Гопаківці! Я закликаю вас до боротьби із своїми недоліками та вадами. Зборюйте все, що заважає вам стати надлюдьми.

Українці лицарського духу! Я закликаю вас до праці над собою, до вишколу для ведення Священної Борні. Я закликаю вас відкинути балачки і чвари і стати тими, чий погляд завжди шукає ворогів нашої Батьківщини. Хай вашею працею буде боротьба за утвердження Самостійної Соборної Української Держави. Відвага, мужність і борня звершили більше добрих і великих справ, ніж гасла і балачки на мітингах. Не слова, а дія! Не поміркованість, а хоробрість були головними чинниками здобуття свободи. Хай ваша любов до Неньки-Украіни буде любов’ю до вашої найвищої мрії — а цією найвищою мрією хай буде думка про могутню Українську Державу. Хай потуги ваші у вишколі і боротьбі будуть освячені Господом Богом нашим, бо Свята Справа за нами, бо відповідальні ми перед грядущими поколіннями.

Суть ворога (дідусева наука)

Кожен ворог хоче визволяти,

/1 для себе землю він краде.

Ми за правду будем воювати,

Доки Сонце Волі не зійде.

(Слова з пісні Січових Стрільців

«Гей степами…“)

Коли я ще був зовсім маленьким, дідусь садив мене на коліна і розповідав історію України. Від раннього дитинства я знав із розповідей діда, як жорстоко обікрали нас московити; як соаплюжили

247

Вояхкчкр Пиміт____

москалі нашу історію; як мільйони українців знищували тільки за те, що ми — українці — є правонаступниками Київської Русі, за те, що ми в усі віки домагалися торжества правди.

Мій славний дідусь жив при Австро-Угорщині. Польщі, москалях перших, німцях і москалях других. Мав величезний досвід і тому вміло пояснював мені суть ворога.

Були часи на нашій землі, коли австріяки клялись нам, українцям. що вони — наші брати, але чомусь ці «брати* зневажали нашу мову, наш спосіб життя і ставили себе вище, бо, бач, культури навчились, живучи у римському ярмі. При Австро-Угорщині по селах і містах України-Русі ходили жовніри, вишукували найгарні-ших, найсильніших хлопців і забирали в рекрути. Якщо хтось не хотів йти у військо, його прилюдно не рухали, не карали, але часто траплялося так, що того, хто відмовився служити Австро-Угор-щині,за деякий час знаходили забитим в лісі чи в рові.

Польща прийшла на наші землі й теж присягалась у любові й братерстві. Тая ляська любов дорого обійшлася українцям. Мільйони українців були знищені за те, що були українцями, хотіли розмовляти рідною мовою, не полонізувалися і не латинізувалися, а віддано зберігали своі обряди і звичаї. Поляки, як і австріяки, винищували найгарніших і найсильніших парубків та дівчат, з презирством ставилися до нашої мови, забороняли її, переслідували носіїв української культури, і все це робилося під офіційне заприсягання про походження із однієї «колиски*.

У 1939 році прийшли перші москалі, за два роки, до 1941, вивезли з Галичини до Сибіру два мільйони найсвідоміших українців. Мільйони ні в чому не винних українців замордували із підвалах НКВД тільки за те, що вони хотіли жити у Вільній Україні. Сотні тисяч юних вродливих галичанок вивезли в Росію і віддали на поталу зекам.

У 1941 році прийшли німці нібито визволяти від московитів-більшовиків, насправді ж винищили мільйони українців. Сотнями тисяч вивозили галичан на каторжні роботи до Німеччини. І все це діялось під офіційні промови про спільне аріііське походження.

