Соціально-психологічна підтримка жінки у період вагітності, пологів і при народженні дитини у тяжкому стані

Сьогодні Україна належить до країн із дуже низьким рівнем народжуваності та плідності. Останнім часом коефіцієнт народжуваності знизився до 11 %, а плідність (кількість дітей, народжених жінкою протягом життя) — до 1,7. У період демографічної кризи в нашій країні соціальна підтримка кожної вагітної жінки набуває величезного значення. Негативний вплив екологічних і економічних факторів призводить до значного зменшення народження здорових дітей.

Генеральним напрямком у системі охорони здоров’я всього населення є профілактика. Охорона материнства і дитинства — найважливіша галузь охорони здоров’я в нашій країні. Незважаючи на скорочення фінансування охорони здоров’я, збережена і продовжує працювати мережа лікувально-профілактичних і родопомічних закладів. Стосовно вагітної жінки проводяться усі види профілактичної роботи: індивідуальна, суспільна, первинна і повторна профілактика.

Індивідуальна профілактика в перинатології полягає в навчанні жінок правил гігієни, раціонального харчування під час вагітності, запобігання інфекціям, фізіопсихопрофілактичної підготовки вагітних до пологів.

Суспільна (соціальна) профілактика є системою заходів, спрямованих на оздоровлення праці та побуту, охорону навколишнього середовища. Відповідно до чинного законодавства вагітна жінка може бути переведена на легку і нешкідливу роботу. Кожній вагітній жінці надається допологова і післяпологова відпустка.

Первинна профілактика — система соціальних, медичних, гігієнічних і виховних заходів, спрямованих на запобігання захворюванням шляхом усунення причин їхнього виникнення і розвитку. У цю систему включаються технології з планування сім’ї, преконцепційної профілактики, диспансерного спостереження за вагітними жінками, запобігання захворюванням плода і новонародженого в перинатальному періоді.

Вторинна профілактика полягає в ранньому виявленні захворювань, запобіганні їхньому розвитку і переходу у тяжкі форми. Для реалізації цього виду профілактики повсюдно за-

стосовуються технологи ведення вагітних жінок і новонароджених дітей груп «високого ризику».

Психологічна підготовка вагітних до пологів

Підготовка вагітних до пологів грунтується на вченні про сутність пологового болю. Під час пологів відбувається подразнення нервових закінчень, розміщених у тканинах тазового дна і зовнішніх статевих органів. Подразнення інтероцеп-торів виникає внаслідок скорочення мускулатури матки, стискання тканин передлежачою частиною плода, розтягнення зв’язкового апарату при сильних переймах і потугах. Больові подразнення надходять до центральної нервової системи, досягають ретикулярної формації й ділянки зорового бугра; звідси больові імпульси надходять у кору великого мозку. Відчуття (усвідомлення) болю є результатом діяльності кори великих півкуль мозку.

Виявлено, що у формуванні пологових болів істотну роль відіграє умовно-рефлекторний компонент. Велике значення має словесний подразник. Жінки перебувають під уявленням про неминучість болів під час пологів. Очікування болю є однією з найважливіших умов виникнення його у пологах. Страх болю різко знижує збудливість кори великого мозку, посилює діяльність підкіркових утворень, призводить до порушення взаємовідношень між корою і підкірковими центрами. Отже, в кору надходять імпульси, які звичайно залишаються за порогом чутливості. Страх посилює болісні відчуття і вони виникають навіть при слабкому подразненні нервових закінчень.

Психопрофілактична підготовка вагітних до пологів грунтується на положенні про необов’язковість болю для нормального перебігу пологів і залежності інтенсивності больових відчуттів від особливостей і функціонального стану нервової системи жінки. Спокійні, врівноважені жінки відчувають помірні болі і переносять їх терпляче, не відчувають страху, виконують указівки лікаря. Жінки з неврівноваженою нервовою системою відчувають страх та інші негативні емоції. Вони мають низький поріг больової чутливості, тому відчувають сильний біль. Такі роділлі неспокійні, не дотримуються вказівок медичного персоналу, заважають перебігу пологів, що може призвести до ускладнень.

