Структура рецепторів

Структура глюко- та мінералокортикоїдних рецепторів людини зображена на рис. 1-36. Було ідентифіковано два естроген-рецептори (а та (3) та два Т3-рецептори (ос та (3); а-естроген-рецептор та (З-Т3-рецептор зображено на рис. 1-36. Усі ці рецептори є частиною великої родини рецепторів, що мають спільний висококонсервативний, багатий на цистеїн ДНК-зв’язувальний домен; ліґанд-зв’язувальний домен на або біля кінцевої карбоксильної групи рецептора та порівняно змінну, низькоконсервативну ділянку кінцевої аміногрупи. Зв’язування з ДНК відбувається через цинк-вмісні пальці (див. вище). До інших рецепторів цієї родини належать рецептори прогестерону, андрогена та 1,25-дигід-роксихолекальциферолу. Багато інших факторів, що регулюють гени, діють через рецептори цього типу в різноманітних біологічних видах від фруктової мушки до людини. Сьогодні описано понад 70 представників суперродини рецепторів. Тепер відомо ліганди близько половини цих рецепторів, а решту становлять орфанові рецептори, ліґан-

днк

Ліі’анд

н

Кортізол

|-с

1

1

1 гп 421 486 528

П

777

1

1_

602 670 734

_І_І_І_

984

[ ВВІ

Альдостерон ВЯ

1

І 185 250

І J

595 __1

і вв 1

Естероген

IZH

1 102 169 456

CysH Тз

Рис. 1-36. Будова людського глюкокортикоїдного, мінерало-кортикоїдного, а-естрогенного та (3-Т3-рецепторів. Зверніть увагу на те, що кожен рецептор має багатий на цистеїн ДНК-та ліґандозв’язувальний домен на/або біля кінцевої карбоксильної групи та надзвичайно змінну кінцеву аміногрупу білка. Цифрами позначено амінокислотні залишки.

ди яких не ідентифіковані. Ретинова кислота — похідна від ретинолу (вітаміну А) — відіграє екстенсивну роль у розвитку плоду. Є три рецептори ретинової кислоти — а, (З і у, кодовані двома родинами рецепторів ретинової кислоти -RAR та RXR, кожна з яких має а-, (3- і у-форми. Рецептори Т3 утворюють гомодимери перед тим, як зв’язуватися з ДНК; гетеродимери з ретиновими рецепторами також формують і зв’язують їхню діяльність, отже, ця діяльність є досить складною (див. Розділ 18).

                                                                                                                                                                  

Швидка дія стероїдів

Деякі дії стероїдів набагато швидші, ніж ті, що опосередковані шляхом зв’язування з ДНК. Як приклад, можна навести швидке збільшення концентрації Са в головках сперматозоїдів, зумовлене прогестероном, та швидку сте-роїдно-зумовлену зміну у функціях багатьох нейронів. Це привело до гіпотези, що стероїди можуть також зв’язуватися з рецепторами мембрани і діяти через негеномні механізми. Є певні докази існування таких рецепторів. Стероїди також зв’язуються з ГАМКД-рецепторами, активізуючи їхню діяльність (див. Розділ 4).

Вільям Ф. Ґанонґ. Фізіологія людини