Но закінченню війни з німакамк прийшли другі москалі. Це були вже справжні звірі. Гарматами вистрілювали цілі села. Мільйонами вивозили в Сибір за «сотруднічєство с бандеровцамі** чи «за связі с бандеровцамі*, «за буржуазний націоналізм* і взагалі за будь-що: за те, що ми є; за те, що хочемо жити; за те, що говоримо українською мовою; за тс, що пес на ланцюгу; за те, то хата під дахівкою; за жорна; за власну господарку і т.п. Дійшло до того, що вбивали за «інтелігентної ліцо*. Вся земля Західної України мильно нашпигована тілами невинно замордованих українців. Душі скатованих чекають торжества правди.

248

Особливу ті ттулЩ кап Гопака

Геноцид проти українців не вщухав ні на мить ні в період дру-щовськоі відлиги», ні в «глибокий застій», ні в добу «развітого соціалісті чєского общєства», ні в час «пєрестройкі», не припинився і після повного розвалу тюрми народів — СССР, а навпаки, після повного поховання «імперії зла» набув нових форм економічних блокад, а точніше холодної війни між Україною і Росією.

І після всього, що було і є, москалі-рускіє «щиро» заприсягаються: «так ми же братья», «давайте жить дружно». Забороняли українську мову, закривали українські школи, винищували фізично і духовно, присягаючи нам у «братской любві», плетучи байки про «спільну колиску».

Воістину правий був мій дідусь, коли говорив, що наші вороги, вбиваючи наших предків і нас, стверджували нам своїми злочинними діями, шо вони — це не ми, а ми — це не вони, отже, ніякої мови про «спільну колиску» і «братерство» бути не може.

Балачки про «братерство» розповсюджували зайди щоби паралізувати нашу волю до боротьби. Присягалися у «любові» і «спільному походженні» і вбивали, катували, переселяли, а світову громадськість запевняли, що вони стабілізують обстановку між двома «братніми» народами, втихомирюють невеличкі банди і т.п. А насправді ж мерзенна татарва, виконуючи заповіти Чінгіз-хана, винищувала істинних русинів і рвалася «до послєднєго моря».

Мій славетний добродушний дідусь вчив мене: «завжди вишколюй тіло до боротьби; завжди шукай нагоду помститнся підлому загарбнику; руйнуй всі міфи, які витворює ворог. Якщо прийде лиха година і боротися із ворогом буде неможливо, вдай, що ти за них. вивчи ворожу мову, проникни у їхнє середовище, винайди їхні слабі місця і завжди чекай часу помсти. Якщо життя прожив і не вдалося відімстити чи нашкодити ворогам, не втрачай надію, передай онукам правду про нашу історію і нехай вони постійно дбають, як розніжити ворога, приспати його пильність; хай знають, що зайди вже не раз втрачали над нами владу; нехай вірять: ворог завжди сильним не буде. Прийде час і ворог втомиться нас убивати й мордувати. Живучи серед нас, зачерпне частку нашої вродженної доброти, розніжиться і тоді ми його вб’ємо його ж зброєю. І буде мир, і буде свято, і стане Правда на землі.»

Феномен незнищенності націонадьноі свідомості західних українців завжди дивував імперіалістів. їм важко було зрозуміти, звідки галичани черпають наснагу до боротьби. Відповідь на ці запитання у серці кожного: ми завжди знали свого ворога, ми завжди розуміли суть во-рога-завойошшка. Наші вороги (на відміну від ворогів лівобережних українців) часто змінювались, і тому наші предки не встигали до них звикати. Ті зрадники українського народу, які підкорялися ворогам, ставали їхніми поплічниками, гинули під час змін влади. Серед галичан менше яничар тому, що вони постійно від них очищувалися.

249

Валодитф Палат

Любі брати українці! Нехай у пам’яті вашій добре закарбується суть ворога. Хан ваша кров наповниться жагою помсти і наснагою до боротьби за торжество Права і Правди. Знайте: ніхто і ніколи вам добровільно, безкровно Матінку-Україну не відддасть. Корітеся поборете!