Мета психопрофілактичної підготовки жінки до пологів зняти психогенний компонент пологового болю, змінити уяв-

лення про його неминучість, створити нове уявлення про пологи як про фізіологічний процес, що перебігає благополучно.

Вагітну жінку слід переконати в можливості майже безболісного перебігу пологів за умови правильного поводження. Досягається це шляхом її знайомства з фізіологічним перебігом пологів, відчуттями, що виникають у різні періоди цього фізіологічного процесу. Вагітна жінка має знати техніку виконання певних прийомів, що допомагають знизити й усунути біль.

Психопрофілактична підготовка вагітної до пологів містить комплекс заходів, яких запроваджують з ранніх термінів вагітності, особливо за 4 6 тиж до розродження. Насамперед потрібно з’ясувати ставлення жінки до вагітності і пологів, наявність у неї страхів і побоювань. Психопрофілактичну роботу слід проводити з нею при кожному відвіданні жіночої консультації. У терміні вагітності 32-34 тиж з жінками проводять групові (не більше 8-10 осіб) спеціальні заняття, під час яких їх ознайомлюють із перебігом пологів, навчають правильного поводження і спеціальних прийомів знеболювання пологів.

Якщо планується участь чоловіка в процесі пологів, то його також запрошують на заняття з психопрофілактичної підготовки. Заняття проводить один із лікарів жіночої консультації або спеціально підготовлена акушерка.

Тематичний план занять з психологічної

підготовки вагітних до пологів

Перше заняття. Анатомічна будова жіночих статевих органів. Зміни, що відбуваються в організмі жінки під час вагітності як природний фізіологічний процес. Перебіг фізіологічних пологів. Відчуття жінки під час першого періоду пологів, уявлення про перейми, їхню тривалість і регулярність. Біомеханіка першого періоду пологів. Фізіологічний характер розкриття тттийки матки. Роль плодового міхура й навколоплідних вод. Правильний розподіл фізичних сил під час пологів. Необхідність виконання вказівок медичного персоналу.

Друге заняття. Поводження жінки при появі переймів і протягом першого періоду пологів. Навчання вагітних і їхніх чоловіків спеціальних фізичних прийомів, що допомагають правильному перебігу пологів і зменшенню болю.

Лежати спокійно.

Під час переймів глибоко і ритмічно дихати.

Поєднувати вдих і видих із легкими погладжуваннями нижньої половини живота кінчиками пальців обох рук: від середньої лінії живота над лобком назовні та вгору.

Погладжувати шкіру в попереково-крижовій ділянці, узгоджувати рухи з диханням.

Притискати шкіру до внутрішньої поверхні гребінця клубової кістки біля обох передньоверхніх остей і зовнішніх рогів крижового ромба. Долоні розташовують уздовж стегон, притискання здійснюють кінчиками великих пальців. Якщо притискають біля зовнішніх рогів крижового ромба, то підкладають кисті рук, стиснуті у кулаки.

Рахувати перейми.

У паузах між переймами відпочивати і по можливості дрімати.

Вироблення у вагітних практичних навичок з проведення спеціальних фізичних прийомів, що сприяють зниженню больових відчуттів.

Третє заняття. Перебіг пологів у другому і третьому періоді, характер відчуттів роділлі. Раціональні положення в період зганяння. Затримка дихання при потугах: для посилення ефективності потуг після глибокого вдиху дихання затримують на 10-15 с, що сприяє збільшенню м’язового напруження; цей прийом повторюють 2-3 рази протягом кожних переймів. Правильне дихання і розслаблення всіх м’язів для зменшення сили потуги в момент виведення голівки. Перебіг послідового періоду пологів, тривалість і характер переймів.

Четверте заняття. Повторення матеріалу попередніх занять. Перевірка засвоєння спеціальних фізичних прийомів для зниження болісних відчуттів і правильного дихання при потугах. Знайомство з порядком і обстановкою в пологовому будинку. Можливі маніпуляції під час пологів (зовнішнє і піхвове дослідження, внутрішньовенне введення лікарських препаратів, інгаляції кисню й ін.). Необхідність суворого дотримання вказівок медичного персоналу. Харчування під час пологів.

Потрібно рекомендувати вагітним повторювати вдома засвоєні прийоми.

