237

V Пияат

вивчення стінок, позицій, положень;

— вивчення бойових і танцювальних кроків;

— виклад техніки виконання стусанів;

— поєднання бойових кроків із стусанами;

— виклад техніки копняків у бойовому і в танцювальному варіантах;

— поєднання бойових і танцювальних кроків із копняками;

— вивчення присядок, новзунців. підсікань, підбивань і збагачення ними бойових сув’язей і танцювальних композицій;

— вивчення техніки захисту;

— поєднання нападу і захисту;

— вивчення копняків у стрибку в бойовому і танцювальному варіантах;

— вивчення постановки «Однотану“ і «Тану-двобою“ в співово-му або музичному супроводі.

У бойовому мистецтві воів України головною метою вишколу є вдосконалення рухів тіла в прикладному (Бойовий Гопак) і мистецькому (танець Гопак) варіантах.

Двобій, як і танок, слід розглядати як розмову тіл танцюристів чи воїнів. При виконанні «Однотану* і «Тану-двобою“ діалог тіл відбувається при умові обмеженого дотику і розрахований на глядача. У змагах «Забава*, «Борня* і «Герць* діалог тіл відбувається з обумовленим в правилах дотиком.

Вивчення елементів Гопака у бойовому і танцювальному варіантах дає можливість виробити в собі танцювальну манеру ведення двобою, яка була характерною для наших давніх лицарів.

Вправи для розвитку гнучкості

Після закінчення викладання техніки Бойового Гопака дуже важливим є поступовий перехід тіла від стану активного фізичного напруження до стану відносного спокою. Для цього використовують вправи для розвитку гнучкості. Ці вправи поділяються на динамічні і статичні, розтягування м’язів і прорух суглобів. З правіку на Україні вправи на розтягування використовували народні цілителі іі костоправи. Характерники використовували вправи на розтягування для знімання втоми і підвищення рівня майстерності.

На заняттях із Гопака вправи на розтягування використовують для заспокоєння та нормалізації обмінних процесів у тілі. Сучасні дослідники довели, що вправи для розвитку гнучкості покращують кровообіг, знімають надмірне напруження, прискорюють обміиио-відновлювальні процеси у м’язах та суглобах, підвищують рухову активність, сприяють набуванню навиків глибокого розслаблення,

238

Осо6.іи*хт бмового еишьлу #м Ггмяа

корисно впливають на емоційну сферу, знижують больові відчуття, допомагають зупинити непотрібну витрату енергії, яка продовжується після різкого закінчення навантажень, швидко знімають втому, дають відчуття спокою і зосередження.

Пісня

Після закінчення вправ для розвитку’ гнучкості учитель шикує у лаву, після чого наказує: «Стати в коло!. Після наказу вчителя учні замикають краї лави обабіч учителя, творячи кола

Виконання пісні після закінчення бойового вишколу має на меті завершити врівноваження всіх обмінних процесів, остаточно зняти психологічну втому’ і нагадати головну мету вивчення мистецтва двобою. Зміст і мелодія пісні мають бути розміреними, заспокійливими.

Молитва

Після виконання пісні за наказом учителя -Стати в лаву! учні обабіч учителя розкривають коло і шикуються в лаву. Учитель наказує: «Молитва!» Учні вклякають на праве коліно і (про себе) промовляють молитву. Після закінчення молитви ліву руку долонею спирають на стегно лівої нопі (якомога ближче до тулуба), права рука вільно опущена вздовж тіла. В цій позиції учні чекають завершення молитви учителя.

Прощання

Обряд прощання — це вияв взаємоповаги між учителем і учнями, вияв шани Вітчизні та своєрідна лицарська присяга на вірність і відданість Україні.

Учитель, окинувши поглядом лаву учнів, наказує: -На правого рівняйсь!», «Струнко!» і промовляє: «Україні — Слава! Учні відпо-відають: «Навіки слава!». Після миті мовчання учитель натхненно закликає: «Ворогам України?» — і разом із учнями стверджує: «Смерть! Смерть! Смерть!». Коли стихає відлуння ствердження, учитель піднімає погляд вгору — до небес — і натхненно промовляє: «Богові дяка!». Учні відповідають: .. Учителеві честь!. Далі лунають накази: «Спочинь», «Свобідно!», «Розхід!»

