Помагай вам Боже, народні майстри і шановні читачі!

Петро Ганжа. «Вершники». Килимок. Ручне ткання. 1989. Із колекції Міжнародного благодійного фонду «Духовна спадщина»

СЛОВНИЧОК РУКОМЕСЛОВИХ ОЗНАЧЕНЬ

Ангоб — кольорова або біла рідка глина, що застосовується для художнього розпису гончарних виробів.

Баба — ручна довбня для забивання паль або утрамбування землі.

Байц —- спеціально приготовлений лак.

Бакунт — сплав цинку, міді, нікелю.

Банька — глиняна або скляна циліндрична посудина із завуженим горлом.

Бербениця —діжечка, барило (для бринзи).

Бердо — деталь ткацького верстата, що нагадує гребінь у рамці.

Бесаги (бисаги) — подвійна перекидна торба, сакви господарського призначення з вовняної узорчастої тканини.

Бшпельня — верстат для первинної обробки льону, конопель.

Бісер —дрібне різноколірне скляне намисто, що застосовується у вишиванні.

Бобрики — металеві цвяшки з великими головками.

Боклажка (баклажка, баклага) — невелика дерев’яна або металева плоска посудина, барило для зберігання води або іншої рідини.

Бордюрка — облямівка по краях тканини, шпалер і т. ін.

Брацар — манжета (чохол) сорочки.

Будз — свіжий овечий сир.

Букурійка — шкіряний пояс з металевими прикрасами.

Валило — видовбана з дерева ємкість типу барки (плоскодонне корито) для вимочування пряжі, коців, килимів.

Верета — рядно, одяг з грубої домотканої тканини, ряднини; різноколірний килим з грубої вовни; оберемок, купа чого-небудь, що вміщується в одному рядні.

Вибійка — тканина з візерунком, який наноситься вручну за допомогою різьбленої або набірної дерев’яної дошки.

Вистіг — шиття голкою назад.

Витушка —прилад, на обертальне перехрестя якого накладають міток (півмітка) пряжі, щоб перемотати нитки в клубок.

Вудра — наслідок закопчування, покривання предметів (речей) кіптявою.

Галун —тасьма, вишита золотими або срібними нитками, яку пов’язують на що-небудь або нашивають на одяг і т. ін.

Гальванізація — застосування постійного електричного струму низької напруги в техніці або медицині. Тут — покривання якого-небудь предмета металом за допомогою електролізу, тобто нанесення найтоншого шару хрому або нікелю чи іншого металу на металевий виріб шляхом електролізу.

Гарчик — дерев’яна посудина для молока і сметани.

Гердан —вовняна стьожка або ажурний комірець з бісеру, якими в Галичині, на Буковині та Закарпатті жінки прикрашають шию або голову, а чоловіки — капелюхи.

Глег — шлунок ягняти.

Глей — пластична гончарна глина сизого, червоного та інших кольорів.

Гобелен — килим з художньо витканою картиною, зображенням.

Головкате — геометричний орнаментальний мотив, здебільшого у техніці вишивання.

Гравер — майстер гравірування по металу, дереву, каменю.

Гравірування (гравіювання) — нанесення малюнка на поверхню твердих матеріалів або нанесення на них за допомогою спеціальних інструментів чи хімічних речовин певних написів.

Гредушка — орнаментована передня частина верхнього одягу.

Гремплі (драчки) — верстат, схожий на просорушку.

Гугля — біла накидка без рукавів з вовняною, з домотканої тканини відлогою.

Дармовис — предмет, який чіпляють, підвішують до чого-небудь для прикраси і т. ін.; підвісок, підвіска; маленькі точені дзвіночки — прикраси для виробів з дерева; вовняна прикраса для верхнього одягу.

Двійнят — з’єднані вгорі круглою ручкою корпуси двох горщиків.

Дзбан (джбан, жбан) — глекоподібний глиняний, дерев’яний або металевий посуд для води, молока, квасу тощо.

Дзьобата — вовняна ткана торбина, яку носять через плече.

Довжанка — глечик з видовженим корпусом, поширений на Закарпатті.

Дратва —міцна просмолена або навощена нитка, якою шиють взуття, шкіряні вироби і т. ін.

Дримба — щипковий музичний інструмент, сила і висота звуку якого регулюється ротовою порожниною того, хто грає. Являє собою зігнутий у формі подовженої підківки металевий обідок з прикріпленою до нього сталевою пластиною.

Дрік — чагарникова або напівчагарникова рослина родини бобових, що цвіте жовтими або білуватими квітами. Дрік красильний — вид дроку, зі стебел, листків і квіток якого одержують жовту фарбу.

Дротик (крученка) —довга негостра голка для в’язання, спиця.

Дуда (дудка) — народний духовий музичний інструмент у вигляді порожнистої трубки з отворами.

