10—13 квітня 1997 року у Львові проведено Другі Всеукраїнські Змагання з Бойового Гопака.

1—3 серпня 1997 року у місті Запоріжжі відбувся Перший Всеукраїнський фестиваль Козацьких Бойових та традиційних мистецтв. де показова програма гопаківців була визнаная однією з найкращих.

18—24 серпня 1997 року у місті Черкасах відбувся Міжнародний фестиваль сучасної естрадної пісні «Крізь терни до зірок”, на яко му пісня «Бойовий Гопак” у виконанні Оксани Стецишнн стала шлягером фестивалю. Презентація Бойового Гопака у Черкасах, що відбулася 13-14 вересня 1997 р.. показала, що Боновий Гопак близький і зрозумілий українцям Східної України.

83

о* Пилт

12 14 вересня 1997 року у місті Турка на Всесвітньому з’їзді Гмчіків .«репрезентовано козацьке лицарське мистецтво Бойовий Гопак. що викликало велике захоплення у представників західної діаспори українців і утвердило в їхній свідомості, що бойовий дух української нації збережено.

12—14 жовтня 1997 року в місті Києві відбулася Велика Рада Українського козацтва, на якій в урочистій атмосфері мені, як Верховному Учителю Бонового Гопака, вручено Гетьманом Українського Козацтва генерал-майором ЗСУ, депутатом Верховної Ради України, найвищу відзнаку Українського Козацтва — Орден Хреста зі схрещеними мечами.

З грудня 1997 року в Києві в «Українському Домі1* відбувалася презентація Благодійного фонду сприяння розвитку та популяризації Бойового Гопака. Головною метою створення Фонду було накопичення коштів для забезпчення стабільного розвитку Бойового Гопака.

26 грудня 1997 року Львівським обласним Управлінням Юстиції зареєстровано Центральну Школу Бойового Гопака. За Центральною школою закріплено виключне право контролю над розвитком, поширенням та популяризацією Бойового Гопака. Прерогативою Центральної Школи є проведення навчально-вишкільних та науково-практичних семінарів, підготовка вчителів Бойового Гопака у чотирьох напрямках оздоровчому, фольклорно-мистецькому, спортивному та бойовому з видачею відповідних сертифікатів на право викладання Бойового Гопака, а також створення, реєстрація та перереєстрація гопаківських осередків, клубів, федерацій як структурних підрозділів Центральної Школи Бойового Гопака.

Завдяки моїй діяльності та при сприянні Всеукраїнської федерації Бойових мистецтв у жовтні 1997 року Бойовий Гопак включено в перелік національних видів спорту в Держкомспорті.

З- 19 січня 1998 року проведено Всеукраїнський навчально-вишкільний семінар на базі Львівської Козацької Школи.

Із січня по серпень 1998 року Центральною Школою Бойового Гопака проведено 15 фестивалів Бойового Гопака.

З липня в м. Києві на Першому Чемпіонаті Світу серед юнаків та юніорів з контактного карате Збірна України із Бойового Гопака (фольклорно-мистецького напрямку) виступила з показовою програмок», яка була визнана фахівцями бойових мистецтв двадцяти країв, як одна із лайоригінальиіших, колоритних і неординарних.

З 1985 року, відколи мною була відкрита експеремемтальиа школа Бойового Гопака, через вишкіл пройшло десятки тисяч учнів. До розвійк’.’ Бойового гопака долучалися громадські організації .-.а і я» ( цілка Ветеранів Афганістану; Товариство «Лева»; СУМ; 1 і ІV м; ОД УМ; Братство Святого Володимира; ОУМ «Спадщина»;

11 лап «Соколи»; козацькі товариства, січі та курені. Пробували

Історія розвитку бглуууур миптуиліад -краоп

допомагати іі партії, але коли партійні інтереси загрожувати інтересам Школи, доводилося відмовитися від їхньої допомоги На сьогодні Центральна Школа Бойового гопака є позапартійною та поза-конфесійною організацією, головною метою якої є гармонійне тілесно-духовне та патріотичне виховання молоді через за

лучення її до вивчення козацького лицарського мистецтва — Бойового Гопака. Шлях розбудови Школи та напрямки діяльності були обрані мною правильно і про це свідчать факти: на сьогодні Бойовий Гопак розвивається у двадцяти областях України, загальна кількість учнів уже перевершила сім з половиною тисяч і це все без фінансової підтримки з боку держави. Попит на вчителів Бойового Гопака всечасно зростає. Це й обумовило відкриття Всеукраїнського Навчально-вишкільного центру школи Бойового Гопака. Па базі вишкільного центру навчається молодь з різних куточків України. Поступово утверджується каста лицарів правдоборців, виникла потреба створення Всесвітньої Школи Бонового Гопака із козацьким січовим устроєм, яка якістю вихованя повинна перевершити всесвітньо відомі Шаолінь та Кадокан, рознесе по світі славу про сонячне лицарство, яке всечасно стоятиме на захисті добра, свободи і любові, світлоносних ліпіарів, які щомиті будуть очищати Землю від Лиха, Брехні, Гвалту, Злочинців та інших негативів, що зупиняють прогрес розвитку людства.

