників і результатів анкетування було доведено, що умови праці можуть викликати в анесте-зіологів порушення здоров’я і репродуктивної функції. Тому лікарям-анестезіо-логам І медичним сестрам-аиестезисткам у нашій країні надано низку пільг: збільшення відпустки, щоденне постачання молока, підвищення заробітної плати на 15 %.

52 /p>

Професійній діяльності анестезіологів властиві такі несприятливі чинники, як тривалий вплив засобів для інгаляційного наркозу, підвищене фізичне й емоційне навантаження, стресові ситуації, вплив {іонізуючого випромінювання, засобів очищення і стерилізації апаратури, коливання температури й вологості повітря в операційній тощо.

Несприятливі впливи умов праці анестезіологів на здоров’я можна поділити на безпосередні й віддалені. До безпосередніх належать: підвищена стомлюваність, головний біль, порушення психічної та фізично! активності, сонливість під час проведення анестезії; до віддалених — хронічні захворювання органів кровообігу і травлення, нервової системи, порушення імунних механізмів, алергізація організму, а також порушення репродуктивної функції.

За даними Е. Кохена (Е. Cohen) (1980), частота спонтанних абортів серед жіночого персоналу операційних приблизно у

1,5 раза вища, ніж серед інших медичних професій. У дітей, народжених від жінок-анестезіологів та медичних сестер-анесте-зисток, спостерігається підвищення частоти відхилень від нормального фізичного розвитку. Порушення дітородної функції можливі й серед чоловіків-анестезіологів. Залишається відкритим питання про потенційну канцерогенну небезпеку засобів для інгаляційного наркозу для персоналу операційних.

Одним з основних етіологічних чинників, що спричинює порушення здоров’я персоналу BAIT, є хронічний вплив залишкових концентрацій інгаляційних анестетиків у повітрі операційних. За даними Р. Д. Габовичай Є. П. Кречковского (1976), вміст парів фторотану у повітрі операційних деяких клінік Києва варіювало від 14 до 340 мг/м3, а ефіру для наркозу — від 200 до 800 нг/нґ. Значне забруднення повітря операційної виникає при використанні діазоту оксиду: його вміст у робочій зоні анестезіологів коливається від (1909,7 ± ± 29,7) до (2674,2 ± 211,4) мг/м3.

Результати різноманітних досліджень свідчать про здатність інгаляційних анес

тетиків у наркотичних і субнаркотичних концентраціях за тривалого впливу спричинювати тератогенний, ембріотоксичний та інші несприятливі ефекти.

Головними причинами тератогенного й ембріотоксичного впливу інгаляційних анестетиків є токсичний вилив і загибель деяких груп клітин унаслідок активізації лі-зосомних систем, пригнічення клітинного мітозу, внутрішньоклітинних метаболічних процесів і, нарешті, ушкодження генетичного апарату (Н. А. Трекова, 1994).

Існують також інші механізми негативного впливу залишкових концентрацій засобів для наркозу на медичний персонал. Порушешія імунних процесів у анестезіо-логів можуть бути спричинені змінами в системі Т-лімфоцитів.

Існують також відомості щодо механізму розвитку лейкопенії у випадках тривалого впливу діазоту оксиду: виникає окисления ціанокобаламіну до неактивно! форми, що може спричинювати мегалоблас-тичні зміни у кістковому мозку. Для запобігання негативним впливам інгаляційних анестетиків на здоров’я персоналу BAIT необхідні профілактичні заходи, спрямовані передусім на забезпечення чистоти операційних (гранично допустима концентрація діазоту оксиду 0,003 %, фто-рану — 0,00005 % за об’ємом (висновки Комітету Міжнародної організації стандартизації)).

Чинники, від яких залежить кількість газоиаркотичної суміші, що надходить у повітря, умовно поділяють на дві групи. До першої групи відносять чинники, пов’язані з технікою проведення анестезії: метод подачі інгаляційного анестетика (масховий, ендспрахеальний), дихальний контур і об’єм газотоку, вміст анестетика в інгальованій суміші, подачу анестетика до оксигенатора апарата штучного кровообігу, тривалість анестезії тощо.

Масковий метод загальної анестезії і напіввідкритий контур значно збільшують кількість інгаляційних анестетиків у повітрі операційної. Виявлено лінійну залежність вмісту фторотану від його об’ємної частки у дихальній суміші й об’єму газотоку. Тривале проведення інгаляцій

Наркозно-дихальна апаратура та анестезіологічний інструментарії 53

ного наркозу також сприяє збільшенню концентрації загальних анестетиків у повітрі. Під нас ендотрахеальиого наркозу найбільше надходження наркотичних парів і газів у повітря відбувається через клапан скидання, а після закінчення операції основним джерелом їх є хворий, який видихає газонаркотичну суміш.