На цьому вишкільне заняття закінчене. Учні розходяться.

Хочу звернути увагу на друге гасло, що проголошують гопаківш в кінці тренування: «Ворогам України: — Смерть! Смерть! Смерть!. Саме це гасло викликає найбільше дискусій та суперечок. Я не дивуюся тому, що у більшості людей втрачене розуміння боротьби. Слово «смерть” викликає асоціації із жорстокими формами тілесного гвалту і катування. Ми живемо в цивілізованому світі і діємо в рамках законодавства, тому і поняття загибелі ворога вкладається \

ДмоАтир ІІиит

лкон прямопропорційно шкоді, завданій злочинцю. Смерть ворога багатогранна, як і методи підриву держави, які він використовує, тому смерть буває: фінансова, політична, соціальна і т. ін.

Якщо ворог України обкрадає твою Державу, грабує твій народ і стас фінансовим магнатом, а ти, діючи в рамках закону, повертаєш Державі вкрадене ним, ти чиниш йому фінансову смерть, а своїй державі благо.

Якщо ворог України творить політичні партії і рветься до влади, аби шляхом політичних інтриг віддати твою Батьківщину на поталу чужинцям, а ти, діючи в рамках закону, спричиняєш розвал його партії або, спираючись на факти, викриваєш його ворожу суть, ти чиниш йому політичну смерть і захищаєш Державу від внутрішніх ворогів.

Якщо ворог України шляхом махінацій, шахрайства, злодійства і обматг підвищив свій соціальний статус, а ти, діючи в рамках закону, викрив його суть, ти спричинив йому соціальну смерть і тим зміцнив свою Батьківщину.

Смерть ворога тілесна — це прерогатива Держави.

Гопаківці, ви лицарі Правди. Боріться і утверджуйте Українську Правду.

Особливості аяяюшдц от їтял

V. Особливості світогляду

воїв Гопака

Без Бога ні до порога

Лицарська світоглядна система українського воїнства така ж давня, як і історія нашого народу. Наважусь сказати, навіть більш давня, ніж традиційно утверджене поняття — історія. Українці такі ж давні, як поняття Світла. Бога і Слова. Про це сказано у легендах, але не згадується у традиційній історії.

Світ зачався відтоді, відколи виникло Світло. Життя, творення життя і його поширення у Всесвіті почалися відтоді, відколи світло окреслило обриси темряви. Відтоді Лицарі Світла усвідомили суть свого призначення і розпочали прю. Зі швидкістю світла, променями творчого начала почали знищувати темряву, а натомість життєдайними струмами зароджували світ життя.

Українці — прямі нащадки Бога-Творця і про це сказано в багатьох стародавніх легендах. Наші предки складали дяку Богові -славили Його, через що і звані були славунами. Словом любові і добра славили Бога. І ніколи нічого не просили, бо знали добре, що Бог нам дав усе: і дух, і душу, і розум, і тіло, і прекрасну землю, і небо; тому гріх у Нього ще щось просити. Можна славити в молитвах і оспівувати у піснях, поширювати науку про Бога, впроваджувати закони життя, але просити — заборонено.

Натхненний Божими знаннями і мудрістю, упродовж сотень тисячоліть цивілізованого життя нашого народу, від Аріаварти до України, на теренах нашої Батьківщини витворився свій, особливий спосіб державобудування та державоуправління. Він передбачав поділ суспільства на три головні стани (касти): жерців-рах.манів. воїнів-косаків-кшатріїв, мптців-ремісннків-ватіГїв та один допоміжний стан — смсрдів-рабів-шудрів. Стан смердів переважно складався з чужіїиців-зайд иеарійського походження.

