СЛОВО

Мені писати треба щось,

А я не знаю, як почати,

За мене ж не напише хтось, Бо я не зможу вам брехати.

Бо моя правда — це життя -Складне, просте, зате цікаве Слова, панове, не сміття За «Слово» нам відповідати.

Я радив би сьогодні всім, Хто мене чує в цій країні,

І балакучим, і німим,

І хто боїться навіть тіні.

збірка віршів

Всім нагадаю в оцей час,

Що Україна має мову.

І так звертаючись до вас, Почну відверто цю розмову:

Хто може вбити мову в нас, Якщо в нас є своя свідомість -Російський не дешевий газ Чи влада, що втрачає совість?

На ці терези я б поклав З одного боку в чашу мову,

А в іншу срібло хто надав?

В Іуди перейнявши моду.

124

Вставай, Україно!

Це порівняння мае сенс.

Хто є «Іуди» в цій країні?

Без газу європеєць мерз,

А хтось боявся своїй тіні.

«Іудин» знають всі кінець,

А мова наша буде жити.

Я може з мов не фахівець А Словом,кажуть, можна вбити.

Та вкотре знов наголошу,

Що Україна має мову,

І українців всіх прошу:

На цьому скінчити розмову!

Це краще не втрачати нам,

Бо джерело завжди у мові.

І жити в цій країні нам Бо сила не в грошах, а в слові.

8 липня 2012 р.

збірка віршів

Соромно сьогодні за країну! Начебто якісь ми не такі -В дзеркалі ми схожі на людину,

А по вчинках — діти-байстрюки.

Бо нема суспільної довіри, Нацарюю трохи і втечу,

Ви у Бога мудрості просили, Хамство долучивши у рідню.

І коли знущаються над нами, Носимо образи у собі,

Бидлом називали нас віками,

Ми ж кричали: «Вільні козаки!»

Ось прийшла година відповісти -Двадцять років дивиться весь світ. Що нащадкам маєм розповісти? Кобзаря забули «Заповіт».

Вставай, Україно!

(♦)

Сумно, дуже хочеться кричати, Серце не знаходить для вас слів. Україну треба рятувати,

Захисту шукаєм у послів.

Чи не наша, люди, Україна?

Чи не ми співаємо: «Не вмре…»? Де ж чуття, що ми одна родина,

І куди цей шлях нас приведе.

Схаменіться, Богом вас благаю, Хто сьогодні чує ці слова!

Я до кожного українця волаю: Україна ледь поки жива.

Прокидайтесь, часу вже не має! Вам до волі треба один крок,

Бо Майдан у Києві чекає,

То ж дослухайтесь,

що пише вам пророк.

14 лютого 2013 р.

збірка віршів

Українцю що зараз сниться, Хто може сон цей розгадати,

Як він втікає за границю,

Хто буде неньку захищати?

А може це не сон, а правда? Гадалка щось не те сказала.

Що Україна має завтра,

І що це завтра не проспала.

Не зрозуміла поведінка,

Це сон жахливий — прокидайся! Вже перегорнута сторінка,

Та все пройшло не переймайся.

І Україна стала вільна,

Поки ти спав — її звільнили. Європа, та, яка двожильна Країну вільну народили.

Вставай, Україно!

Живи, як кажуть, не журися,

За тебе вже усе зробили,

Бо сон цей в руку подивися. Тебе на волю відпустили.

Така історія насниться,

У цьому сні щось бракувало. Ні, так панове не годиться. Хохлу завжди цього замало.

Йому чогось не вистачає,

А посваритись за гетьманство, Хто переможця визначає?

До речі, може наше хамство?

Подивимося правді в очі.

Що в цьому сні було не правда, Бо день темніше в нас за ночі. Дай Боже світла та дай завтра.

25 березеня 2013 р.

збірка віршів

Хто з правдою живе, він не живий,

Бо його серце для всіх відкрите. Влучити може навіть і сліпий, Брехнею вже давно воно розбите.

Якою мірою відмірюють життя?

По справах наших, банківських

рахунках?

Іде людина в справжнє небуття -За нею вслід діяльність і лаштунки.

Там пропонує з-за лаштунків звіт,

Але ж Господь його і не читає На небо дивлячись, очікуєш привіт, Всевишній каже: «Я тебе не знаю».

Вставай, Україно!

І світ не в змозі правду пережить,

Бо правда і брехня — це паралелі. Вони не перехрестяться й на мить, Причин тут не буває для дуелі.

Хай ці слова до кожного дійдуть,

І кожне серце буде так розбите.

І чорні янголи за грішними прийдуть, Бо при житті платити треба мито.

5 вересня 2012 р.

збірка віршів

Хто винен

А в Україні, моїй милій,

Де мали би пісні звучати,

Вже світ, як кажуть люди, білий, Не знають, як його назвати.

І все це має бути з нами,

Бо серце плаче, душа стогне, Хто владцям право дав брехати? їм від брехні й вуста посохли.

Ми всі в безвір’ї опинились,

Бо доля правди не мине.

Від жаху думка зупинилась -Хто в цій країні не краде?!

Крадуть усе, що можна вкрасти. Та перші злодії й кричать: «Вовкам овець надали пасти», -А справжні пастирі ще сплять.

Вставай, Україно!

Та схаменіться, вас благаю, Таке ж коротке тут життя.

Я вам на долю натякаю,

Бо ми ж без Бога як сміття.

Бо всі ці заповіді Божі З нас не виконує ніхто.

На кого ж ми тоді тут схожі -На дідька лисого чи що?

Куди цей шлях веде панове? Хто з вас замислився на мить, Відверта в нас іде розмова Шукати винних? Що робить?

збірка віршів

Сусіди наші з цим питанням Зайшли давно вже в глухий кут: В них з італійцями змагання -На скільки чий крутішій спрут?

А ми пішли, напевно, далі -У нас держава справжній спрут. Які в державі є регалії, Злочинцям, крадіям дають.

Чи хтось образився, панове, Якщо є панство в цій землі.

А нація б була здорова,

Як чесно жити ми б змогли.

21 березня 2011 р.

Вставай Україно! Федір Шишман