%g|F

і

к

іЖт!

«ь .

Я втор висловлює щиру подяку за фінансову підтримку у виданні посібника мсрсщ апткутґзОФ кЧаркст ‘Універсал ЯЛТО» та його генеральному директору Олегу Никулишину, а тако*і.за сприяння у підготовці посібника до друку ректору Львівського банківсько інституту ‘Національного банку України, доктору економічний наук, професору JIfомарі Смовхенкр, голові Львівського педагогічного товариства їм. Т. Ъащенка Оксані Тентош.

исанкарства

ПО БІЛОМУ ЯЙЦІ ВОСКОВІ ВЗОРИ

ту-лі’я^«Ґердан Г р а фік а » Львів, опп* і -t—*

Дизаин

Чи є на сніп серце, іцо не усміхається весні, не радіє теплому променеві, не вітає проси,’ і невибагливу першу квітку? Коли природа пробуджується, оживає, коли земля оновлює свої барви, для людини наче все починається спочатку.

Навесні приходить до нас Великдень — одне з найбільших свят у християнському світі. Великий день Христового Воскресіння! Свято надії і вічної безкорисливої любові.

Великдень святкують дуже урочисто і весело. До свята готуються заздалегідь. Сорок днів Посту ведуть людину до Великодньої Неділі, у цей час намагаються обмежити себе у їжі та розвагах, не влаштовують

гучних забав, прагнуть більше побути на самоті і в молитві наблизитися до розуміння Божої Істини. Давня мудрість говорить: "Хто хоче звільнити душу, нехай приборкає тіло".

Тоді і робота стає молитвою.

8

Саме в такі дні дівчата вишивали рушники, готували посаг*, щоб усе було чисте, як думки в цю благодатну пору. Готували і святкові обнови: земля обновляється, тож кожен хотів одягнути на Великдень щось нове.

А ще у час Посту сідали за писанки. Дівчата, звичайно, намагалися робити їх власноручно, а коли в родині ніхто не вмів писанкувати, звертались до майстрів. Отож на свята в кожній оселі на столі у великому полумиску лежали писанки.

Вже саме писання було своєрідним обрядом і вимагало дотримуватися строгих правил. Не збиралися дівчата у великі громади, як на вечорниці, а намагалися кожна окремо братися до праці й нікому не показувати своїх писанок аж до Великодня.

І от довгожданий день. "Христос воскрес!" — лунає в храмі. "Христос воскрес!" — з радістю підхоплює кожна жива душа, що вірить у святе Воскресіння.

Одразу після Богослужіння та посвячення пасок родичі і знайомі починали вітати одне одного зі святом і обмінюватись писанками. Цей звичай називався христосуванням. Люди вірили, що перша подарована писанка має чудодійну сил)’, тому не прийняти її було великою образою. Цю писанку берегли особливо.

9

Кому ж се вона таку писанку хорошу та гарну придбала? Еге! Вже пак не кому, як Тимосі, писаревому сину, що отеє після провід подає за нього рушники, а після ушестя, на клечальнім, j весілля буде. Так отсе-то вона і збирається па празник після o6ij вийти до колисок і там з Тимохою гарненько похристосуватися і дати йому тую писанку.

Сяя ж писанка Тимосі, а усі прочі понесе вона з сестрами завтра, у великодню суботу, на місто, у город, та, попродавши, накуплять скиндячок, стрічок, шпалерів на голуби, шумихи і усього, чого їм треба; а чого не попродають, гак празниками під колисками наміняють на горіхи, на мочені кислички, на горохвяники й на усякі ласощі."

А от у поливаний понеділок — другий день свят — дівчата відкуплялися від хлопців, аби ті не обливали їх водою. Бувало, ще дівчина не мала писанки, тоді хлопець відбирав у неї хустину і чекав викупу. Подекуди за подаровані писанки хлопці купували дівчатам подарунки або частували їх.

На сході України на другий день Великодніх свят хлопці гуртом ходили по хатах з привітаннями

на Львівщині ж до початку XX сторіччя був цікавий звичай, який описав видатний етнограф* Володимир Гнатюк Парубки збирались в гурти по двадцять, а то й більше осіб

12

• •

співали під вікнами дівчатам великодні пісні, ідо надівалися "риндзівкп". За це дівчата виносили їм за поріг писанки і частування.

Цікаво, ідо на Україні писанки застосовували не тільки па Великдень. При народженні, одруженні і на смерть люди дарували писанки. Скажімо, коли народжувалась дитина, то її мама "платила" такий викуп за дитину хресній мамі.

На Слобожанщині наречений дарував писанку дівчині як символ зародження нової сім’ї.

Коли траплялося, що помирала дитина, то їй в руку давали писанку, щоб не сумувала на тому світі.

Наші діди і прадіди вірили в добру силу писанок. їх клали в зерно, щоб воно краще зберігалося, у вулик, щоб краще роїлися бджоли, тримали в хаті як оберіг від грому, від хвороби.

Засвідчивши добру новину — Воскресіння Христа, писанка стала символом доброзичливості, щедрості та любові.

А чи правильно ми розуміємо значення слова "символ"*? Символи — це ті образи і знаки, які мають прихований зміст. Вони творилися сотні, а може й тисячі років. У них — прадавні уявлення людей про навколишній світ і природні явища. Вони

13