Содоку

Содоку (слірильоз) — гостра зоонозна інфекційна хвороба, що характеризується рецидивною гарячкою, лімфаденітом і шкірним висипом. Назва “содоку” (“So-doku”) походить від японських слів: so — щур, doku — отрута.

ХВОРОБАс ВІД УКУСУ ЩУРІВ

ВСТУП. Ця хвороба відома дуже давно на Сході, перші її описання з’явилися у XVIII ст. Захворюваність на содоку на сьогодні є спорадичною.

ЕТІОЛОГІЯ. Збудником содоку є Spirilla minor, що має вигляд коротких штопороподібних ниток. Рухлива, добре фарбується за Романовським—Гімзою (набуває фіолетово-рожевого кольору). Експериментально заражають багатьох лабораторних тварин — морських свинок, кішок, собак, мавп та ін. Спірохети погано ростуть на поживних середовищах. Чутливі до пеніциліну, тетрациклінів, макролідів, У довкіллі нестійкі.

ЕПІДЕМІОЛОГІЯ. Джерелом інфекції є щури, рідше ласки, білки, кролі, собаки, у яких Spirilla minor перебуває на слизовій оболонці рота. Зараження відбувається при укусах щурами, рідше іншими тваринами. Хвора людина не є джерелом інфекції.

ПАТОГЕНЕЗ. У місці інокуляції збудника відбувається його накопичення і формування первинного афекту, з якого спірохети поширюються лімфогснно, спричинюючи запальний процес у регіонарних лімфатичних вузлах. Потім проникають у кров і гематогенно заносяться в органи СМФ, де фіксуються і згодом зумовлюють повторну генералізацію інфекційного процесу. Одужання настає завдяки формуванню специфічного імунітету і фагоцитозу збудника клітинами СМФ.

КЛІНІЧНІ ПРОЯВИ. Інкубаційний період триває від 3 днів до 2 міс. Хвороба починається гостро з ознобу і підвищення температури тіла. Симптоми інтоксикації помірно виражені. На місці укусу виникає первинний афект: щільний болючий інфільтрат, який зазнає некрозу, нагноєння. На інфільтраті утворюється пухир, потім виразка, що супроводжується лімфангітом і регіонарним лімфаденітом.

Гарячка триває 6—7 днів, потім температура тіла критично знижується до суб-фебрильних або нормальних цифр, відзначається рясне потовиділення. Через декілька днів напад повторюється. Кількість нападів (за відсутності етіотропної терапії) — від 6 до 20 і більше. Захворювання може затягнутися на кілька місяців. Дуже часто, починаючи з 2—3-го нападу, з’являється висип (плямистий, папульозний), що поширюється по всьому тілу, але особливо зіущується в ділянці первинного афекту. Під час нападів хворих турбує сильний м’язовий і суглобовий біль. У тяжких випадках спостерігають зміни з боку нервової системи, порушуються слух і зір.

УСКЛАДНЕННЯ: абсцеси мозку, абсцеси м’яких тканин. Можливі поліартрит, міокардит, сепсис. Летальність без антибіотикотерапії сягає 10—12 %.

ДІАГНОСТИКА. Діагноз содоку встановлюють на підставі даних епідеміологічного анамнезу (укус щуром або іншою твариною) і характерної симптоматики (температурна реакція, наявність первинного ефекту, регіонарного лімфаденіту, рецидивів хвороби).

Специфічна діагностика. Для ідентифікації збудника досліджують кров і матеріал з первинного афекту. Спірохети можуть бути виявлені в мазку з виділень первинного афекту, у мазку і “товстій краплі” крові, пофарбованій за Романовським—Гімзою. Починаючи з 6—8-го дня хвороби можна використовувати реакцію лізису й аглютинації. Для виявлення спірил у тканинах застосовують метод сріблення. Біологічний метод передбачає внутрішньоочеревинне зараження білих мишей або морських свинок.

ЛІКУВАННЯ. Етіотропну терапію проводять пеніциліном внутрішньом’язово в добовій дозі 6—12 млн ОД, доксиникліном по 0,1 г перорально 2 рази на добу протягом 5—7 днів. Можливе застосування макролідів у загальнотераиевтичних дозах. Без призначення антибіотиків летальність сягає 10 %.

ПРОФІЛАКТИКА. Профілактика спрямована на боротьбу зі щурами, дотримання

правил беяпекм під час роботи з гризуттпми. При укусах щурами лопільно призна-

чити доксициклін протягом 5 ДНІВ.

Основні положення . ; 2 L у: ті

• Зараження содоку відбувається при укусі щурами, рідко ласками, білками, кролями, собаками.

• Содоку реєструють у вигляді спорадичних випадків.

• Клінічна картина содоку характеризується виникненням первинного афекту на місці укусу, що супроводжується лімфангітом і регіоиарпим лімфаденітом.

• Содоку може ускладнитися абсцесами м’яких тканин, міокардитом, поліартритом.