Стан жерців був провідною кастою староукраїнського суспільства. До йог обов’язків входило проповідування Богом даних знань -Вед, які одночасно були і релігією, і філософією, і законом життя, і оздоровчою системою. Веди передавалися із уст в уста у формі

241

«Чадсьчшхр Пи.чапі ____

пісенних гімнів. їх співали при будь-якій роботі та під час богослужінь. Можливо, ще з тих давніх часів за українцями закріплено звання найспівучішого народу в світі.

Каста жерців в процесі еволюції суспільства вдосконалювала обряди. впроваджувала звичаї, розвивала мову, поширювала освіту, науки та ін.

Накази жерців виконувалися неухильно, а воля рахманів завжди ототожнювалася із Божою волею. В Аріаварті-Оріяні жерцям належало право визначення будь-яких істин, законів, чеснот і ладу. Жерці відповідали за здоров’я, генетичну чистоту, освіченість суспільства, вони мали право судити злочинців-кривдників і виносити вирок. Великі права мали жерці, всеосяжною була їхня влада і ніхто ніколи не сумнівався у правоті їхніх дій. Нинішнім поколінням українців таке навіть важко собі уявити, бо в пам’яті — Леніни. Гітлери, Сталіни, нинішня Верховна Рада, суцільний глум, брехня і кривда, балаган, на тлі якого «вожді” і вороги нації вирішують долю України і ділять награбоване.

Жерці, як представники найвищої влади, були людьми незвичайними. володіли яснобаченням, були провидцями, мали надлюдські здібності і можливості.

Жерців називали тричі народженими: перший раз — від батьків, другий — від духовного вчителя і третій — під час посвячення (ініціації) у стан рахманів. Жерців-рахманів ніхто не обирав. Із прадавніх часів їхню появу на світ Божий планували верховні жерці ще до акту запліднення (парували дівчину з найвищими якостями з хлопцем великого духу і у відповідному місці у відповідний час відбувалося запліднення). Після запліднення вже в утробі матері починалося навчання майбутнього рахмана. Після народження і до трьох років (допоки мати годувала грудьми) рахман наспівував дитині Веди і читав священні тексти. Після трьох років дитину забирали від батьків і навчали протягом 32 років. Той, хто пройшов вишкіл і посвячення у стан жерців, ані тілом, ані духовними якостями не був схожий на звичайних людей і тому інші справедливо прирівнювали його до Богів, довіряли йому владу і визнавали його зверхність над собою.

Жерлі, володіючи яснобаченням. телепатією, телекінезом, гіпнозом, левітацією, маючи відкрите третє око і пробуджену кундаліні, могли у найскрутніших ситуаціях приймати безпомилкові рішення та віддавати життєво важливі накази. Володіючи всіма видами енергії, маючи очищені і потужні чакри, жерці могли матеріалізову-вати речі, за що їх називали володарями Долі і Часу.

Воїни вважали жерців напівбогами, а вашім і шудрн бачили в них утілення справжніх Богів і тому поклонялися рахманам, як Богам.

Жерці були духовними учителями воїнів. Духовного учителя воїни поважали, як батька і матір. Наскільки сильна була ця традиція,

242

Особ.унухті гвтгалядц тіл Ггтпм

свідчить той факт, що цей звичай родинного спілкування між воїнами зберігся серед українського лицарства аж до середини XX століття. Видатний український історик Юрій Липа у книжці «Призначення України’’, висвітлюючи питання взаємостосунків між воїнами, писав: «Майже не можна уявити собі українця, прив’язаного до якогось вождя, начальника, без відчуття у тому вождеві джерела родинної зичливості. Найвищий вислід влади — це отаман, каїн ж він є господарем душі — це батько. Батько — це той, що дає підвладному певність, що він, підвладний, є членом роду. Батько — це титул вождя, що виріс із української раси… Ідеал роду, родини зважив і на типі українського войовника. Поняття батька в українській військовості приносить сумління і моральні підстави порядкування у цілій військовій родині. Батько — це носій моралі нації. Збірна історична традиція опертя — цс край, як Маги, Ненька… Почуття роду, отже, є й у війську, і вдома, і в традиційності. Українець не може вийти із своєї родини»

