Газ чи Правда?

Що врешті-решт забули українці?

До кого ви звертаєтесь весь час?

Ви ж не поляки, навіть і не німці,

В вас є природний український газ. Його нам вистачає з головою,

Коли на всіх, не тільки одному Якщо би Гетьман грюкнув булавою.

Де ж взяти Гетьмана хіба на мить одну? Так дожились, що гетьманів немає.

А як без них — та й нації сліпа.

На українського Месію зачекаєм,

До Суду Страшного, а вже часу нема. Отримаємо може й ми свободу,

Я сподіваюсь на такий кінець.

В життєвій річці не буває броду,

Бо кожен з нас є фаховий плавець.

Вставай, Україно!

До чого ж я увагу привертаю?

А все до того — як ми живемо.

Є міра совісті, що кожну мить втрачаєм, Бо закопали правди джерело.

А відкопали свердловини газу,

І через них — є видно «хто є хто».

Як лікувати цю людську заразу,

Коли байдужі вдома сидимо?

Так відірвіться, ви, від своєї хати,

Бо Україна вся належить вам,

Бо ж вона рідна, вона — ваша мати,

І жити і любити її нам!

Ця пропозиція не виникла учора,

На протязі століть кричить поет -Так подивиться в себе і навколо,

Бо світ є збалансований бюджет.

11 листопада 2012 р.

збірка віршів

Що може бути краще за свободу?

У цьому слові сенс всього життя,

І я звертаюсь до свого народу:

Раби не вийдуть, люди, з небуття!

Хай ці слова лунають, як молитва!

Бог вільною людину народив.

За Україну йде віками битва,

Я українців всіх замислитись просив.

Стояти осторонь не вийде, громадяне, У кожного народу є свій шлях.

Не бидлом будемо, а будемо панами,

І ні до чого тут, а ні москаль, ні лях.

Що заважає нам здобути волю? Надайте відповідь, хіба самим собі, Не може бути мати нам чужою,

Бо ми її ріднесенькі сини.

Вставай, Україно!

Це є останнє, що нам залишилось, Щоб неньку Україну зберегти,

Мені це українці не наснилось,

Бо хрест до волі треба вам нести.

За вас ніхто не зробить в цьому світі, Цей шлях народ повинен сам пройти, Тарас окреслив тезу в «Заповіті» -Як нам до волі врешті-решт прийти.

Це є суттєва вимога від Бога,

Свобода є духовне відчуття,

Важка до волі кожного дорога,

Ціна її — покладене життя.

23 березня 2013 р.

збірка віршів

Як влада України бреше всьому світові з приводу демократичних цінностей…

…Я маю на увазі Україну:

Такого сорому ще не було ніде:

Щоб кривдити отак свою країну,

Це як же треба зневажать себе.

О можновладці, якщо так назвати,

Чи взагалі поняття у вас є Щоб так відверто світові брехати,

— Як ви дозволили, — терпець у всіх урве.

Щоб в цьому світі ви б не наробили, Відповідати будите усі:

Що грабували і кого убили -Вам не сховати й під мандатом, ні!

Вставай, Украяно!

Бо часу як завжди у всіх бракує,

Ніхто вас слухати не буде взагалі,

По вас Суддя, що без грошей, нудьгує, Хоч хабарі приносять немалі.

Кому тоді підсунете це срібло?

Хто вам повірить — стоїте в крові.

Як би ви знали, як ви всім набридли… Цей шлях обрали — дякуйте собі.

Бо слово влада — це відповідальність, Цей хрест нести і треба дати звіт.

Ось отака в країні є реальність,

Не шийте в дурні зараз увесь світ.

27 січня 2012 р.

Вставай Україно! Федір Шишман