Перш ніж приступити до вивчення техніки бойового Гопака, я пропоную читачеві ознайомитися із міфологічно-етимологічною сутністю слова Гопак.

у

85

Нг-ььїтир [Імам

— -—

II. Етимологія * слова Гопак

Пошук назв» бонового мистецтва дав мені наснагу до поглибленого вивчення етимології слів. Сам танець «Гопак” із його бойовими елементами став .тля мене центральною віссю пошуку.

У нашій мові (за Грінченком) слово ,.гопкн“ означає стрибки, підстрибування, а ..гопак” — це танець, у якому стрибають. На мою думку, це надто поверхове тлумачення суті слова «гопак”.

Етимологію слова «Гопак” необхідно розглядати крізь призму міфологічної суті двох складових цього слова «го“ і «пак” або «пал” — тут ..к» і .л” можуть взаємозамінюватися (ймовірно, у даному випадку. «гопал” стало «гопак”). Складові слова «гопак” «го“ і «пал” містять у собі подвійне і. на перший погляд, протилежне змістове навантаження.

Сутність буття — це одвічна боротьба протилежностей, суть про-тиборств одвіку була закладена у змісті наших слів. Це стосується і слова «Гопак”, яке складається із двох коренів-складів, у які закладено цілу палітру протидій, тісно переплетених із міфологією наших предків.

Для прикладу розглянемо міфічне слово «Гора” і кілька різновидів змістових навантажень, закладених у ньому:

1. Гора — це шлях із долини до Сонця — Ра, Іо… Ра.

2. Гора — це Дерево Світу.

3. Гора — це Житло Богів.

4. Гора — це Божа Корона.

5. Гора — це Світовий Храм.

6. Гора — це Пуп Землі.

7. Гора — це Центр Світу, де «Го“ — шлях, а «Ра” — центр [29].

У слові «Гора” склад-корінь «Го“ тісно вплітається у суть боротьби протилежностей, які завжди присутні при досягненні якоїсь ме-їн Як наприклад, шлях до найвищих табелів фізичного і духовного вдосконалення.

Щоб вийти на високу гору, треба витратити чимало сил, але лише досягнувши вершини, ги пізнаєш ціпу жертви, яку покладено к ім’я радості. Символічний шлях угору — це шлях до вершини духовної і а фізичної досконалості. Цей шлях — це жертва, яку необхідно віддати, щоб досягнути поставленої мети. Та шлях на гору досконалості супроводжується й іншими випробуваннями, які

£тииаг>лл слова Гопак

відтворені у словах, в основі котрих знову ж таки закладено склад-корінь «Гои. Наприклад:

Горіти — тобто спалювати і давати багато енергії.

Горіти — тобто світитися, блищати.

Горіти — тобто захищати, зігрівати, приносити користь.

Горіти — у розумінні очищуватися.

Горіти — тобто зборювати сили тьми.

Горіння — це вогняна проба, перейшовши яку, лицар відчуває повну погорду і перемогу над силами, які породжують хаос. Горіння — це жертва. Міра жертви є одночасно мірою влади над світом. Однак мірою чистоти жертви є відсутність особистого прагнення влади над світом, якщо ж воно присутнє, то людина може згоріти, так і не досягнувши поставленої мети.

Окрім горіння, на шляху у гору досконалості зустрічається горе. Сильну людину горе підносить над буденністю. Дає можливість переоцінити життєві вартості та виявити справжні цінності буття. Горе обдаровує людину комплексом вищої вартості. В горі людина збагачується вишуканими почуттями. Її думки окрилюються. її інстинкти самовдосконалюються. Слабкі люди оминають горе.

Горе — це побратим страждання. Страждання душі її страждання тіла — це іспит для життя. Страждання боїться того, хто на нього наступає. Хто пережив великі страждання, той не боїться малих. Тому в народі й кажуть «Хто стражден, той спасен».

Горе часто крокує із голодом. Дозоване голодування, як відомо, очищує тіло, сприяє витонченню духовної енергії, зборює хаос думок, просвітлює розум. Голоду не бояться велетні, але уникають черевоугодиикн. Дорога на вершину досконалості — Гору, горезвісна, бо багато хто ступав на неї, та мало хто дійшов до кінця. Бо шлях угору засіяний бур’янами гонору та гордості, і не кожен є настільки пильним, щоб уникнути цієї спокуси.