Родинність у стані воїнів виринає із глибини тисячоліть, простежується вона і в добу Скиті! і Київської Русі. Козаччини. УСС та У ПА. Присутня і в старій назві воїна — двічі народжений (перший раз — від батьків, другий — від духовного вчителя). Бойовий вишкіл лицарів давнини починався із трирічного віку і закінчувався у двадцять три роки. Були і вийнятки. але вони простежуються лише у сім’ях царів. Стан воїнів, як і стан жерців, належав до вишнього, горішнього правлячого стану, бо життя лицарів — це суцільна і безперервна жертва во ім’я рідного Роду-Народу.

Обов’язки і вчинки воїнів — охоронців Роду-Народу визначалися священними правилами, встановленими самим Богом. Жерці наглядали за дотриманням Священних Правил представниками всіх станів, а воїни нещадно карали порушників. Поняття Добра і Зла. Правди і Брехні, Блага чи Гріха встановлювали жерці, бо тільки вони мали право приймати рішення від імені усього народу. Тільки жерці, використовуючи свої надлюдські здібності, могли визначити межі протиріч і скеровувати їх на користь свого народу.

Воїни, виконуючи накази жерців, здійснювали Ваію Богів. Ваію Народу, і своїм жертовним служінням набували божественних якостей. Найсвятішими обов’язками лицарів були: захист Держави від нападників; захист віри, мови, обрядів і звичаїв віт зовнішніх та внутрішніх ворогів.

Стан вайш’їв (митців, ремісників, гречкосіїв і свинопасів) -творців матеріальних благ, був найчнсельнішим. До його обов’язків входило:виробляти національні багатства і утримувати правлячі стани жерців і воїнів.

Стану вайш’їв підкорялися смерди — раби (шудрн). які були не-арійського походження, мали спільну душу і прирівнювалися до звірів. Смерди були далекі від розуміння Бога, тому саме з їхнього середовища виходили злодії, лиходії, крадії, злочинні, шахраї, лих-

ЯаюАптр Палат_______

варі, грабіжники. Каш зло. яке чинили смерди і чужинці, починало становити загрозу для існування держави, ваііш’і зверталися по допомог}’ до жерців. Жерці оголошували початок С вященної Очищувальної Війни і воїни приступали до боротьби зі Злом, приносили в жертву вогню чужинський, злодійський, смердючий мотлох. Очищення завжди уквітчувалося Святом Перемоги.

Чотири стани суспільства: жерці, воїни, вайш’ї, смерди мали свої кастові і кармічні закони, порушувати які категорично заборонялося.

Окупаційні режими, втрата державності, життя в неволі на своїй землі — все це внесло свої корективи у науки державобудування і державоуправління.Касти начебто існують і далі, але що це за касти? Хіба можна порівняти жерців із депутатами Верховної Ради; воїнів із нинішніми військовими, міліціонерами, працівниками служби безпеки? Чи захищені наші вайш’ї? А якщо не захищені, то для чого потрібні неякісні правлячі стани?! Шудри в Українській Державі натворили безліч злочинних кланів і вже почали загрожувати соборності і державності Українського народу.

Псевдокастовий устрій, десятки конфесії! і тисячі сект, майже сотня партій і декілька радикальних угрупувань — усе це ми маємо сьогодні в Україні, але все це може розв’язати українське питання тільки на шкоду нашому народові.

Подібні ситуації були і в інших народів, як наприклад, Японців, Китайців, але вони зуміли перемогти труднощі, створені чужинцями. і дуже велику роль в цьому відіграли їх бойові мистецтва.

Національні Бонові Мистецтва — це потужний чинник національно-патріотичного виховання, який формує активного лицаря своєї держави. На рідній лицарській культурі дуже легко відродити військо таке, яке стане гарантом цілісності і збереженості української національної Держави.

Кодокан для Японії і Шаолінь для Китаю у всі віки були джерелами духовного натхнення, незнищенними потоками із збереженими у чистоті храмами, звичаями, традиціями, мовою, філософією, лічництвом, науками державоуправління і державобудівництва.