• Етіотропну терапію проводять препаратами пеніцилінового, тетрациклінового ряду або макролідами.

• Специфічну профілактику7 не розроблено.

                                                                                                

Стрептобацильоз

Стрептобапильоз (син.: хейверхільська гарячка, епідемічна артритична гарячка) — гостра інфекційна хвороба із групи зоонозів із контактним або фекально-оральним механізмом передачі збудника, характеризується ознобом, інтоксикацією, висипом і поліартритом.

ВСТУП. Спалах цієї інфекції був описаний у 1926 р. в м. Хейверхілл (США). Захворюваність на стрептобапильоз на сьогодні є спорадичною.

ЕТІОЛОГІЯ, Збудник Streptobacillus moniliformis — поліморфна грамнегативна бактерія, тцо росте у вигляді паличок або ланцюжків, факультативно анаеробна, нестійка в довкіллі.

ЕПІДЕМІОЛОГІЯ. Джерелом інфекції найчастіше є щури, рідше інші гризуни, ласки, піщанки, індики і всі, хто полюють на цих тварин, в яких Streptobacillus moniliformis перебуває на слизових оболонках порожнини рота і верхніх дихальних шляхів. Зараження відбувається при укусі гризунів, включаючи і лабораторних білих щурів. Інфікування можливе також при вживанні забруднених виділеннями гризунів води і харчових продуктів, які не піддавалися термічній обробці.

КЛІНІЧНІ ПРОЯВИ. Інкубаційний період триває від 2 до 10 днів. Початок гострий. З’являються раптовий озноб, головний біль, міалгії. Первинний афект і лімфаденіт спостерігають рідко. Характерна поява поліморфного (плямистого, петехіального) висипу на тулубі й кінцівках. Часто розвиваються мопо- і поліартрити. Тривалість гарячки — до 2 тиж., часто виникають рецидиви.

УСКЛАДНЕННЯ. Можливі ендокардит, абсцеси м’яких тканин, пневмонія, сепсис. Летальність без антибіотикотсрапії сягає 10 %.

ДІАГНОСТИКА. Діагноз установлюють на підставі клінічної картини хвороби, її зв’язку’7 з укусом щура і підтверджують бактеріологічним дослідженням крові, суглобової рідини, серологічними методами (РА й РЗК).

ЛІКУВАННЯ. Призначають пеніцилін, доксициклін, макроліди в середніх терапевтичних дозах протягом 5—7 діб, як при содоку.

ПРОФІЛАКТИКА направлена на боротьбу з гризунами, захист від їх укусів, дотримання правші зберігання харчових продуктів.

Основні положення

• Зараження стрептобацильозом відбувається при укусі турами, рідше іншими тваринами, але можливе і внаслідок уживання контамінованої води або харчових продуктів.

• Клінічні прояви стрептобацильозу характер взуються появою поліморфного висипу на тулубі й кінцівках, розвитком моно- і поліартритів. Первинний афект на місці укусу і лімфаденіт спостерігають рідко.

• Стрептобацильоз може ускладнитися ендокардитом, абсцесами м’яких тканин, сепсисом.

• Етіотропне лікування проводять препаратами пеніцилінового, тетрациклінової о ряду або макролідами.

• Специфічну профілактику не розроблено.

Піїтання діпж.ійиііжвіиті^^

1. Хто є джерелом інфекції при содоку?

2. Укажіть основний шлях передачі содоку.

3. Назвіть провідні симптоми содоку.

4. Укажіть лабораторні методи діагностики содоку.

5. Які антибактерійиі засоби призначають для лікування содоку?

6. Хто є джерелом інфекції при стрептобацильозі?

7. Укажіть основний шлях передачі цієї інфекції,

8. Назвіть провізні симптоми стрептобацильозу.

9. Укажіть основні лабораторні методи діагностики стрептобацильозу.

10. Які антибактерійні засоби призначають для лікування стрептобацильозу?

Тести для самоконтролю

1. Збудником содоку є:

A. Найпростіші

B. Вірус

C. Рикетсія

D. Спірохета

E. Пріон

2. Який основний шлях передачі содоку?

A. Рановий

B. Водний

C. Трансмісивний

D. Контактно-побу товий

E. Транспланентарний

3. Джерелом інфекції содоку € всі перераховані нижче, окрім:

A. Щурів

B. Ласок

C. Кролів

D, Собак

E. Людини

4. Який симптом не характерний дія клінічної картини стрептобацильозу?

A. Підвищення температури тіла

B. Первинний афект

C. Симптоми інтоксикації

D. Висипка

E. Міалгії

З, Основним специфічним методом лабораторної діагностики содоку є:

A. Мікроскопія “товстої краплі”

B. Зараження курячого ембріона

C. Зараження культури клітин

D. Загальний аналіз крові

E. Алергологічний

Еталони відповідей 1

1 — D; 2 — А; 3 — Е; 4 — В; 5 — А.

Інфекційні хвороби: підручник / За ред. О.А. Голубовської