8.2. УСКЛАДНЕННЯ З БОКУ СЕРЦЕВО-СУДИННОЇ СИСТЕМИ

Порушення кровообігу на різних етапах анестезіологічного забезпечення найчастіше зумовлені низкою чинників (не-відиовлена крововтрата, недостатня анестезія, негативний вплив застосовуваних лікарських засобів, порушення газообміну), що призводять до гострої недостатності серця. Об’єктивні клінічні ознаки розладу серцево-судинної діяльності — порушення ритму серця, підвищення або зниження AT, у найтяжчих випадках — асистолія.

Тахікардія перед операцією найчастіше зумовлена впливом негативних емоцій перед оперативним втручанням, а також засобів, які застосовують для премедикації (атропіну сульфат, невролептичні засоби). Під час уведення в наркоз тахікардія виникає переважно на стадії збудження. Помірне прискорення пульсу виникає при загальній анестезії барбітуратами, кетаміну гідрохлоридом, ефіром для наркозу тощо. Тахікардія розвивається також під час операції за недостатнього знеболювання і передозування засобів для наркозу. Тахікардія стає загрозливою, якщо ЧСС досягає 140—160 за 1 хв і більше.

Брадикардія під час наркозу може бути викликана деякими засобами для інгаляційного наркозу (фторотан, метоксифлу-рап). Брадикардія може виникнути під час тяжкої гіпоксії та гіперкапнії і за надмірної глибини наркозу (стадії ПІ3—IV), іноді після введення сукцинілхоліи хлориду.

Лікування: введення атропіну сульфату, зменшення глибини наркозу.

Артеріальна гіпертензія може бути зумовлена патологічним процесом, больовою

134 /p>

і психоемоційною стимуляцією (страх перед операцією, недостатня премедика-ція), впливом засобів для наркозу (кетамі-ну гідрохлорид, циклопропан, ефір), адре-номіметичних та інших лікарських засобів. Підвищення AT є ознакою ранніх стадій гіпоксії та гіперкапнії.

Л і к у в а н н я, як правило, патогенетичне — усунення психоемоційних чинників, гіпоксії, гіперкапнії, що швидко нормалізує AT. Проте у деяких випадках потрібне симптоматичне лікування (спазмолітичні засоби, адрено- або гангліоблокатори, нітрати, засоби для наркозу з гіпотензивним ефектом — фторотаи, метоксифлураи, пропофол).

Артеріальна гіпотензія — одна з найчастіших ознак гострої недостатності кровообігу — в анестезіологічній практиці зумовлена дефіцитом ОЦК, рефлекторними впливами (недостатня анестезія, вегетативні реакції, ортостатичний колапс), впливом лікарських засобів гіпотензивної дії, уведенням нітратів, гангліо- та адреио-блокаторів, місцевоанестезуючих засобів в епідуральний та підпавутипний простір, алергічними реакціями на деякі засоби, у пізніх стадіях гіпоксії та гіперкапнії, при деяких захворюваннях серцево-судинної системи (інфаркт міокарда, тромбоембо-лія легеневої артерії тощо).

Зупинення кровообігу виникає у випадках передозування засобів для наркозу, недостатнього невровегетативмого захисту, травми, подразнення рефлексогенних зон, метаболічних розладів (гіпоксія, гіперкап-нія, гіпер- або гіпокаліємія, ацидоз).

Анестезіологія та інтенсивна терапія. Чепкий Л.П., Новицька-Усенко Л.В., Ткаченко Р.О.