Склад-корінь «Го“ в основі слова «голова». Рушійною силою руху вгору є розум, який, звісно, є в голові. Газова — це вершина тіла. В голові н шиї є горло. У горлі голосові зв’язки, які породжують звук-голос. А голос — це слово, а «першим було слово і слово було Бог“. Словами ми спілкуємося з Богом. Слово — основа мови-говірки. Говоріння — це спосіб узгодження дій та пізнання на шляху до вершини вдосконалення. Як бачимо, етимологічна суть коре-ня-складу «Го“ у слові «Гопак» витворює рух із долини па вершину досконалості — Гору.

Міфологічна сутність кореня-складу ,.Го“ приховує у собі величезний пласт інформації, яка підтверджує думку, що саме Україна була колискою цивілізації людства.

Із досліджень історика Степана Наливайка довідуємося, що грецьке божество Аиолон с запозичене у попередників греків-пе-лазгів. Історикам давно відомо, що пелазги — це одна із Гчігаьох

ц Ьі •

; н.іішіх предків. Степан Наливайко науково обгрунтовано дово-г!.. що Лпаюіі і Купалом (Купало) — божества тотожні, із сію-рідненими властивостями та ритуалістикою проведення святкувань на їхню честь. На превеликий жаль, в Україні не збереглося жодного літопису із описом язнчницього ритуалу святкування тор—ств на честь Бога Купала. Те, що божества Аполон і Купало то-тож ні и мають спільну першооснову, дає мені право провести па-рал ель і ствердно сказати, що спортивні ігри в Греції, присвячені Аподону. мали схожий характер і в Україні й були невід’ємною складовою купальської обрядовості. Як відомо, свята Купала і Аио-.юна відбувалися в день літнього сонцестояння, супроводжувалися піснями, танцями, іграми, забавами та змагами, основною метою яких було очищення тіла вогнем, водою, повітрям, а також демонстрація готовності тіла до боротьби із силами Зла, яка відтворювалася у саловикованні елементів боротьби в танці, під дружні оплески юнаків та веселий спів дівчат, або ж у жартівливих гериях-за-бавах, де кожен юнак чи юнка могли показати рівень своєї бойової готовності. З цього огляду танець «Гопак* є залишком ритуального танцю, присвяченого божеству Купало. «Гоиак“ містить у собі бойові елементи, і це не випадково, бо як Аполон, так і Купало боже-•лва-вої. Зараз важко довести, яка назва божества була чи є первинною, цього ще ніхто не досліджував. Зате достеменно відомо, шо із земель стародавньої України на терени Індії було принесено високу культуру. Індуси іі досі визнають, що ведійське вчення на їхню землю принесли наші предки, яких вони називали аріями, а їхню країну Аріявартою. В основу ведійського вчення було покладено тріаду божеств: Брахму-творця, його охоронця Вішну і руйнівника світобудови І Пиву (Сіву). На теренах Індії ведійське вчення було прийняте із шаною, прижилося й вдосконалилося гак, як Ш’от вимагав ментал аборигенів Індії. Сучасний індійський Бог Вішну ( прототипом староукраїнського Вишеня. Звичай садити біля паркану священне дерево вишню є залишком стародавнього вірування ‘ Бога Вишеня. Війту і Вишень — божества із одинако-еими влас іивостями, тому щоб хоча б трішечки нам сьогодні довідатися про стародаши божество, потрібно вивчати індійські лс-ієн.н: про Вішну. За легендами, Вішну має біля тисячі імен, які і ичво.мзують його властивості. У більшості своїх проявів Вішну є воїн, який захища< створене Брахмою, перемагає сили Зла, охорона» слабших, визволяє поневолених, бореться за лермогу Правди н«’»л Ь)* анєіо Цікаво, що одним із імен Вішну е Іовіида, яке озна-іик г.х, чабан, вівчар, іаіідар. тобто охоронець худоби. Однію із ваагар (юбю иеревті.іеіп») Вішну < Кріпша. По своїй природі Кршжа перш :л все воїн Він маг на голові чуле}) — відзнаку воя-кінаїрія Криті,і також гайдар захисник худоби. Кріпша Бог лі’./уіві їлагоди, сімейного щастя, любить співати і танцювати.

Етимологу» іжю Гопак

У пантеоні стародавніх Богів України відоме божество Кришан

— той. що креше і викресує вогонь, (імовірно, Кришан на теренах ГІраукраїни продовжував жити під ім’ям Купало. На таку думку мене наштовхнули дослідження санскритолога Степана Наливайка. Згідно індійських легенд, одним із багатьох імен Крішни є Гопало, але на теренах Індії воно не було часто вживаним, тому і не дістало такого широкого розголосу як Крішна. Па думку Ст. Наливайка, батьківщиною Крішни є Волинь.