В Україні з XIV по XVIII ст. джерелом духовного натхнення була Запорізька Січ. Саме там, на Січі, черпали наші пращури наснагу до боротьби за волю. Саме там, на Січі, буяв дух вольності, який щоразу піднімав народ на Очищувальні Війни.

Впала Січ. Утвердились загарбники. З’явилася плаксива поезія і слізьми переповнені пісні. Боротьба за волю більше нагадувала примхи дитини, аніж очищувальні війни. Па початку дев’яностих ми виплакали і вистраждали Волю. Та ця воля недовговічна, бо волю не дарують — волю завойовують.

Па сьогодні мною розроблено і утверджено систему лицарського виховання «Бойовий Гопак». Утворено Центральну Школу Бойового іЬиака. ( постійно діючий навчально-вишкільний центр, який нага-

Ш

Особливості счапоягіу тая Гспам

дує Січ. Бракує коштів для розбудови Школи, але є тисячі учнів, натхненних послідовників, що прагнуть Правди, Волі. Добра і Щастя своїй прекрасній Батьківщині.

Воістину важка доля спіткала наш народ, та все ж щасливі ми люди, бо маємо спраглих до боротьби во славу Божу для України. Бо Україна — це наша мета і турбота. Йдемо шляхами борні, в жертву складаючи тіла свої, аби восторжествувала Правда Господня. На Славу Божу боротися з ворогами України — це наш священний шлях; на Славу Божу померти за Україну — це наш священний обов’язок.

Гопаківці — Лицарі Святої Борнії Спокій — це основа мудрості, він є запорукою перемоги на Славу України. Моліться і славте Бога — від нього перемога.

Гопаківці — Лицарі Світла! Всечасно славте Бога і перебувайте у молитві. І поведе вас Господь шляхами Правди. Добра і Любові, навчить Мудрості, скерує сили ваші на відродження втраченого Духу Єдності Родини, Побратимської Любові, Родинної Злагоди.

Гопаківці — Лицарі Правди! Перебувайте постійно з Богом. Завдяки сильній вірі в Бога ви загартуєте стрижень свого характеру, виплекаєте в собі незламну волю, зачерпнете натхнення для боротьби із силами темряви. Осяяні Божою благодаттю, безупинно йдіть до Світла Творця.

Гопаківці — Лицарі Добра! Славлячи Бога, моліть, щоб дав вам мудрості. Добро і Зло — два протиріччя. Будь-яка дія повинна мати межу. Коли добро не має міри — це зло. Коли злочинець гвалтує твою сестру або ворог руйнує твою Батьківщину, а ти. добром переповнений, їх не захищаєш — це Зло, бо твоє добро безмежне, не вписується в рамки здорового глузду. Безглуздя — значить божевілля. Вільний від Бога — це вільний від розуму. Тож славте Бога, перебувайте в Богові і прийде до вас мудрість і розуміння межі між Добром і Злом.

Гопаківці — Лицарі Любові! Славте Бога і моліть, щоб дав розуміння почуттів. Коли зайди і чужинці панують на твоїй землі, а ти, любові переповнений, покірно служиш їм і шукаючи виправдання своєму нікчемному існуванню, брудом обливаєш своїх братів

— ти чиниш Зло. Бо не може бути Українець — твій брат по крові — гіршим за чужинця чи зайду. Жоден чужинець не буде любити твого Батька, твою Батьківщину так. як любиш їх ти. як любить їх твій брат по крові. Всечасно перебуваючи в молитві, ти збагнеш, де знаходиться межа між Любов’ю і Зрадою.

Гопаківці — Лицарі Радості! Щомиті перебуваючи з Богом, ви мві-домлюєте, що радість є там, де є Лад і панує Правда. Бути правдивим

— насправді означає бути відважним. Тільки належно вишколеним і вихований на Божому Законі може бути відважним по-справжньому, бо у здоровому тії і — здоровий дух і здорове розуміння Ладу.

