РОЗДІЛ 9. ІНТЕРФЕРОНИ

Eotaxin (еотаксин). Належить до родини СС ((і-хемокінів); молекулярна маса — 8—9 kD. Продукований ендотеліальними клітинами, альвеолярними макрофагами, клітинами серця, легенів, кишок, загруднинної залози, селезінки, печінки, нирок. Посилює хемотаксис еозинофілів.

Lymphotactin (лімфотактин). Належить до родини С (у-хемо-кінів); молекулярна маса — 10 kD. Продукований тимоцитами й активованими Т-клітинами. Посилює хемотаксис Т-лімфоцитів.

Neurotactin (fractalkine, нейротактин). Належить до родини СХЗС (o-хемокінів) і є поки шо єдиним хемокіном, зв’язаним із мембраною клітин. Експресується на мембрані переважно клітин мозку, легенів і серця. Високий рівень експресії нейротактину на ендотеліальних клітинах свідчить про його дуже важливу роль у вилученні лейкоцитів, Т-лімфоцитів і моноцитів із кров’яного русла.

на два типи.

Тип І охоплює а- і (3-ІНФ. Родина а-ІНФ складається приблизно з 20 білків, продукованих переважно лейкоцитами і макрофагами, тому а-ІНФ ще називають лейкоцитарним.

(3-ІНФ продукований переважно фібробластами, тому він одержав назву фібробластного. Відомо два р-ІНФ: р, і р2. Нині р2-ІНФ ідентифікують з ІЛ-6. Здатність продукувати а-, р-ІНФ мають також Т- і В-лімфоцити, ендотеліальні й епітеліальні клітини, ПК-клітини.

Тип II інтерферонів одержав назву у-ІНФ. Його продуковано активованими Thl та ПК-клітинами. Розрізняють наступні біологічні ефекти інтерферонів: а) противірусний; б) антипроліферативний (протипухлинний); в) імуномодулювальний; г) антибактеріальний.

Противірусний ефект інтерферонів подано на схемі 8. Як видно зі схеми, зв’язування інтерферону з рецептором індукує в клітині три процеси, які перебігають одночасно і завершуються:

1) активацією латентної ендорибонуклеази, що призводить до руйнування вірусної РНК;

2) пригніченням синтезу вірусної РНК;

3) пригніченням синтезу білків вірусної оболонки.

Ці механізми інтегрально реалізують противірусний ефект, зумовлюючи пригнічення реплікації вірусу.

Схема 8. Противірусний ефект інтерферонів

2’5′ — Олігоаде-нілатсинтетаза

Утворення 2’5′-олігоаденілатів

Інтер

ферон

Активація латентної ендорибонуклеати. Руйнування вірусної РНК

——j MX-білки |—*

Пригнічення синтезу вірусної мРНК

Противірусний ефект

РНК — залежні протеїнкінази

Фосфорилування фактора — 2 ініціації транскрипції

Пригнічення синтезу білків вірусної оболонки

Антипроліферативний (протипухлинний) ефект інтерферонів пояснюють наступними механізмами:

1) активацією цитотоксичних клітин;

2) посиленням експресії пухлиноасоційованих антигенів;

3) модуляцією продукції антитіл;

4) інгібіцією дії пухлинних факторів росту;

5) інгібіцією синтезу РНК і білків пухлинної клітини;

6) уповільненням клітинного циклу з переходом у фазу «спокою»;

7) стимуляцією пухлинних клітин до дозрівання;

8) відновленням стримувального контролю за проліферацією;

9) гальмуванням утворення нових судин у пухлині;

10) інгібіцією метастазування;

11) біомодуляцією активності цитостатиків: а) зміною метаболізму; б) зниженням кліренсу;

12) подоланням лікарської резистентності за рахунок інгібіції генів множинної лікарської резистентності.

На сьогодні за допомогою генної інженерії отримано велику кількість інтерферонів, що можна широко використовувати в лікуванні вірусних і онкологічних захворювань.

Одним із найважливіших біологічних ефектів інтерферонів є імуномодулювальний ефект, опосередкований наступними механізмами:

1) посиленням експресії антигенів гістосумісності класів 1 і II;

2) регуляцією чутливості до цитокінів;

3) активацією цитотоксичних ефекторних клітин.

За останні роки доведено, що інтерферони дають також антибактеріальний ефект, в основі якого лежить здатність інтерферонів індукувати активність деяких ферментів в ураженій клітині:

Клінічна імунологія та алергологія: Підручник Г.М. Драннік