Розпад вуглеводів та ліпідів

У період відпочинку та в разі незначних фізичних’ навантажень м’язи накопичують ліпіди у вигляді вільних жирних кислот, які є одним з джерел енергії. З посиленням навантаження метаболізм ліпідів уже не в стані достатньо швидко забезпечувати енергією процес м’язового скорочення, і головним компонентом енергії для м’язів стають вуглеводи. Отже, під час фізичних навантажень значна кількість енергії для ресинтезу фосфорилкреатину та АТФ надходить унаслідок розпаду глюкози. Головні метаболічні шляхи розпаду глюкози розглянуто в Розділі 17. Тут достатньо лише нагадати, що глюкоза, яка міститься в крові, надходить до клітин, у яких вона внаслідок складних біохімічних перетворень зрештою розпадається до піру-вату. Іншим джерелом надходження глюкози і, як наслідок, пірувату до клітин є глікоген, вуглеводний полімер, який міститься переважно у печінці. За умов адекватного надходження 02 піруват включається в цикл лимонної кислоти, метаболізується в цьому циклі і так званому дихальному ферментному ланцюгу до С02 та Н20. Цей процес називають аеробним гліколізом. Розпад глюкози або глікогену до С09 та Н90 вивільняє багато енергії, якої достатньо для утворення з АДФ значної кількості АТФ. Якщо 09 надходить у достатніх кількостях, то піруват, який утворюється з глюкози, не включається до циклу три-карбонових кислот, а розщеплюється до лактату. Цей процес — анаеробний гліколіз — супроводжується утворенням значно меншої кількості макроергічних фосфатних сполук, однак натомість не потребує наявності 02. Різноманітні хімічні реакції, що забезпечують надходження енергії до скелетних м’язів, показані на рис. 3-11.

Вільям Ф. Ґанонґ. Фізіологія людини