Дуди — манжети (чохли) сорочки.

Єломок — конічної форми бараняча шапка.

Запаска — жіночий одяг у вигляді шматка тканини (переважно вовняної) певного розміру, що використовується замість спідниці для обгортання стану поверх сорочки.

Згарда — намисто з монет або хрестиків; жіноча нашийна прикраса.

Інкрустація — вирізування та вклеювання у поверхню предмета для його оздоблення шматочків інших матеріалів.

Кант — кольоровий шнурок або вузька смужка на тканині іншого кольору, яку вшивають у борти, у шви одягу, найчастіше форменого.

Капелі —латунні кругляки, що ними оздоблюють здебільшого кептарі.

Капці —легке хатнє взуття, переважно з вовни.

Капчурі — вовняні плетені шкарпетки з візерунком по краях.

Качалочка — кругла, гладко витесана палиця для розкочування білизни, тіста, прасування, вирівнювання одягу тощо.

Келеф — чоловіча палиця з масивним вигнутим руків’ям.

Кептар — у гуцулів верхній хутряний одяг без рукавів; декорована безрукавка з овечої шкіри.

Китиця — жмуток ниток, шнурків і т. ін., зв’язаних з одного кінця докупи, що є прикрасою, оздобою чого-небудь.

Кицерик — вогнетривка металева пластинка, якою в процесі видування форми виробу зі скла відтинається стик цього виробу з металевої трубки.

Кліше — рельєфний малюнок, креслення, план і т. ін., зроблені на металевій або дерев’яній дошці для відтворення друком.

Кобилка — верстак у кушнірстві; веретено гончарного круга; деталь ткацького верстата; підставка для струн бандури тощо.

Колач — персневидна посудина для напоїв.

Корчага — велика глиняна посудина з вузькою шийкою для зберігання зерна або рідини.

Коц (коць) — грубе вовняне однотонне вкривало з начосом; ворсовий пристрижений однобічний килим.

Коцик — фабрична тонко опрядена вовняна нитка.

Кошеніль — загальна назва кількох видів комах, із тіла самиць яких добувають червону фарбу, кармін, червець.

Крайка — вузенька щільно виткана смужка по краях тканини, нерідко з іншої, грубої пряжі; жіночий пояс із грубої (переважно вовняної) кольорової пряжі.

Крашениці — у гуцулів пофарбовані в червоний колір сукняні штани.

Крижаниці — передня і задня дошки від воза.

Крисаня — чорний повстяний чоловічий капелюх.

Кросна — ручний ткацький верстат; спеціальна рама, на яку натягують тканину для вишивання; п’яльця; полотно, тканина.

Кушка — дерев’яний чохол, у якому косарі тримають брусок для точіння коси.

Кушнірство — обробка хутра.

Ланцюжок (ланцка) — в’язання з ниток, бісеру, прикраса з паперу і т. ін., що має вигляд ряду з’єднаних між собою кілець.

Ліжник —домоткана ковдра (звичайно вовняна); кустарний килим.

Малахіт — крихкий мінерал яскраво-зеленого кольору з металевим відблиском, що використовується як цінний камінь для художньо-декоративних виробів, як сировина для одержання міді тощо.

Матіркй — коноплі з жіночими квітками, що дають насіння та з яких виробляють грубе волокно.

Матриця — штамп із витисненим у ньому заглибленням, що точно відповідає формі оброблюваної деталі.

Мичка — жмут льону, конопель чи вовни, приготовлених для прядіння.

Морилка — їдкий розчин, яким просочують ділову деревину перед її фарбуванням.

Мосяж (мосяжництво) — вироби з жовтої міді, латуні: прикраси до збруї, топірців, табівок, пряжок та ін.

Начиння — частина ткацького верстата у вигляді нитяних рукавів, натягнутих на дві паралельно розміщені дерев’яні пластинки.

Низь — спосіб вишивання, при якому візерунок прокладається чорною або червоною ниткою зісподу, а вишивка виконується рештою кольорів з лиця.

Нутра (мутра) — гайка.

Опечок — швидко, різко виготовлений у вогні виріб.

Орнамент — візерунок, композиція якого побудована на ритмічному поєднанні геометричних, рослинних, зооморфних чи інших елементів у вишивці, килимарстві, різьбленні, кераміці тощо.

Панно — картина, барельєф і т. ін. тематичного або декоративного характеру, що кріпиться звичайно до стіни; частина стіни або стелі, обрамлена орнаментом чи ліпленням і звичайно заповнена живописним зображенням або скульптурним рельєфом.

Пелюстка — звужена горішня частина макітри.

Петельчатый шов — обшивання тканиною або обкидання нитками прорізу на одязі для застібання гудзиків.

Писальце — перо для писання декоративних виробів.