Світогляд воя в побуті

Могутнє лицарство є гарантом незалежності держави. У добу воєнних лихоліть лицарі мають безліч можливостей реалізувати свої бонові здібності. А як має жити вой у часи примирення? Як йому реалізувати свої здібності в часи затишшя? Як вишколеному тілу уникнути кримінальних вчинків? Ці та подібні питання упродовж тисячоліть хвилювали ведунів народу. Сьогодні ми можемо завдячувати величним мудрецям минувшини за те, що виробили цілісну систему дружнього співіснування різних станів. Відголоски цієї системи залишились у стародавніх звичаях і обрядах.

Майже всі дохристиянські свята (великодні, купальські, коляди, колодія і тл.) супроводжувалися іграми, забавами і танцями, які містили в собі безліч бойових рухів. Кожен юнак чи юнка могли без шкоди для інших продемонструвати той чи інший бойовий елемент. Прояв бойових здібностей завжди мав ігрово-розважальний характер. Навіть змаги навкулачки ставили головною метою не поразку і каліцтво суперника, а забаву стусанами. Тому у побутових зма-гах навкулачки переважала ігрово-розважальна форма. Боротьба і вергання теж унеможливлювали елементи, які 6 приводили до важких тілесних пошкоджень. Для вирішення серйозних незгод у дохристиянськії! Русі-Україні існував суд поєдинку або, як його ще називали, суд совісті.

У наших предків була глибоко вкорінена в свідомості віра у всепе-реможність Правди. Із тих стародавніх часів до нас дійшли прислів’я. «Якщо чуєш в собі правду, ти незборимий1*, «За праве діло бий сміло41, «Хто по правді жне, тому Бог дає“, «Правда кривду переважить11, «Що правда, то не гріх4*, «Правда очі коле», «Той дає раду, хто знає правду», ..Буде правда, суде рада», .Добра тая рада, де щирая правда».

Суд совісті завжди проводився Радою Старійшин села чи міста, де не було князівської судової влади. Рада обумовлювала правила двобою, забороняла або дозволяла використовувати ті чи інші способи вражати супротивника. Двобої чітко розділяли на боротьбу, змаг навкулачки чи рукопаш, тобто із використанням копняків і стусанів. Суддями найчастіше виступали досвідчені вої і члени Ради Старійшин В основу змагу було иоклладено родинне співіснування представників нашого народу, тому категорично заборонялось вбивати супротивника Найчастіше двобої проводились до першої крові, іноді до ют час у, коли кривдник визнавав несправедливість свого вчинку.

250

_ Особливості світогляду плів Голам

Суд поєдинку, незважаючи на гоніння з боку церкви, проіснував в Русі-Україні аж до початку 18 ст. по Хрисгі.

Останніх кільканадцять століть наша Вітчизна була позбавлена ворогами своєї державності. Різні зайди топтали нашу землю і, звісно ж, чинили безліч злочинів.

Живучи в неволі, наш народ славився працелюбністю і терпимістю. Окупанти, захопившись здирніштвом, частенько втрачали совість, і тоді у нашої людності уривався терпець. Народ повставав і йшов громити зайд.

Нинішні яничари кажуть: «Не ідеалізуйте минувшину». Ніхто із порядних українців наклепів не любить. Та правди ніде діти. Бувало в нашій історії, коли село йшло на село, або одна частина села проти іншої. Відбувалися криваві побоїща, які часто закінчувалися смертю, погромами, іноді вони переходили у всенародні повстання на зразок Хмельниччини, Коліївщини, Гопаківщиии, Гайдамаччини. Мене завжди цікавили питання кривавих побоїіц між односельчанами і тому багато часу довелось посвятити виявленню їх мотивів. Із розповідей свого дідуся довідався, що найчастіше різанина була спровокована зайдами (австріякамп, угорцями, ляхами, мазурами, циганами, москалями). На-род-загарбник завжди почував себе ущербним. Аби якось виправдати своє підступне проживання на нашій землі, зайди шукали опори серед місцевого населення, але коли їм це не вдавалось, то в хід йшли силові аргументи, до яких часами залучались війська агресора.

