5.1.11.3.2. Ускладнення ендотрахеального наркозу

Ускладнення під час інтубації трахеї можуть виникати через помилки анестезіологічного забезпечення і особливо за наявності анатомічних варіантів, які створюють технічні труднощі для анестезіолога.

Найчастішими помилками під час інтубації трахеї є: недостатнє пригнічення рефлекторної збудливості гортані; спроба провести ішубацію трахеї за свідомості хворого і без достатнього розслаблення м’язів; неправильне положення хворого під час інтубації; тривала інтуба-ція без ШВЛ, що призводить до розвитку тяжкої гіпоксії. Внаслідок недостатнього пригнічення рефлекторної активиості вже під час інтубації можуть виникати загрозливі порушення діяльності серця, брон-хіолоспазм і ларингоспазм, пов’язані з надмірним подразненням гілок блукаючого нерва.

Неповне розслаблення м’язів нижньої щелепи і шиї за недостатнього досвіду анестезіолога може спричиняти ушкодження зубів і слизової оболонки глотки з утворенням саден, крововиливів у ділянці язика, зіва, м’якого піднебіння, задньої стінки глотки. У разі особливо грубих маніпуляцій можливий перелом щелепи, ушкодження голосових зв’язок і пухкої клітковини нідзв’язкового простору. Під час інтубації

96 /p>

Мал. 40. Прийом Селліка

трахеї через ніс можна ушкодити слизову оболонку носових ходів і викликати значну кровотечу. Якщо для інтубації використовують металеві провідники, можливі ушкодження трахеї і навіть її перфорація.

Неправильне положення хворого на операційному столі може бути причиною не тільки ускладнень інтубації, а й регур-гітації та аспірації вмісту шлунка у дихальні шляхи. Регургітація частіше відбувається при переповненому шлунку ПІСЛЯ введення міорелаксантів під час інтубації трахеї. їй сприяють фібриляція м’язів після введення деполяризуючих міорелаксантів і нагнітання повітря у шлунок під час ШВЛ через маску перед інтубаціею.

Основними запобіжними заходами проти регургітації є припинення приймання їжі за 4—5 год (за відсутності стенозу воротаря) до наркозу і випорожнення шлунка за допомогою зонда. Зоїщ слід залишити у шлунку до кіння операції. Обов’язково потрібно застосовувати інтубаційні трубки з роздувними манжетами. У випадках, коли можлива регургітація (повний шлунок, непрохідність кишок), слід проводити іитубацію трахеї у положенні на спині з піднятим на ЗО* головним кінцем стола. Під час фібриляції м’язів у момент інтубації трахеї потрібно застосовувати прийом Селліка (стиснення стравоходу натискуванням на перснеподібний хрящ) (мал. 40).

Запобігти аспірації вмісту шлунка можна, застосовуючи для введення у

наркоз діазоту оксид із фторотаном з інту-бацією трахеї після досягнення другого рівня хірургічної стадії без міорелаксантів. Якщо у цей час виникає блювання, то блювотні маси витікають назовні, а збереження кашльового рефлексу запобігає потраплянню вмісту шлунка у трахею.

Ризик аспірації є мінімальним при Інтубації під місцевою анестезією.

Особливо небезпечним є потрапляння у дихальні шляхи шлункового вмісту зі значно підвищеною кислотністю (pH нижче 2,6). При цьому можуть розвиватися тяжкий трахеїт, бронхіт, пневмонія, а також синдром Мендельсона, який може викликати тяжкі рефлекторні порушення (бронхіолоспазм, ларингоспазм і навіть зупинення серця).

Лікування у випадках цього ускладнення полягає у припиненні подачі анестетика, видаленні з дихальних шляхів вмісту шлунка (аспірація), промивання бронхіального дерева невеликою кількістю Ізотонічного розчину натрію хлориду. У Післяопераційному періоді продовжують інгаляцію кисню, призначають глю-кокортикоїди, штучний сурфактант ліпііі, антибіотики, інгібітори протеолітичних ферментів (трасилол, контрикал), еуфілін, аерозольні інгаляції еуспіраиу, еуфіліну. За неефективної легеневої вентиляції проводять ШВЛ з підвищеним тиском на видиху.

Ускладнення, пов’язані з ендотрахеаль-ішм способом анестезії, частіше виявляються порушенням легеневої вентиляції внаслідок втрати герметичності у системі

Мал. 41. Неправильне розміщення ендотрахсальної трубки:

а — просвіт перекритий нерівномірно роздутою манжетою {«манжетова грижа»); 6 — упирається скосом у стінку трахеї; в — введена у правий бронх

Виш загальної анестезії 99

а

б

в

Мал. 42. Порушення прохідності ендотрахеальної трубки: в — перегин у носовій частині глотки; 6 — закушування зубами; в — упирається скосом у стінку трахеї

апарат—хворий; неправильного розміщення трубки (мал. 41, а—в) — потрапляння її у стравохід, один з головних бронхів, у гортань; порушення прохідності ендотрахеальної трубки — перегин, здавлювання, закушування (мал. 42), закупорка слизом, кров’ю. Можливе також закриття гіросвіту надмірно роздутою манжетою (єманжетова грижа*), притиснення скосу трубки до стінки трахеї (див. мал. 41, а, б), внаслідок чого вона діє, як клапан, і газова суміш надходить у легені, перероздуваю-чи їх, а вихід ЇЇ назад утруднений (клініка нагадує бронхіолоспазм).

Ускладнення у післякаркозному періоді найчастіше виникають після травматичної інтубації трахеї і внаслідок ранньої екстубації. Набряк слизової оболонки гортані і голосових зв’язок, який виникає при цьому, може призвести до розвитку гострої недостатності дихання і навіть асфіксії. Для лікування при цьому ускладненні призначають постійну інгаляцію кисню, глюкокортикоїди, антигіс-таміині препарати (димедрол, супрастин, дипразин та ін.). За неефективності може виникнути потреба у трахеостомії.

Частими ускладненнями інкубаційного наркозу є трахеїт, ларингіт, фарингіт, зумовлені ушкодженням слизової оболонки гортані, глотки під час інтубації, щільною тампонадою ротової частини глотки, тривалим перебуванням інтубаційної трубки у трахеї. При ньому відмічається біль лід час ковтання, охриплість голосу тощо. Як правило, вони минають через 2— Здоби.

Лікування у разі цих ускладнень полягає у полосканні ротової порожнини теплим гіпертонічним і антисептичним

розчинами, застосуванні олійних і парових інгаляцій. У ослаблених хворих з розладом периферичного кровообігу навіть короткочасний (1—2 год) тиск роздутої манжети па слизову оболонку трахеї призводить до порушення її кровопостачання з наступним утворенням пролежнів. Для запобігання їм слід уникати надмірного роздування манжети і періодично (через кожні 1—2 год) випускати з неї повітря. Більш пізнім і порівняно рідкісним ускладненням ендотрахеального наркозу є розвиток гранульом голосових зв’язок, що виникають унаслідок некрозу слизової оболонки, фібринозно-гнійного запалення у ділянці голосових зв’язок і лід-зв’язкового простору.

Анестезіологія та інтенсивна терапія. Чепкий Л.П., Новицька-Усенко Л.В., Ткаченко Р.О.