Піткання — сукупність поперечних ниток тканини, які, перетинаючись з подовжніми (основою), утворюють переплетіння; утік.

Шшва — шов для зшивання двох шматків тканини.

Плахта —жіночий одяг типу спідниці, зроблений із двох зшитих до половини полотнищ переважно вовняної картатої тканини.

Плетінка — орнаментальний мотив у вигляді переплетених ліній; обплетений лозою, дротом і т. ін. глиняний або скляний посуд; оздоба з переплетених певним способом пасом шкіри, стрічок і т. ін.

Плоскінь — чоловічі рослини конопель, а також волокно з них.

Повісмо — пучок оброблених конопель або льону, готовий для прядіння, а також одержана з нього пряжа; міра прядива.

Полива — особливий склоподібний сплав, яким покривають керамічні вироби; посуд глазурований, полив’яний.

Політура — вид лаку, що являє собою розчин смолистих речовин у спирті і використовується для полірування виробів з дерева; глянець, лиск, наведений поліруванням, лакуванням.

Попружка — жіночий пояс з грубої (переважно вовняної) кольорової пряжі; крайка.

Пригребиця — передня частина, вхід до приміщення з гончарним горном.

Прошва — смужка мережива або вишитої тканини, вшита чи призначена для вшивання у виріб з тканини; вузька смужка тканини чи шкіри, вшита в шви одягу або взуття.

Прошивка — комірець сорочки, кептаря; крім значення прошивання, вишивання, зшивання чого-небудь ниткою, дратвою і т. ін. наскрізь, це ще спосіб обробки металів, що полягає у вдавленні в заготовку інструментів у вигляді зрізаного конуса, іноді циліндра, для утворення отворів чи заглиблень.

Пуансон — робоча частина (звичайно металевий стрижень) деяких штампів та інших інструментів, що безпосередньо тисне на матеріал, який обробляють або досліджують; сталевий штамп з рельєфним дзеркальним зображенням знака.

Пук — обсяг сфери посуду.

Пухлини — особливим способом зібрані зборки на рукаві й іноді на комірі сорочки.

П9ятри — полиці для сушіння гончарних виробів.

Рахва —дерев’яна інкрустована шкатулка круглої форми для масла або бринзи.

Ремізка — робочий орган ткацького верстата, який піднімає та опускає нитки основи.

Рески — орнаментальні мотиви у вигляді сльозин.

Ретязь — ланцюг.

Ритки — знаряддя, з допомогою якого виготовляють основу для намотування на навій, вузенька рамка довжиною в ширину навою з рідкими поперечними зубами або перегородками, крізь отвори між якими проходять нитки основи.

Ритування — гравірування; розписування глиняного побіленого і підсушеного посуду писаком (писальцем).

Ріжок — волячий ріг з гусячим пером на кінці, яким розписують керамічний посуд.

Сердак (сардак) — рід верхнього теплого короткого одягу з домотканого сукна.

Силянка — разок намиста; шнурок, нитка, на які щось нанизують.

Скань — тонкий скручений золотий, срібний або мідний дріт, з якого виготовляють ажурний візерунок; ювелірний виріб із тонким візерунком; філігрань.

Сльоси — баневидні зводи гончарної печі.

Снувалка —інструмент для снування пряжі, виготовлення основи для тканини

Солярні знаки — сонячні знаки.

Сухозлоть (сухозлітка) — сріблясті або золотисті металеві нитки, що йдуть на виготовлення парчевої тканини, галунів, гуцульського одягу і т. ін.

Табівка — чоловіча шкіряна торбина, декорована металевими прикрасами.

Тарниця (тарничка) — дерев’яне сідло.

Ташка — плоска шкіряна торбина з металевим верхом.

Теракота — вироби з неглазурованої випаленої кольорової пористої глини.

Терниця (терлиця) — знаряддя для тіпання, тертя льону, конопель і т. ін.

Тигель — посудина з вогнетривких матеріалів для плавлення, нагрівання або сплавляння різних речовин (переважно металів).

Травлення — обробка поверхні металу, скла тощо розчином кислот або іншими спеціальними сполуками.

Трощи — див. бердо.

Утор — звужена біля дна частина гончарного виробу, діжки.

Флейц — плоский широкий пензель (щітка) з м’якого волосу, яким у малярстві згладжують, вирівнюють свіжопофарбовану поверхню.

Фляндрівка — специфічна система орнаменту в українській народній майоліці, що одержується певним способом при нанесенні фарб на сирий гончарний виріб.

Чепраги — металеві застібки для намиста та одягу.

Черлений (чералений) — темно-червоний колір.

Чересло (черес) — старовинний шкіряний пояс, зшитий уздовж з двох складених разом ременів так, що мав усередині порожнину для грошей та інших цінних речей.

