14.4.1. ІНТЕНСИВНА ТЕРАПІЯ У ХВОРИХ ІЗ ГОСТРОЮ НЕДОСТАТНІСТЮ НИРОК ПРИ ГЕМОЛІТИЧНИХ СТАНАХ

Найчастішою причиною розвитку ГНН гемолітичного походження є переливання крові, несумісної за груповими факторами системи АВО або резус-фактором. Понад 60% гемотраисфузійних ускладнень супроводжується розвитком тяжкої ГНН. При гемотраисфузійиому конфлікті виникає аглютинація еритроцитів донора і гемоліз із надходженням у кровотік гемоглобіну . При цьому вільний гемоглобін проходить до ниркових канальців. Одночасно у зв’язку з масивним розпадом клітин крові розвивається метаболічний ацидоз, внаслідок чого утворюється хлорид гематину, кристали якого викликають спазм капілярів перитубулярпої сітки з наступною деструкцією клітин канальцевого епітелію.

У випадках переливання несумісної крові вже під час іифузії з’являється біль у попереку, головний біль. При розвитку шоку знижується AT, частішає пульс, ди-

308

хаііня. Сеча червоного або бурого кольору з грудочками гемоглобіну при мікроскопії. У випадках гемотрапсфузійного конфлікту у хворого під наркозом під час операції виникає «немотивоване»- зниження AT, підвищення кровоточивості; сеча бурого кольору.

Інтенсивна терапія: негайне припинення гемотрансфузії, парентеральне введення великих доз глюкокоргикоїдів, натрію гідрогеї ікарбонату, який уводять до лужної реакції сечі. Для нормалізації центральної гемодинаміки і мікроциркуляції

переливають кристалоїди, реополіглюкін, похідні гідроксіетилкрохмалю (рефортан, гекадез), внутрішньовенно вводять ироти-гістамінні засоби; якщо немає протипоказань, — 3 000 ОД гепарину з наступним краплинним уведенням 10000 ОД або фракснпарин (0,6 мл).

Для профілактики ГНН уводять внутрішньовенно 5—10 мл 2,4 % розчину еуфіліну, 250—600 мг фуросеміду. Якщо діурез не підвищується, проводять терапію, як у стадії олігурії ГНН.

Анестезіологія та інтенсивна терапія. Чепкий Л.П., Новицька-Усенко Л.В., Ткаченко Р.О.