ПРОКИНЬСЯ, КРАЇНО!

Прокинься, країно, часу вже немає! Бо доля твоя на межі небуття.

І ворон сумну пісню в небі співає, Вони всі злетяться на гори сміття.

Мені ці вірші вам до болю писати, Але ж я пишу — сльози мйють лице. Душа вже не може від горя кричати, Де ж вам відшукати завітне слівце?

Яке б розірвало кайдани та пута,

До тями прийшли всі державні мужі. Душа України віками прикута,

Не знайде ніяк на землі цій межі.

збірка віршів

Що вам ще бракує, якого ще лиха, Щоб ви зрозуміли, що так не живуть? У нас в Україні на ладан все диха,

Бо діти батьків не переживуть.

Такого кінця не хотілось би чути,

Бо є сподівання на краще життя.

Я б радив би вам не байдужими бути, І ворони в нас не шукали б сміття.

23 жовтня 2012 р.

Вставай, Україно!

‘ъфЧьт

Вільна Україна

Хто доведе мені у цій країні,

Що Україна вільна може бути?

Бо це ще тільки може наші мрії -Дітей на шлях свободи навернути.

Батьки є приклад — от і вирішайте, Звідки ж воля з’явиться, панове? Свою історію ретельніше вивчайте, Яка була у українців доля.

Останнім часом доля посміхнулась, Щоб кожен українець зрозумів Чоло історії до волі повернулось, Аж Бог за нас у всесвіті зрадів.

І дав нагоду щоб ми схаменулись, Порозумілись, врешті-решт, навік І сварки між собою припинили -Це ваш останній, вирішальний рік!

збірка віршів

Я не лякаю, в дійсності, вас друзі І вам пишу з надією листи…

Хай всі отримають, як кажуть,

по заслузі,

І досягну я, врешті-решт, мети.

Моя мета — це Україна вільна,

І хто б мені тут що не говорив, Бо мої віра й правда дуже сильні Навіщо ж вірші я тоді творив.

Усе це буде — воля переможе!

І кожен сам до неї буде йти,

І відтоді і гімн, і прапор зможе По всій країні к кожного знайти.

Та ще не вмерла, люди, Україна І я гадаю вже тепер не вмре,

Бо є така у України сила,

Яка її до волі приведе.

12 липня 2011 р.

Вставай, Україно!

Якщо ми всі не встанемо з колін, Якщо і далі будемо байдужі,

Нас перетворять всіх тут на тварин, А ми ще люди, і на них ще схожі.

Мої рядки знов складені для вас —

0 українці, я до вас звертаюсь:

Що Бог дає нагоду вам ще раз,

Увагу привернути намагаюсь,

Щоб ви згадали, врешті-решт, себе,

1 свою гідність світу показали,

Бо доля правди вас не омине,

За незалежність ви ще не страждали.

Ми тільки починаємо цей рух,

До того мляво й довго прокидались, Десь глибоко сидів свободи дух,

Але ж ми свого часу дочекались.

збірка віршів

Повстаньте всі, хто волю визнає,

Хто розуміє, як він хоче жити.

Нас вже ніхто з дороги не зверне.

І ми не станемо вже по хатках сидіти.

Хай ці слова до кожного дійдуть,

І кожен українець зрозуміє,

Важкі часи можливо ще грядуть,

Так визріває українська сила.

Шевченко нам залишив «Заповіт», Щоб ми серця до волі повернули, Щоб вільну Україну визнав світ,

І ми своє призначення збагнули.

Бо вільним може бути той народ,

Хто волю за основу визначає.

Що, українці, ми отой народ?

Так! Україна всім відповідає.

І б березня 2012 р.

_Вставай, Україно!_

ww

ХОДА ЗА ПРАВДОЮ У КИЇВ

Хода за правдою у Київ,

Ідуть вже пішки кілька днів.

А влада так не зрозуміла,

Народ без правди зголоднів

Не дивлячись на дощ і спеку, Він вже отримав свій мандат.

І не отримавши безпеку,

Де в біса, як його — гарант.

Який за всіх відповідає,

Почую кожного, казав.

По Врадіївці жах гуляє,

Міністр МВС брехав.

Картина ця для всієї країни,

Без винятку — хода іде.

За наші гроші нас же били,

Це горе до кожного прийде.

збірка віршів

Що, далі будемо байдужі?

Вас не торкнеться, хтось мовляв. Це балачки такі досужі,

Хто всю країну зґвалтував?

Є відповідь на це питання, Задайте кожен сам собі.

Бо сила наша є в єднанні,

В безкомпромісній боротьбі.

Хода із тисяч мільйонів, Приєднуйся, вставай народ. Не вистачить у них патронів Вбивать знедолений народ.

Хай Київ правду зустрічає, Свідомість наша — це життя.

На віки вічні проводжає,

Свавілля влади в небуття.

9 липня 2013 р.

16

Вставай, Україно!

Хода до Києва прийшла,

А влада «беркутом» зустріла. Мабуть, ще думка не дійшла, Наступний крок до бою — вила.

Дивись, як правду твою б’ють,

Бо ґвалтування — це не злочин, «Кравці» в погонах справи ш’ють Щоб не було на вік охочих.

Навіщо люди стільки йшли,

Увагу, мабуть, привернути,

Не там дорогу перейшли,

А українцям не збагнути.

Що, мабуть, це останній шанс -Громадський рух встає з коліна. Що совість каже не про нас, Байдужість пекло нам зробило.

_збірка віршів_

Таке огидне відчуття,

Що ніби ми вже повмирали, Перетворившись на сміття,

Нас на смітник повикидали.

Не заперечуйте собі,

Відкрийте, врешті, свої вуха,

Не з Врадіївки ви прийшли,

Бракує українцям духа.

Сказати раз і назавжди,

Що ми є люди, в нас є гідність.

Ми всі за правдою прийшли,

Сліпих вбивати — це є підлість.

Навіщо нам була хода,

Дивились всі, не співчували,

Стоїть з небіжчиком труна,

Ми всі себе в цей час ховали.

19 липня 2013 р.

18

Вставай, Україно!