Правдолюбна українська душа не могла змиритись із підлістю і брехнею, тому народ повставав і у кривавих битвах поряд із зайдами гинули яничари, лихварі, шахраї, злодії і т.п.

Зараз робляться спроби надати місцевим побоїщам забарвлення національних воєн. Досвід моїх дідів, батьків і особистий дає мені право стверджувати, що українці в усі часи жили між собою по-братерськи. Недарма ж в народі побутувало прислів’я: «У ляхів -пани, на Москві — рєб’ята, а у нас — брати». Якщо колись і траплялись незгоди, то суперники доходили до спільної думки без застосування бойових технік, бо завжди в пам’яті поставата мудра думка: ми в неволі, довкола нас безліч ворогів, треба шанувати себе для достойних битв за волю Батьківщини.

Реалії сьогодення закували потуги воїнів у рамки кримінальних і цивільних кодексів. Воїни у побуті повинні навчитись використовувати закон для боротьби із ворогами Вітчизни. Якщо ж закон витворений нацменшостями, його потрібно змінити, бо у «своїй хаті — своя правда і воля святая**. Українці і їхній авангард — Лицарі — повинні панувати на своїй землі.

Вої Гопака, озброєні величними знаннями, повинні обіймати провідні посади в усіх станах суспільства і на всіх рівнях зобов’язані боротись за торжество Правди. Утверджувати прадавнє гасло: «Наша правда на лезі шаблі1*. Хан буде такі

251

Даюдичир Пимт

VI. Правила проведення змагань

Значення змагань

Змагання із боротьби Гопак слід усвідомлювати як невід’ємну складову частину навчально-виховного процесу бойового вишколу воів. Проведення змагань підвищує гатунок навчальної, виховної та викладацької роботи. Вони як дзеркало відображують досягнення шкіл бойового Гопака, їхніх воїв та вчителів. Під час змагань вої набувають таких знань, які в умовах звичайного навчально-викладацького процесу отримати неможливо.

Змагання із Гопака — це своєрідна перевірка сил і здібностей воя; це зосередження всіх його тілесних, духовних та бойових якостей; це, одночасно, і перевірка, і вдосконалення; це аналіз викладацької роботи з метою виявлення її недоліків.

Змагання із Гопака сприяють вихованню у воїв таких важливих рис характеру як наполегливість, доброзичливість, впевненість та сміливість; плекають повагу до супротивників, зміцнюють силу волі. Важкі умови боротьби та присутність на змаганнях великої кількості глядачів (вчителів, товаришів по школі, родичів) покладають на воя велику відповідальність за свої дії, вимагають від нього самодисципліни і вміння підпорядковувати свої особисті вигоди надіям вчителя та школи, в якій він навчається. Змаг-двобій у Гопаку символізує діалог тіл; і тому, чим вищий рівень їхньої майстерності, тим приємніше його споглядати. Змагання із Гопака є цікавим і привабливим видовищем, яке сприяє популяризації бойової культури наших предків як в Україні, так і поза її межами.

Загальні положення

Правилами змагань передбачений перелік умов, які регулюють права і обов’язки учасників, суддів та організаторів змагань. Вони носять офіційний характер і є обов’язковими для всіх учасників змагань.

Ці правила с основою для правильного проведення змагань і відповідають всім навчальним, виховним та оздоровчим вимогам боротьби Гопак.

Для того, щоб врівноважити сили змагунів, їх розподіляють по вікових групах (хлопчаки, підлітки, парубки, чоловіки), вагових ка-іегоріях (від ЗО до 91 і більше кг.) та рівнях майстерності («Жон-

____ Ч}‘г,рмлп пряпУння мінять

тяк“, «Сокіл», «Яструб», «Джура», «Козак», «Характер-ник», «Волхв»). Крім цього, правилами передбачено п’ять різновидів змагу: «Одно-таи“, «Тан-двобій», «Забава», «Борня», «Герць».

Правила змагань передбачають вимоги, згідно яких змагунам дозволяється брати участь у змаганнях: коли стан їхнього здоров’я відповідає лікарняній нормі і коли рівень їхньої майстерності за-довільняє вимоги техніко-тактичних знань.

