Сумація скорочень

Електрична відповідь м’язового волокна на повторне подразнення подібна до тої, що виникає у нервах. Волокно є електрично рефрактерним лише під час фази підвищення і частково під час фази спадання потенціалу дії. У цей момент скорочення, що його ініціює перший подразник, лише починається. Оскільки ж для скоротливого механізму не характерний рефрактерний період, то повторне стимулювання м’язових волокон перед їхнім розслабленням приводить до додаткового активування скоротливих елементів, і в цьому разі додаткова скоротлива відповідь накладається на вже наявне скорочення. Це явище назвали сумація скорочень: тонус м’яза, що розвивається під час сумації, значно більший, ніж під час поодинокого скорочення м’яза. У разі швидкого повторення подразників активування скоротливого механізму багаторазово повторюється, перш ніж

Рис. 3-8. А: препарат м’яза, приготований для запису ізотонічних скорочень. В: препарат м’яза, приготований для запису ізометричних скорочень. А — м’яз з’єднаний із записувальним важелем, фіксованим до затискача. В — м’яз з’єднаний з електронним пристроєм, який вимірює силу скорочення, якщо довжина м’яза стала.

м’яз встигає розслабитись, унаслідок чого окремі відповіді зливаються в одне тривале скорочення. Такий процес називають тетанусом (тетанічне скорочення). У випадку повного (суцільного) тетанусу в інтервалах між подразниками не відбувається жодного розслаблення м’яза, тоді як у разі неповного (зубчатого) тетанусу скорочення під дією сумованих подразників чергується з періодами часткового розслаблення. Під час повного тетанусу тонус м’яза майже в чотири рази перевищує тонус у разі його поодиноких скорочень. Процес розвитку неповного, а згодом — повного тетанусу під впливом подразників частоти, що зростає, показаний на рис. 3-9.

Частота подразників, за якої відбувається сумація скорочень, визначена тривалістю скорочення конкретного м’яза. Наприклад, якщо тривалість посмикування становить 10 мс, то за частоти подразнення до 1/10 мс (100/с) простежуються поодинокі скоротливі відповіді, що чергуються з періодами повного розслаблення, а за частоти понад 100/с виникає їхня сумація.

                                                                                                                                                                  

“Феномен сходів”

Якщо м’яз піддається дії подразників максимальної сили, то за частоти, що наближена до тої, за якої виникає тетанус, м’язовий тонус із кожним скороченням поступово посилюється доти, доки після декількох скорочень не буде сталим. Це явище відоме як феномен сходів або треп (англ. treppe, від гр. trepp — сходи, драбина). Воно, зокрема, трапляється в міокарді. Вважають, що цей феномен спричинений надходженням додаткової кількості Са2+, які зв’язуються з тропоніном С. Важливо не плутати феномен сходів із сумацією скорочень і тетанусом.

Вільям Ф. Ґанонґ. Фізіологія людини