Радіоімуноаналіз

Сьогодні вже створені антитіла до поліпептидів та білків, а спеціальні технології дають змогу також створити антитіла до інших хімічних месенджерів. Антитіла можна використовувати для вимірювання месенджерів у рідинах організму та в екстрактах тканин методом радіоімуноана-лізу. Ця технологія полягає в тому, що незначений ліганд і доданий радіоактивний ліганд конкурують за зв’язування з антитілом до ліганду. Чим більшу кількість переліченого ліганду в зразку аналізують, тим більше він конкурує, і тим менша кількість радіоактивного ліганду, що зв’язується з антитілом. Метод радіоімуноаналізу широко застосовують у наукових дослідженнях та клінічній медицині.

                                                                                                                                                                  

Рецептори для гормонів, нейротрансмітерів та інші ліґанди

Багато рецепторів для хімічних месенджерів уже виділено та схарактеризовано. Ці білки не є постійними компонентами клітини, їхня кількість збільшується та зменшується внаслідок різноманітних подразників, а їхні власти

вості змінюються відповідно до змін фізіологічних умов. Коли гормон чи нейротрансмітер є в надлишку, то кількість активних рецепторів, як звичайно, зменшується (регулювання рецепторів пригніченням), у разі нестачі хімічних месенджерів кількість активних рецепторів збільшується (регулювання рецепторів посиленням). Ангіотензин II у дії на кіркову речовину наднирника є винятком: він збільшує, а не зменшує кількість рецепторів у наднирнику. Щодо рецепторів у мембрані, то рецепторно опосередкований ендоцитоз відповідає за негативне регулювання; ліґанди зв’язуються зі своїми рецепторами і комплекси ліганд-рецептор рухаються латерально в мембрані до заглибин, покритих оболонкою, де вони втягуються в клітину під час ендоцитозу (інтерналізація). Це зменшує кількість рецепторів у мембрані. Деякі рецептори будуть використані після інтерналізації, тоді як інших заміняє de novo синтез у клітині. Ще одним типом негативного регулювання є десенсибілізація, за якої рецептори хімічно модифікуються, що робить їх менш чутливими (див. Розділ 4).

Вільям Ф. Ґанонґ. Фізіологія людини