ЯКБИ ПРОКИНУВСЯ ТАРАС

Якби прокинувся Тарас І подивився на Вкраїну,

Він би відмовився від нас -Що ми з країною зробили?

І скільки можна вже кричать!

До глузду з совістю взивати…

А діти неньки все мовчать, Міркують, як ще щось продати.

Забули всі твій «Заповіт»

Від Президента до кухарки. Дають на Біблії обіт,

В програмах — лживі обіцянки.

Щоб не казали люди десь,

А пана видно по халяві.

Кобзарю, де ж шляхетна честь? Кому на гроші проміняли?

Все продали, й самих себе, Непам’ятаючи минуле?..

збірка віршів

І хто куди кого веде,

Ми, не прокинувшись, забули.

Ось так живуть на цій землі,

Що ти,в сльозах, писав в майбутнє. Тебе почути не змогли,

Бо вуха від брехні опухли.

Нема пророка серед нас,

Пророки в чужині бувають.

Та був пророк у нас Тарас,

Його шанують, а не знають.

Не знають, що писав до них,

Щоб вони в серці Бога мали.

І мріяв він у снах своїх,

Щоб Україну не проспали.

А час іде, невже кінець?

Розмови вже пора б кінчати.

Кобзар — це нації отець,

А кобзу нікому продати.

22 жовтня 2009 року

Вставай, Україно!

Нема в країні ватажка,

Десь він блукає, не виходить, Бо доля лідера важка.

На це служіння Бог знаходить Таку людину, що на смерть Іде, щоб зберегти країну,

І гонить ворогів всіх геть,

Бо любить неньку Україну. Про кого це я вам пишу?

Ні я не марю, тільки знаю Я Господа Христа прошу,

І вас молитися благаю,

Щоб він почув, що ми ще є, Що ми народ і в нас є совість. Він нас по вчинках впізнає.

збірка віршів

Чи ми не втратили свідомість!

І тільки за таких умов Він подарує нам людину!

Бо Бог це люди є любов,

За віру збереже країну.

Моя надія назавжди,

І Україна буде вільна,

Щоб до народу дорости!

В єднанні нація є сильна.

Тоді знайдеться ватажок,

Довічні мрії враз здійсняться,

Не буде поміж вас пліток В плітках не гетьмани родяться.

19 лютого 2013 р.

22

Вставай, Україно!

Лист у минуле

до Тараса

Всі патріоти і не тільки,

До тебе посилаються, Кобзар,

Вкраїну люблять, аж на стільки,

Що винесли рідненьку на базар.

І так, смакуючи з приспівом,

захваляють

Все гамузом недорого візьміть,

А нас, «холопів», крамом

добавляють,

Так що, Тарасе, можна їх простить?

Яку пораду надаєш народу?

Що бачиш з Канівських висот? Отруєну святу дніпровську воду,

І квіти в березні від правлячих сволот.

Гетьмани скрізь століття не різняться, Все владу ділять, ділять як завжди,

збірка віршів

А врешті, як ті пси пересваряться, Папаху розірвавши на шматки.

Твої вірші — це суд для України, Коли читаєш страшно взагалі.

Бо мову — душу українську вбили,

І гонять українців з їх землі.

Тебе іконою шановною зробили,

А «Заповіт» не згадують чомусь,

За правду б’ють, як завжди били,

Я вже в майбутнє навіть не дивлюсь

Така журба сьогодні в Україні,

Я рушники у траурі стелю,

І плачуть очі твої волошково-сині,

А я з них сльози, неборака, п’ю.

З березня 2013 р.

Вставай, Україно!

Перепохований Тарас,

А що змінилось в Україні?

Як марно витрачений час,

В ярмі були і досі виї.

Тарас — пророк, його слова -Духовна сила українців, Перепохована труна,

Ще більш народжених мздоїмців.

Кобзар — це вирок навіки,

Це суд байдужості, блюзнірству. Хода куди, коли сліпі?

Бо звірі так не роблять звірство.

Кого шануємо? Себе?

Шевченку шана не потрібна,

Він з постаменту не зійде,

Йому з небес і так все видно.

25

збірка віршів

Гірка сльоза дощем зійде, Росою вранці нагадає,

Кобзар удруге не прийде, Одного разу вистачає.

ІІерепохована труна,

На суд собі ми повернули, Проміж братів іде війна,

За весь цей час ми не збагнули.

Про що писав до нас Тарас? Щоб ми до волі приєднались, Пустеля вже забутий глас,

Як кажуть дітям, все догрались.

Надія все ж таки живе,

Вона остання помирає,

Бог нас для суду збереже,

Цей вірш як вирок прочитає.

18 травня 2013 р.

Вставай, Україно!

Хіба стала вільна Україна? Незалежність де її ж нема!

І кому потрібна тут людина,

Що завжди в країні цій жила?

Як дивитись людям цим в обличчя, Що сказати їм — куди ми ідем? Кишенькове стало в нас величчя Що ж з собою в майбуття візьмем?

Люди України, закликаю:

Кожного в свідомості своїй, Христом-Богом я до вас волаю:

Не робиться думкою повій!

Бо уже пропили і проїли -Є при владі декілька сімей,

Внуків наших вже приговорили, Боржниками щодо їх дітей.

Так рішають неокомуністи,

Що поспіли долю ухопить,

збірка віршів

Ну а ті, так звані, реваншисти Знов в колгоспи закликають жить.

Щоб все було так: не більш від нього, Щоб ніколи ти не відрізнявсь.

В дійсності по-іншому робилось -В справедливість комуніст лиш грав.

Ми прожили, бачили — не треба!

Волю нам відайте до кінця!

Паспорти не наші, закордонні,

Бо ми вдома гірше ніж сміття.

Хай читають ці слова народи…

Гірше долі нам не пережить.

Мати стільки радощів в природі,

І в такому зубожінні жить?!

Схаменіться! Скільки ж можна спати? Подивіться в себе навкруги!

Землю коли будеш свою мати,

Відтоді ти пан на цій землі.

1996р.

Вставай, Україно!

Час буремний, Україно,

Час останній вже дзвенить! Незалежність твоя гине,

А Верховна Рада спить.

Всі її давно ховають,

Вона конче вже кона.

А вони чого чекають?… Самостійності — нема.

Та її уже й не буде…

А навіщо вона вам?

Коли всі себе забули…

Я скажу вам краще сам,

Що ніяка незалежність Не потрібна тим хохлам,

У яких одна залежність: Сам не гам і вам не дам!

збірка віршів

Живемо в гризні собачій, Подивіться навкруги:

Не парламент — ринг кулачний, Ось чому думки сумні…

Бо не видно в цю годину В Україні ватажка:

За яку таку провину,

Тягнуть з воза козака.

Ні, країно Україна,

Щоб державності набуть,

То повинна пуповина Разом с серцем твоїм буть.

Вставай, Україно!

Ви не смійтесь зараз, люди,

Я пишу , як Бог дає,

Бо дідів, дітей забути -Всяк від цього програє.

Ні майбутнє, ні минуле -Час останній дав вам Бог.

Захід — Схід — це коло, друзі,

Хай єднає всіх нас Бог!

Хай єднає Україну Незалежність від усіх.

Мав козак лише чуприну,

А страждав і дбав про всіх…

18 вересня 2008

збірка віршів