Для забезпечення охорони здоров’я воїв і зменшення травматизму правила змагань передбачають:

— використання захисних засобів,

— обмеження небезпечних дій змагунів,

— заборону виконувати такі технічні елементи, які можуть зашкодити здоров’ю змагунів.

Правила змагань із Гопака упорядковують організацію суддівства і докладно визначають діяльність суддівської колегії, організаторів та учасників змагань. Правила враховують досвід проведення змагань із бойових видів багатоборств, діючих у різних країнах світу, і є наближені до найкращих світових стандартів, будучи одночасно збагаченими національними особливостями бойового вишколу українців. Це дає змогу митцям Гопака брати участь у міжнародних змаганнях із різноманітних видів боротьби, які, згідно правил проведення змагань, є наближені до Гопака.

Види змагань

В залежності від мети змагання із Гопака розподіляють на:

1. Техніко-тактичні.

2. Кваліфікаційні.

3. Відбіркові.

4. Традиційні.

5. Дружні зустрічі.

6. Територіальні.

7. Міжнародні.

Техніко-тактичні змагання із Гопака передбачають п’ять різновидів змагу, до яких відносять: «Однотан», «Тан-двобій», «Забава». «Борня», «Герць».

«Однотан» — соло-виконання бойових елементів Гопака у музичному супроводі (під мелодію Гопака). До змагань цього виду вої заздалегідь готуються, попередньо вивчаючи показову програму, яка містить необхідну кількість техніки Гопака, що відповідає рівню їхньої майстерності.

«Тан-двобій» — двобій обмеженого дотику із виконанням елементів Гопака в дії. Цей різновид змагань попередньо вивчена показова програма, головною метою якої є показ технічних елементів Гопака і можливість їхнього використання в умовах справжнього

Пшшт

іріх’юо. Тан-лвобій виконується у музичному супроводі (під молодко Гопака).

«Забава» двобій за умов обмеженого дотику.

«Борня» — двобій за умов легкого дотику.

«Герць» — двобій за умов справжнього дотику.

Кваліфікаційні змагання проводяться із метою виявлення рівня підготовленості воїв, підвищення їх бойової майстерності та присвоєння відповідних нагород. Здебільшого такі змагання є регіонального характеру і відбуваються між різними школами бойового Гопака.

Вибіркові змагання проводяться із метою сформування збірних команд міста, району, області чи країни.

Традиційні змагання проводяться паралельно із святкуваннями подій державного рівня (День Незалежності, День Злуки, День Збройних Сил України і т.п.), на честь славних князів, гетьманів та героїв України (Святослава Хороброго, Хмельницького, Мазепи, Сірка, Богуна. Петлюри, Коновальця, Бандери і т.п.), разом із обрядовими святами.

Дружні зустрічі проводяться із метою розвитку безпосередніх доброзичливих стосунків між різними школами районів, міст, областей чи всієї України. Головною метою Дружніх зустрічей є обмін досвідом викладання боротьби і виховання воїв та підвищення бойової майстерності. Такі змагання повинні стати співдружністю українського народу східних, західних, південних та північних земель України.

Територіальні змагання проводяться із метою перевірки стану розвитку боротьби Гопак у містах, селищах, районах, областях та регіонах. В цих змаганнях мають право брати участь тільки жителі цаного району, міста чи області.

Міжнародні змагання можливі на різному рівні: Олімпійські ігри, чемпіонати світу, Європи, Америки, Азії, Африки. Вої Гопака можуть брати участь у контактних видах боротьби інших народів, *кі за технікою і правилами проведення змагань наближені до Го-іака.