При проведенні психопрофілактичної підготовки вагітної жінки до пологів необхідно створити доброзичливу, спокійну обстановку. Матеріал слід викладати чітко, лаконічно, доступно для розуміння при різному освітньому рівні роділь. Комунікативне навчання (передача інформації від людини до люди-

ни) є найбільш ефективним. Навчання повинно містити як елементи інформації, так і комунікації. Для кращого засвоєння матеріалу дуже важливо постійне схвалення тих, хто навчається. Медичному працівнику, що проводить заняття з вагітними жінками, не слід користуватися «менторським» тоном, треба бути обережним із гумором, не рекомендується вживати ненормативну лексику й вузькопрофесійні терміни, необхідно контролювати свої жести і вираз обличчя. У присутності вагітної жінки неприпустимі сторонні розмови й міркування про можливі ускладнення в пологах. Неправильне поводження медичного персоналу може знизити результати психопрофілактичної підготовки до пологів.

Якщо жінка не пройшла курс психопрофілактичної підготовки в жіночій консультації, її навчають усіх прийомів у пологовому будинку. Така бесіда менш ефективна, ніж тривала і планомірна психопрофілактика.

Наслідком грамотно проведеної психопрофілактичної підготовки вагітної жінки до пологів є зменшення болісних відчуттів; правильне поводження жінки під час пологів; зниження кількості ускладнень.

Доцільно поєднувати метод психопрофілактичної підготовки з фізичною підготовкою: жінку навчають спеціальному комплексу гімнастичних вправ (фізіопсихопрофілактика).

Психологічні аспекти народження дитини

у тяжкому стані

Народження дитини з тяжкими захворюваннями, вадами розвитку, глибоким ступенем недоношеності створює багато психологічних проблем у матері й інших членів сім’ї, змушує пережити гостру психологічну кризу.

Перш ніж батьки зможуть покохати свою дитину, вони мають примиритися з фактом народження в них такої дитини, що потребуватиме інтенсивної терапії і спеціального догляду. Для того щоб подолати психологічну кризу, батькам доведеться пережити сум із приводу втрати тієї здорової дитини, якої вони чекали і яку хотіли мати; усвідомити свої почуття, пов’язані з невдачею, що їх спіткала; встановити активні стосунки з фактично народженою дитиною замість очікуваної; навчитися дивитися на тяжкий стан дитини як на тимчасовий і настроїтися (при необхідності) на тривале лікування та реабілітацію дитини.

У матері, що вже перенесла раніше викидень, народження мертвої дитини, смерть у неонатальному періоді, народження дитини у тяжкому стані може відновити й загострити страждання, пов’язані з попередньою втратою.

Наявність у дитини вад розвитку, народження недоношеної дитини може спричинити в батьків не тільки шок і розчарування, а й почуття ганьби через «небажану відмінність» дитини від традиційних уявлень.

Серйозний психологічний стрес у матері спричинює повне відокремлення від неї дитини при переведенні до відділення інтенсивної терапії (яке найчастіше розміщується в іншому лікувальному закладі). Такої ж емоційної кризи батьки зазнають, коли бачать свою дитину з багатьма датчиками моніторів, катетерів, підключеною до різних апаратів. Емоційна дистанція між матір’ю і дитиною може бути обумовлена страхом, що дитина може померти.

Подолати стрес допомагають повна інформація від лікаря про причини тяжкого стану, прогноз на майбутнє; необхідні пояснення медичного персоналу, відповіді на всі питання батьків про дитину, її захворювання. З батьками слід обговорювати тактику діагностики і лікування, плани подальшої реабілітації. Усі пояснення треба давати доброзичливо, доступною мовою, ураховувати рівень освіченості батьків, не вживати складних наукових термінів і сленгу.

Дуже важливо дозволити спілкуватися батькам з дитиною, по можливості організувати фізичний контакт (доторкнутися до дитини, погладити її), вибираючи для цього найзручніший час, тривалість контакту. При поліпшенні стану дитини необхідно якомога раніше залучати матір до здійснення найпростіших практичних заходів щодо догляду і годування дитини, тому що для більшості жінок можливість поводитися як мати є необхідною умовою для того, щоб почувати себе матір’ю.

Перинатологія, В. М. Запорожан М. Л. Аряєв, 2000