Межа

Межа, багато в цьому слові.

Земля з межею — сестри назавжди… І в Україні всі давно готові До громадянської земельної війни.

Війна за землю в Україні буде Як кажуть люди, і до бабці не ходи, Коли землі в аграрія не буде В його житті нема тоді й мети.

«Земля і воля», хто забув — згадайте, Цей спогад вашу пам’ять освіжить. Ту мрію у людей не убивайте І долю знову краще не гнівіть.

Бо в цій війні не буде переможця -Що нас чекає? Мабуть забуття.

Не сходило ще за межею сонце,

А тут не бачили щасливого життя.

Вставай, Україно!

Межа — це край, і нікуди тікати Не треба землю взагалі чіпать:

Паї навічно людям дарувати,

І в спадщину її передавать.

Це є найкращий вихід, громадяни, Застерігаю можновладців всіх:

Якщо піднімуться з лопатами селяни Не буде вже ні наших, ні чужих.

Така межа! Міркуйте — часу обмаль,

По суті справи кожен собі пан.

Вважаю глузду в українців вдосталь: Ніхто за тебе тільки, тільки сам.

Оце і все, то хай нам Бог поможе І ми в молитві будемо просить:

Хай Україна все здолати зможе,

І хай нам, люди, врешті-решт, щастить.

21 липня 2011г.

збірка віршів

Мені здається в Україні Вже люди навіть не живуть,

А заздрять навіть тій скотині, Яку годують, потім вб’ють.

Чим відрізняємось від неї?

Пора замислитись на мить: Землі не маємо своєї,

А в керівництві хто сидить?

То дзеркало душі народу То, люди, правда, хай вам грець, Вам Бог дає в цей час свободу А ви все в чварах — це кінець! Це є оте порозуміння,

Що краще жити абияк?

Ми для нащадків є насіння, Нема країни, є бардак.

А хто веде в нас перемови?

Вставай, Україно!

Іуда український є.

Від нього всі чекають змови,

Бо він наш дім розпродає.

Не дай вам Боже допустити,

Я закликаю весь народ!

Де б ви, хохли, хотіли жити?

Де ваш в майбутньому город? Де ваша мудрість, ваша клепка, Чого вам ще не дістає,

Яка існує ще халепа,

Що як воли ви ревете?

То дайте ж відповідь для себе, Про вас же мова, врешті-решт, Бо гра в країну — не забава, Нелегко в світ нести цей хрест. Це є ота відповідальність,

Що вам бракує весь цей час На жаль, панове, це реальність, До чого тут російський газ?

22 жовтня 2011 р.

збірка віршів

Ми європейці, а чи азіати?

Яка різниця в тому є для нас. Ми — козаки, то може ми пірати І нам ніхто у світі не указ?

Чому ж Махно не є герой народний?

Ні вулиці, ні села, ні міста

Не мають назви «Нестор Благородний»?

Він грабував, республіка жила.

Я українську так історію вивчаю.

Махно — є втілення сучасності, мій друг, І двадцять років незалежності волаю, Що українцям необхідний струс.

Щоби отямиться і, врешті-решт,

збагнути,

Що ця земля належить тільки їм,

І всю увагу треба привернути -Відповідальність надана усім.

Вставай, Україно!

І кожен з нас тут є відповідальний: Хтось за кордоном евро дістає,

Студент без знань, він ніби віртуальний, І Крим де-юре начебто в нас є.

Це є реальність… Хто мене почує?

Вам гроші сняться кожну ніч — це жах, Вам, українці, розуму бракує,

Ви в себе дома оселили страх.

В страхітті цьому і не зрозуміти,

Що в світі люди так вже не живуть.

Тож за порадою не до Махна ходити,

Бо у Махна віднімуть та ще й вб’ють.

0 дай нам Боже, розуму і тями Хай всі до Тебе моляться у нас!

Я вірю, Україна з часом встане

1 буде завжди все у нас гаразд.

14 жовтня 2011 р.

збірка віршів

Ми Київ повернемо Україні,

І Україна скаже на весь світ,

Що розділяє з світом його цілі І надає відвертий чесний звіт.

До виборів кияни всі готові. Свідомість кожного і воля на завжди, Бо сила не в грошах, а сила в слові.

І сила ця є дух для боротьби.

Хай на Хрещатик прийде не байдужій, Хай до Софії віруючий прийде,

Бог Україну любить люди дуже. Кайдани рабства наші розірве.

Вставай, Україно!

Кияни, ви є приклад Україні.

Вся країна дивиться на вас.

Бо пам’ять на Аскольдовій могилі,

Ці хлопці гинули під Крутами за вас!

Тож будьте гідні честі і свободи,

І збережіть це прагнення в серцях. Нас не зламають ніякі негоди,

Не ми, нас обирали на цей час.

1 квітня 2013 р.

Вставай Україно! Федір Шишман