Вимоги до місця проведення змагань

Традиційно змагання із Гопака проводяться у Змаговому Колі. Іримішсння, у якому розмішено Змагове Коло, повинно відповідачі санітарно-гігієнічним вимогам, а також мати: необхідну кількість арлеробів для учасників змагань, зал для проруху та передзма-альної підготовки, кімнату для зважування, кімнату для психоло-ічного розвантаження змагунів, тощо. У цьому ж приміщенні іогрібсн (>у<\х’і із гарячою їжею. Окремо слід влаштувати кімнату і ля (їддін і організаторів змагань. Всі приміщення, у яких знаходився учасники змагань, треба обладнати гучномовцями.

Правіла щокі-л+чнх лють

Мал. 251. Змагове коло.

а) Суддя Годій.

б) Долові судді.

в) Бічні судді.

г) Розміри Змагового Кола.

д) Змагуни.

Зал для глядачів повинен забезпечувати зручне спостереження за змагами і двобоями у Змаговому Колі. У цьому ж залі потрібне табло, на якому фіксуються всі оцінки, здобуті під час змагу, дооре освітлення та необхідна кількість гучномовців.

Змагове коло

Всі різновиди змагів із бойового Гопака проводяться у Змаговому Колі (мал. 251).

Змагове коло має форму циліндра діаметром вісім метрів та висотою півметра. В колі циліндра, на відстані 0.5 м від його межі, вмонтовані стовпчики висотою 1.5 м, які окреслюють восьмикутник. Відстань між стовпчиками по діагоналі становить 7 м До

стовпчиків горизонтально прикріплені у три ряди линви. Перша линва знаходиться на відстані 40 см. друга 80 см, третя 130 см від долівки Змагового Кола. Місця, у яких линви закріплені до стовпчиків. закриті мякимн накладками.

Долівка Змагового Кола по всьому діаметру вкрита пом’якшуючим падіння килимом. Килим зверху покритий цупкою тканиною або замінником шкіри.

Крісельне, вілра. горнятка та інші необхідні під час змагу речі повинні знаходитися за межами Змагового Кола.

Для бічних суддів-рахівннків на відстані 1,5 м від Змагового Кола зроблені (стилізовані під козацькі оглядові вежі) службові місця.

Долові судді мають довгий, розрахований на шість осіб, стіл, який розміщений на відстані два метри від Змагового Кола.

За міфологією наших предків, коло це астральний символ Сонця. В колі упродовж тисячоліть проводились обрядові дійства: співали гаївки, щедрівки, коляди, танцювали, змагалися у спритності, проводили герці. Символічне Коло-Сонце це житло наших душ. Промені Сонця знищують сили пітьми, а ми на Землі допомагаємо їм у цьому. Звідси і суть єства українця при житті і після його припинення (в тілесній формі), ми постійно зборюємо смертоносні сили пітьми.

Обрядово пісня в колі — це співова медитація, а двобій — це тілесна пісня. Для двобою коло — найдосконаліша площина. В колі, на відміну від квадрата, немає кута, у який можна загнати супротивника і, скориставшись його безвихіддю, безчесно напасти.

Вимоги лікарів до учасників та організаторів змагань

Кожен учасник змагань повинен систематично проходити лікарський огляд. Бажано, щоб всі вої Гопака перебували на обліку у спортивних диспансерах.

Для того щоб взяти участь у змаганнях, вой повинен подати головному лікарю змагань Лікарську картку, згідно якої стан його здоров’я відмінний. Перед змаганнями всім без винятку учасникам потрібно пройти додаткове обстеження у лікаря змагань. Лікарську картку змагуна головний лікар перевіряє під час зважування.

Якщо судді або вчителі дозволили хворому чи травмованому вою браги участь у змаганнях, то вони несуть відповідальність за стан його здоров’я.

Всі змагання із Гопака повинні проводитись у присутності головного лікаря змагань та його помічників. Якщо суддя Годій має сумнів щодо здатності змагуна продовжувати двобій, то за його наказом лікар повинен провести безпосереднє обстеження воя і оста-

250

П[>авила прг&гукня иінять

точно визначити, чи спроможний вій продовжувати шаг. Заключне слово «продовжувати» чи «закінчувати» двобій належить Годієві.