СУМНИЙ ВІРШ

Людина в Україні може чути?

Я з упевненістю відповідь не дам. Грошима вуха так свої заткнути,

Що кожен кожному — не брат,

а просто хам.

Це вже хвороба, усі ми в небезпеці! Байдужість, гроші, хамство і печаль, Такий тягар несу у своїм серці Пророк у себе не пророк, на жаль.

Я це кажу, щоб не шукали винних, Бо винуваті, тільки ж ми самі.

Нема людей духовно дуже сильних, Що не здадуться в тяжкій боротьбі.

Вставай,, Україно!

Та Богом час відпущений минає,

І стоїмо на перехресті літ,

До волі й ватажок вже не гукає,

Бо вже зневірився у світі навіть світ.

Догрались в гру, що зветься

«незалежність»

А долі гра невизначена ще,

До чого ж мали ми свою причетність, Що? Ще не вкрали? Совість у вас є?

Сумний цей вірш, є привід сумувати, А все ж надію Бог нам надає,

Коли собі не будемо брехати,

Тоді і воля нас не омине.

ЗО вересня 2012 р.

Вставай Україно! Федір Шишман