5.3.3. ЦЕНТРАЛЬНА АНАЛЬГЕЗІЯ

Центральна анальгезія — різновид багатокомпонентної комбінованої анестезії наркотичними анальгетиками (морфін, промедол, фентаиіл) у високих дозах у поєднанні з невролептнкамн, транквілізаторами, засобами для інгаляційного наркозу. Цей метод дає змогу не застосовувати кардіотоксичні наркотичні засоби для наркозу і забезпечує глибоку загальну анестезію при великих тривалих травматичних втручаннях.

Методика проведення, клініка. Для проведення центральної анальгезії використовують один або кілька анальгетиків. Морфіну гідрохлорид для центральної анальгезії застосовують дозою 3 мг/кг. Цієї дози достатньо для проведення операції тривалістю 3—4 год. Препарат уводять внутрішньовенно фракційно по 10 мг або краплинно по 0,1 мг/(кг хв). Дозу розчиняють у 500 мл 5 % розчину глюкози. Швидкість уведення визначають таким чипом, щоб до початку операції (розріз шкіри) ввести половину розрахованої дози препарату, а протягом операції —

Вши загальної анестезії 115

другу половину, збільшуючи темп уведення перед особливо болісними і травматичними етапами хірургічного втручання (розпил груднини, під’єднаная апарата штучного кровообігу тощо).

Введення у наркоз, а також інтубацію проводять за загальноприйнятими правилами. Для наркозу можна використовувати натрію оксибутират (100—120 мг/кг) у поєднанні з сибазоном (0,1—0,15 мг/кг) і суміш діазоту оксиду з киснем (2 : 1). Залежно від тривалості операції релаксацію м’язів забезпечують за допомогою деполяризуючих, недеполяризуючих міо-релаксаптів або їх поєднання. Достатня анальгезія зберігається і в перші 8—10 год післяопераційного періоду. Протягом 6— 8 год може спостерігатись пригнічення спонтанного дихання, що потребує проведення подовженої 1ІІВЛ у післяопераційному періоді.

Методика проведення центральної анальгезії із застосуванням промедолу майже не відрізняється від методики з використанням морфіну гідрохлориду. Промедол уводять внутрішньовенно фракційно або краплинно дозою 3—5 мг/кг. Половину дози вводять до початку операції (розріз шкіри). Достатня анальгезія зберігається протягом 3 — 4 год оперативного втручання і 3—4 год післяопераційного періоду, під час якого потрібно продовжувати ІІІВЛ. Наркоз проводять так само, як і при центральній анальгезії морфіну гідро-хлоридом.

Для проведення центральної анальгезії широко застосовують фентаніл (табл. 9). Його вводять дозою 0,02 — 0,05 мг/кг внутрішньовенно фракційно по 0,1 —0,15 мг або краплинно по 1,5 — 2 мг в 500 мл 5 % розчину глюкози. Доза фентапілу у флаконі не повинна перевищувати дозу, розраховану на операцію, третину її вводять до розтину шкіри, решту — впродовж операції. Темп уведення фентанілу змінюють залежно від травматичності етапу операції та клініки наркозу. Ця доза фентанілу достатня для проведення оперативних втручань тривалістю 4 — 5 год. Протягом 3—4 год післяопераційного періоду зберігається достатня анальгезія, а

Таблиця 9. Дози наркотичних анальгетиків для проведения центральної анальгезії

Наркотичний

Доза, мг/кг

анальгетик

початкова

підтримуоалька

Промедол Морфіну гідро-

1,5-2,5

1.5-2,5

хлорид

0,1-0,3

0,1-0,2

Фентаніл

0,2

0,1

також відбувається повне відновлення свідомості й дихання.

Для проведення центральної анальгезії часто використовують поєднання кількох наркотичних анальгетиків (морфіну гідрохлорид + фентаніл, промедол + фентаніл тощо). На перших етапах операції зазвичай застосовують наркотичний анальгетик, який значно пригнічує дихальний центр. Застосування на пізніх етапах операції препарату, припіічувальна дія якого на дихальний центр менша, сприяє більш ранньому відновленню адекватного самостійного дихання у післяопераційному періоді. Дозу наркотичних анальгетиків у разі їх поєднання добирають індивідуально.

Позитивні властивості: і)достатня І тривала аиальгетична дія; 2) можливість поєднання у різних співвідношеннях будь-яких наркотичних анальгетиків;

3) велика терапевтична широта; 4) відсутність пригнічувальної дії на міокард; 5) відсутність негативного впливу на медичний персонал операційної.

Недоліки: значне пригнічення дихання, а отже, потреба тривалої ШВЛ, у зв’язку з чим останнім часом використовується обмежено.

Показання: тривалі травматичні операції па органах черевної та грудної порожнин, операції на серці й магістральних судинах, операції у хворих з недостатністю міокарда, а також із гострою і хронічною коронарною недостатністю.

Протипоказання: короткочасні оперативні втручання, наявність центро-генної та нервово-м’язової дихальної недостатності, відсутність умов для проведення тривалої 11ІВЛ.

ГекІЇІ

Анестезіологія та інтенсивна терапія. Чепкий Л.П., Новицька-Усенко Л.В., Ткаченко Р.О.