6.4. УСКЛАДНЕННЯ МІСЦЕВОЇ АНЕСТЕЗІЇ

Ускладнення, що виникають унаслідок місцевої анестезії, умовно поділяють на такі, що пов’язані з технікою анестезії, з передозуванням місцевого анестетика, а також із підвищеною чутливістю до нього.

Ускладнення, пов’язані а особливостями техніки проведення місцевої анестезії, — див. при різних видах місцевої анестезії.

Клінічна картина інтоксикації місцевими анестетиками зумовлена їх впливом на ЦНС (позіхання, неспокій, дезорієнтація, тремор, головний біль, нудота, блювання, генералізовані тонічні та клонічиі судоми). У тяжких випадках настає смерть унаслідок паралічу дихання. Вплив місне-воанестеауючого засобу на серцево-судинну систему спочатку проявляється тахікардією, артеріальною гіпертензією. Далі настає зниження електричної збудливості, провідності та скоротливості міокарда: брадикардія, артеріальна гіпотензія, асистолія.

Частими ускладненнями місцевого знеболювання є анафілактичні реакції у хворих з підвищеною чутливістю до місцевих анестетиків: алергічна шкірна реакція, серцево-судинний колапс (блідість шкіри, похолодання кінцівок, холодний липкий піт, різке зниження AT, непритомний стан) або анафілактичний шок.

Профілактика і лікування у разі цих ускладнень мають бути етіопато-геїіетичними (табл. 11).

126 /p>

Таблиця 11. Ускладнення місцевої анестезії

Анестезіологія та інтенсивна терапія. Чепкий Л.П., Новицька-Усенко Л.В., Ткаченко Р.О.

Текст © 2019 dj

Ускладнення

Профілактика

Лікування

Перед озування місцевого анестетика

Зменшення максимально допустимої дози при захворюваннях печінки, нирок, хронічній інтоксикації, авітамінозах; уведення під час премедикації барбітурату або сибазону; застосування місцевих анестетиків у мінімальних ефективних концентраціях. Попереднє визначення чутливості до препаратів

Інгаляція кисню, ШВЛ, дсзінтоксика-ційна терапія, у фазі збудження — барбітурати (200— 300 мг) внутрішньовенно, за показаннями — міорелак-саити, СЛЦР

Внутрішні» осу динне введення місцевого анестетика

Обов’язкове проведення аспіраційних проб

Те саме

Підвищена чутливість хворого до місцевих анестетиків

Ретельний анамнез, використання для премедикації антигістамінних засобів, сибазону, барбітуратів. Визначення чутливості до препаратів

Спочатку — симптоматичне, у тому числі ШВЛ; підтримання ОЦК, введення антигістамінних та десенсибілізуючих засобів. У разі набряків — сечогінні засоби, дерматиту — глюко-кортикостсроїдні мазі

Місцева токсична реакція

Уникати тривалого контакту місцевого анестетика з металом (поршень шприца, голки)

Місцево — препарати гіалуронідази

Механічні ушкодження судин та нервових стовбурів

Не застосовувати голки з деформованим кінцем, уникати інтраневральних ін’єкцій, вводити повільно невеликі кількості (4—5 мл) препарату

У разі ушкодження судини — притиснути її пальцем, накласти притискувальну пов’язку. При ушкодженні нерва — антихолінестсразні препарати (прозерин, галантамія), вітаміни групи В

Введення місцевого анестетика у спинномозковий канал при спіду-ральній анестезії

Обов’язкове повторення аспіраційної проби

СЛЦР із ШВЛ, інфузія плазмозамін-ників, симлатомімстичні засоби