Друга група чинників пов’язана з порушенням техніки проведення загальної анестезії й експлуатації наркозно-дихальної апаратури та устаткування, насамперед потраплянням газонаркотнчної суміші у повітря операційної за відсутності належної герметичності на ліліях високого і низького тиску (у місцях приєднання редукторів, колекторів, шлангів, клапанів, дихального мішка тощо).

Нещільне прилягання маски, використання інтубаційних трубок без манжет, передчасне вмикання дозиметрів, неправильна перевірка наявності загального анестетика в балонах та інших ємностях, розливання також збільшують скидання його в повітря.

Поширення загального анестетика відбувається по всій операційній, проте максимальна концентрація його виявляється в зоні дихання анестезіолога: найближче роміщення до джерел газонаркотичної суміші.

Для запобігання несприятливій дії засобів для інгаляційного наркозу на персонал операційних, особливо на анестезіо-логів і анестезистів, найчастіше застосовують такі методи:

1) запобігання потраплянню загальних анестетиків у повітря операційної (закритий контур циркуляції газів і належна герметичність апарата);

2) збирання і виведення видихуваного газу з парою загальних анестетиків, що містяться в ньому, за межі операційної;

3) використання потужних циркуляційних установок для вентиляції;

4) застосування спеціальних вбирних фільтрів у наркозних апаратах і апаратах ШВЛ.

Універсальним способом боротьби із забрудненням повітря операційної е використання різноманітних установок для

виведення видихуваного газу за межі операційної або до вентиляційної системи. Існує кілька видів таких систем. Вони можуть бути активними, оснащеними аспіраторами чи спеціальним пристроєм з інжекцією, або пасивними, в яких видихуваний газ виводиться зусиллями видиху хворого.

Найпростішою є пасивна система, яку можна застосовувати при використанні останніх моделей наркозного апарата. При цьому на клапані скидання апарата встановлюють спеціальний патрубок, до якого приєднують гумовий шланг діаметром до 2,5—3 см, з’єднаний з вивідною системою у зовнішній стіні. Це істотно не збільшує опір у дихальному контурі хворого. Як вивідний можна використовувати будь-який гумовий або пластмасовий шланг (що довший шланг або що менший діаметр його, то більший опір на видиху).

Пасивну систему не можна використовувати, якщо в операційній немає зовнішньої стіни або вентиляційної системи. Крім того, за великої відстані до зовнішньої стіни або відсутності збиральної ємності (навіть за достатнього діаметра шлангів) хворому потрібно докладати певних зусиль для видиху, шо робить цю систему не придатною для проведення наркозу хворим у тяжкому стані, особам похилого віку, а також дітям.

Активне відведення видихуваних газів проводять вакуумним аспіратором або спеціальним вентилятором. Щоб запобігти передаванню надмірного від’ємного тиску, в цих системах встановлюють спеціальний клапан рівноваги або Т-подібну трубку для підсмоктування повітря.

Одним із ефективних методів запобігання забрудненню повітря є застосування вбирних фільтрів, які адсорбують галоге-новмісні загальні анестетики або ефір. Як адсорбент у фільтрах використовують активоване вугілля. Ефективний час захисної дії цього фільтра за фторотаиом становить 2 год, за ефіром — 50 хв. Ступінь очищення видихуваного газу фільтром — 90% і більше. До недоліків таких фільтрів належать короткочасність їх дії і неможливість повторного застосування.

54 /p>

Щоб запобігти потраплянню в повітря операційної загальних анестетиків, можна застосовувати закритий дихальний контур зі зниженням об’єму газото-

ку. За зниження газотоку до 3 л/хв і задовільної герметичності в системі апарат — хворий концентрація галотану в зоні дихання аиестезіолога зменшується приблизно у 3 рази. Обов’язковою умовою проведення загальної анестезії зазначеним методом є належна кваліфікація аиестезіолога і наявність надійного адсорбента.

Певне значення у загальній системі очищення повітря операційних має використання потужних (до 20-кратного обміну повітря протягом години) нерецир-куляційиих вентиляційних систем.

Установлено, що 10— 15-разовий обмін повітря в операційній за годину знижує вміст фторотану на 75 %. Збільшення обміну повітря підвищує ступінь його очищення, проте водночас порушує мікроклімат у приміщенні, що в холодну пору року спричинюється до переохолодження і захворювань персоналу, а також підвищує ризик післяопераційних легеневих ускладнень у пацієнтів. Відповідно до санітарно-гігієнічних вимог суворе дотримання нормативів мікроклімату операційних блоків (температура 20 — 22 “С, відносна вологість 50—60 %) є важливою умовою нормальної роботи.

Крім кратності повітрообміну для ефективності вентиляції має значення і напрямок повітря. За турбулентного потоку по-вітря в операційній очищується менше, ніж за потоку в одному напрямку. Має значення правильне співвідношення об’єму надходження і витягу повітря. Потрібно дотримуватись переважання надходження, інакше до операційної буде надходити повітря із сусідніх приміщень.

Анестезіологія та інтенсивна терапія. Чепкий Л.П., Новицька-Усенко Л.В., Ткаченко Р.О.