245

Пимт

Гопаківці! Сила духу народжується там, де є перешкоди, там, де сила вимірює силу. Тисячолітня боротьба нашого народу була послана нам, як випробування і водночас покарання за те, що розповсюдили ми по Світу розуміння Бога, віру в Бога, дали людству ве-інчезні знання, але не змогли зберегти Лад в Світі і не возвеличили Право, як Закон Буття. Па порозі третього тисячоліття ми вистраждали і отримали з Волі Божої незалежність своєї Батьківщини. Щоби зберегти Україну і не повторювати помилок минулого, ви повинні плекати три фактори сили: силу духу, силу розуму, силу тіла. Гаслом вашим має стати: «Немає сили — немає лицаря».

Сила духу керує силою розуму. Сила розуму керує силою тіла. Без сили духу, розуму і тіла неможлива перемога в бою. Гопаківці, сприймайте життя, як поле бою. Всечасно у молитвах гартуйте свій дух, розвивайте розум і вдосконалюйте тіло. Любіть життя і послух у служінні свому народові. Знайте: сила там, де є сильне бажання жити достойно; де є потужне натхнення розбудовувати Українську Національну Державу.

Гопаківці! Будьте сильними. Тільки сильні люди вміють самі в собі тамувати незгоди, з гідністю зборювати їх і нікому ніколи не скаржитися. Знайте: сила ваша буде тільки тоді потужною, коли ви утихомирите ворогів нашого народу і навчите зайдів коритися нашій українській правді.

Гопаківці! Утверджуйтеся у житті так, щоби з кожною перемогою сила ваша могутнішала, здобутки ваші славнішали, життя ваше багатшало.

Відроджене мною козацьке лицарське мистецтво — Бойовий Гопак — гармонійно розвиває три фактори сили. Передбачає поступові зміни свідомості. Підводить до розуміння особливості суті і призначення лицаря. Збагачує людину знаннями Істини, вчить боротися з силами Темряви і натомість утверджувати всепереможність Світла, Правди, Добра і Любові. Основою лицарського вишколу через Бойовий Гопак є постійна духовна практика, що простежується у змінах свідомості залежно від рівнів майстерності Гопаківця.

Жовтяк — це той, що побачив промінь світла у темряві; усвідомив, живучи в хаосі, що є життєтворяще світло Творця; визначився і прямує до променя світла, щоби зачерпнути з джерела істини божественну мудрість та стати на шлях Лицаря Святої Борні, Захисника Правди, Добра і Любові.

Сокіл це той, що увійшов у потік світла і зачерпнув з джерела істини Божественну мудрість; усвідомив нікчемність буття демонів; пізнав велич райського життя; визначився і став на шлях Святої Борні.

Яструб це той, що побачив витоки світла і пішов йому назустріч. Став сповненим бажання очиститися, пізнати Божу науку, просип лити свій розум. Визначився і став на шлях Лицаря Святої Борні,

10

Особливості світшгіу ті» І’лат

Джура це той, що іде назустріч світлу, свідомо знищуючи на свої огріхи і недоліки; прагне, долаючи опір променів світла, спалити все негативне, набуте під час життя в хаосі. Визначився і став на шлях Лицаря Світла.

Козак — це той, що став перед Світлом Творця, цілком очистив своє тіло і розум; прагне очистити душу, спалити в глибині душі сумніви. Визначився і пішов по шляху Лицаря Світла.

Характерник — це той, що увійшов в Світло Творця, спалює сумніви і кармінні гріхи, прагле наповнитися творчою наснагою. Визначився і відважно пішов на прю із силами темряви, ведучи за собою військо лицарів Світла, Правди, Добра і Любові.

Волхв — це той, що, очистившись, наповнився творчою наснагою Творця і сонячними променями спускається на Землю, щоби сіяти серед людей зерна Божественної істини, множити Добро, розливати довкола себе благодать, наповнювати серця людей Любов’ю. Жаданням творити Лад і утверджувати над усе Закон Буття.