4.5.4. ШТУЧНА ГІПОТЕРМІЯ

Лікувальна і профілактична гіпотермія — це зниження температури тіла за допомогою штучного фізичного охолодження організму на фоні гальмування лікарськими засобами автономної, ендокринної систем і системи терморегуляції.

Показання: потреба у зменшенні інтенсивності обміну речовин в усьому організмі чи в окремих ділянках, органах для запобігання кисневому голодуванню або для боротьби з ним; запобігання метаболічним порушенням під час операції чи у випадках клінічної смерті.

Методика. Сучасні способи штучної гіпотермії можна розподілити на 5 груп. Це охолодження: 1) шкірного покриву; 2) слизових оболонок; 3) серозних порожнин; 4) внуїрішньосудинне (екстракорпо-ральне); 5) комбіноване.

Кожний спосіб має свої переваги І недоліки. Внутрішньосудиние охолодження застосовують головним чином під час операцій зі штучним кровообігом.

Залежно від мети використовують; локальну гіпотермію — частіше для охолодження голови (краніоцеребральна гіпотермія), органів черевної порожнини і загальну — обкладання хворого міхура

Основні «гали анестезіологічного забезпечення оперативного втручання 75

ми з льодом, обдування шкірних покривів охолодженим повітрям, розбризкуваїшя охолодженої до 2 *С води, а також за допомогою апарата штучного кровообігу.

Рівень зниження температури тіла залежить від мети гіпотермії. Умовно розрізняють гіпотермію помірну (34 — 28 *С), проміжну (27—20 °С) і глибоку (нижче 20 "С). Зниження температури тіла нижче 27 *С, як правило, проводять тільки у випадках застосування апарата штучного кровообігу, оскільки при цьому виникає фібриляція шлуночків серця.

Для проведення штучної гіпотермії крім фізичного охолодження велике значення має медикаментозна підготовка, без якої захисні неврогуморальні реакції у відповідь на охолодження (озноб, підвищення м’язового тонусу, тремтіння) роблять її неефективною і навіть небезпечною.

Підготовка до штучної гіпотермії також залежить від її мети. Профілактичну гіпотермію під час операції проводять після звичайної премедикації (атропіну сульфат, антигістамікні засоби, наркотичні анальгетики або невролептики) під поверховим наркозом (стадія III]) з тотальною м’язовою релаксацією (краще з використанням недеполяризуючих міорелаксан-тів) та ШВЛ.

Після закінчення операції, а іноді відразу після завершення основного її етапу розпочинають зігрівання хворого. У випадках застосування штучного кровообігу зігрівання проводять досить швидко, проте з таким розрахунком, щоб температура води у теплообміннику не перевищувала 42 — 44 *С. Зігрівання зовнішнім способом проводять поступово і повільно. Для цього використовують ванни, грілки з водою (температура 40—42 "С) або тепле повітря. Оскільки зігрівання супроводжується підвищенням рівня процесів

обміну, ознобом тощо, Його потрібно проводити на фоні невровегетативної блокади.

У разі лікувальної гіпотермії блокаду небажаних вегетативних реакцій здійснюють не за допомогою загальних анестетиків, а шляхом фракційного введення невеликих доз невролептиків, транквілізаторів, наркотичних анальгетиків, гангліоблокаторів, антигістаміиних засобів.

Позитивні властивості: 1) зниження процесів обміну в організмі, що призводить до зменшення його потреби у кисні (за зниження температури тіла на 1 *С потреба у кисні зменшується на 3—5 X). Це має особливе значеиня для підвищення стійкості мозку до гіпоксії; 2) зменшення об’єму мозку під впливом гіпотермії, що полегшує виконання деяких нейрохірургічних операцій і має особливе значення для лікування хворих із набряком мозку.

Недоліки: 1) складна керованість, що потребує особливо ретельного нагляду, спеціальної громіздкої апаратури високої вартості, зниження ХОС і потреби міокарда в кисні; 2) небезпека розвитку фібриляції шлуночків серця внаслідок різкого підвищення збудливості міокарда (особливо у разі зиижеиня температури тіла до ЗО С і нижче); 3) розвиток метаболічного ацидозу у разі недостатньої невро-вегетатнвної блокади внаслідок спазму периферичних судин і порушення тканинного кровотоку; 4) зниження ниркового кровотоку і клубочкової фільтрації; 5) підвищення в’язкості крові, збільшення часу її згортання; 6) тривале пригнічення основних життєвих функцій внаслідок глибокої невровегетативної блокади.

Зазначені недоліки значно обмежують застосування штучної гіпотермії; її застосовують головним чином у кардіохірургії.

Анестезіологія та інтенсивна терапія. Чепкий Л.П., Новицька-Усенко Л.В., Ткаченко Р.О.