Чинбарство — обробка шкіри.

Чисниця — десята частина (три нитки) пасма.

Чільце — весільний головний убір дівчини.

Шамот — випалена при високій температурі вогнетривка глиняста порода; цегла, плитка з цього матеріалу або з домішкою його.

Шкіц — ескіз.

Шпулька — котушка в машинах, верстатах (швацьких, прядильних, ткацьких) для намотування ниток.

Штапівка (стебнівка) — різновид шва у художній вишивці; двобічну виконують за правилом шва ’’поперед голки”.

Штрих — риска, виконана олівцем чи різцем.

Доповнення до ’’Словничка":

Вуйко (обл.) — дядько.

Лютринок, нутридорез, шлюхмайстер, шнейдиз, шрубайло, шрубстак, шлюхмайстер —

ковальські інструменти.

Нанашко (обл.) —хрещений батько.

Маржина (обл.) — худоба.

Раваш (обл.) — угода вівчарів, що вирушають на полонину, з власниками худоби.

SUMMARY

Petro Hanzha, the author of the book Secrets of Ukrainian Handicrafts, is a famous Ukrainian artist and popularizer of Ukrainian folk art. In his book he dwells upon the evolution and the modem situation in Ukrainian handicrafts. The hereditary potter, in 1968-1972 he headed the ceramic centre in Opishnya, Poltava Region, worked as a potter at the Ukrainian open-air museum of folk life in Pyrohove (Kyiv). His painted faience plates as well as thematic carpets have gained wide popularity with the public.

To consolidate folk craftsmen, Petro Hanzha called them to the First all-Ukraine symposium which took place in the Artists’ House in Sedniv (Chemihiv Region). Masters from different artistic centres of Ukraine gathered there: rug makers from Reshetylivka and Kharkiv, potters from Kosiv and Kolomyia, woodcaivers from Vyzhnytsia, weavers from Putyla, and others who carry on original artistic traditions of Ukrainian people.

The Sedniv-made wares were shown at an exhibition held at the Shevchenko Museum in Kyiv. Among them were works made by Yevhen and Natalia Piliuhin from Reshetylivka, Mykhailo Susak from Kosiv, Hanna Hotvyanska, Tetiana Salnyk and Victoria Sudakova from Sloboda area, Yevhenia Sedoukhova and Taras Yelenchyn from Vyzhnytsia, Hanna and Tetiana Shtempliuk, Maria Samushko, Vasylyna Sumariak and Valery Tomyuk from Putyla, Maria and Volodymyr Melnychuk from Sheshory, Larysa Tsybulska from Kolomyia, Petro, Stepan and Taras Hanzha from Kyiv, and many other participants in the symposium. The exhibits of the show have comprised the basic illustrative material for this publication.

Petro Hanzha, a connoisseur of Ukrainian folk art and talented narrator, initiates the reader into the secrets of Ukrainian handicrafts and acquaints him/her with the fmest achievements of age-old folk art of this country.

The book presents an immortal image of Ukraine which, despite all hardships, has managed to preserve and develop the fmest traditions and customs of her people.

Мистецтвознавче видання

Петро Ганжа

ТАЄМНИЦІ УКРАЇНСЬКОГО РУКОМЕСЛА Київ, "Мистецтво", 1996

Макет та художнє оформлення Василя Красія

Редактори Вадим Пасе, Тетяна Коляда Художній редактор Олексій Кріпкий Редактор англійського тексту Олена Подиіибіткіна Технічний редактор Світлана Гавриленкова Коректори Світлана Гайдук, Надія Шугай

Здано на виробництво 21.04.94. Підписано до друку 10.10.96. Формат 70 х 90/іб. Папір крейдяний. Гарнітура Тайме. Друк офсетний. Умови, друк. арк. 14,04. Умови, ф.-відб. 56,2. Обл.-вид. арк. 16,94. Тираж 2500 пр. Зам. 4-861 Др № 974 — П/0097

Комп’ютерний набір та верстку виконано у видавництві "Мистецтво"

Видавництво "Мистецтво", 252034, Київ-34, вул. Золотоворітська, 11

ГПРВО "Поліграфкнига", 252057, Київ-57, вул. Довженка, З

Ганжа П. О.

Г19 Таємниці українського рукомесла. — К.: Мистецтво, 1996. — 192 с. : іл. — Резюме англ, мовою.

ISBN 966-577-015-2 (в опр) : 2500 пр.

Петро Ганжа, відомий український митець, секретар Спілки художників України, знайомить читачів з розвитком та сучасним станом українських народних промислів. Автор розповідає про особливості художніх ремесел, знайомить з багатовіковими надбаннями українських народних майстрів.

„4904000000 — 014 207 — 96

без оголош.

ББК 85.12 (4УКР)