Батьківщиною Бога Вішну є Голока, яка славилася своїми соковитими травами і великою кількістю річок. Крішна полюбляв відпочивати на Батьківщині Вішну, через те ці землі отримали назву Крішнаголока.

Слово «голока1‘ співзвучне і схоже за змістом із українським «голи-ия“ — чисте поле (Б. Грінченко). Улюблені друзі Крішни — гопі, допомагають йому випасати худобу, гопкаються з ним у танцях. У санскриті корінь «Го“ можна зустріти у назвах великої рогатої худоби. Схожі паралелі можна провести із словами в українській мові, які до тотальної русифікації були в широкому вжитку. Наприклад: госач — означає гарячіні, жвавий віл; гостяк — віл. що погано росте; готулею називали молоденьку кізоньку, у Карпатах та Галичині ще й досі на корів кажуть гов’єдо, а на стадо — готара або ота-ра. Слово «гайдар» означає — пастух великої рогатої худоби. Можливо, у стародавні часи воно звучало, як гойдар (дар гоя. або дарований гою — го дарований).

Наявність великої кількості стад рогатої худоби у розумінні наших предків — це багатство, яке забезпечує добробут (гроші були ще невідомі). Тому не дивно і не випадково у нашій мові господар

— це той, що годує. Для охорони своїх числених стад господар набирав достойних воїв-пастухів (гойдарів).

Степан Наливайко у своїй праці «Таври, поляни, русь… . шлях до розгадки» [34], аргументовано доводить, що божества Аполон. Крішна-Гопало й Купало мають спільну міфологічну основу, започатковану на теренах саме нашої Батьківщини. Із плином часу втратилася цілість вірувань, суттєво змінилася і сама мова, одначе залишки того, що збереглося в Україні досьогодні, й того, що залишили наші предки на інших землях, дають нам право стверджувати, що танець «Гопак» витікає із глибини віків і в давнину був ритуально-бойовим танцем, присвяченим Богу-воїну та охоронцю.

Знаючи, що у сиву давнину наші предки замешкували на Близькому Сході, у Малій Азії та Єгипті, я продовжив пошуки міфологічної суті складу-кореня «Го» і виявив, що із багатьох божеств Єгипту яскраво виділяється Бог Гор. Гор зображувався у вигляді окриленого сонця і символізував небесну височінь. Іноді Гор зображувався людиноподібною істотою із головою орла (горла) За міфологією єгиптян, всі єгипетські фараони були слугами Гора, бо

89

він передав їм владу над Єгиптом [29]. За цими ж міфами, Іор був сином Бога-Сонця Ра (Го…Ра).

Якщо на хвильку повернутися до міфології наших предків (Вс-лес Книги), то пращури українців були Богами: ..Бо ж сс ми походимо від Дажбога і стали славними під славлення богів наших». Паш псрвопредок мав ймення Ор (яке дуже співзвучне із Іор) і був сином Сонця-Ра. Орій навчив наших предків ралом орати землю, через це наших пращурів узагальнено називали орачами або оріямн. аріями. Древніх воїв називали ратниками, зброю — раги-іце.м. поле бою — ратним полем. Бойовий крик ,.Ура“ символізував шлях воїнів на Сонце У…Ра, підтверджував сонячне походження наших предків, слугував звуком-символом торжества перемоги Світла над Темрявою. Із давніх-давен сим волом-птахом воїв був орел. Принагідно нагадаю: ще донедавна у говірках різних регіонів України побутували слова: «горел», «горав“, які співзвучні із єгипетським ..Гор“ (горішній Бог). Гор у єгипетській міфології — світлий Бог. який перемагає сили Тьми. Геродот порівнював Гора із Аполоно.м. Греки, переважно, вважали Аполона Богом Сонця.

На Близькому Сході Спітамі (тобто світлошкірий, світловолосий) Заратустра проповідував віру в найвищого і найдобрішого Бога Ор-мазду. за іншими джерелами Агура Мазду, можливо, українською мовою воно звучало як Гуру Газду, або ж Гору Газду, тобто Горішнього Газду — Сонце. В «Авесті» говориться, що Агура Мазда першою створив райську країну Ар’яну Веджу (тобто країну аріїв) у найкращій місцевості на Землі біля річки Даіт’я [29]. Багато науковиів-істориків схильні вважати, що місцезнаходження Ар’яну Веджу — це Причорноморські землі України, а річку Даіт’я ототожнювали із Дніпром. У тій же «Авесті» є згадка про ҐЬпадшаха — бика із людським тулубом, який за міфом жив у країні оріїв і служив Богам, охороняючи приморські кордони Краю Богів. Можливо, звідси в українськії! мові «край» (к-рай) — місце, де ми живемо, «країна» (к-рай-іна) це наша Батьківщина, а її назва Україна (ук-рай-іна).