Подразливість — це універсальна властивість усього живого
реагувати на впливи середовища.

З підручника

§42. ПОДРАЗЛИВІСТЬ ТВАРИН

Основні поняття: ПОДРАЗЛИВІСТЬ ТВАРИН. ОРГАНИ ЧУТТЯ

Пригадайте! Що таке подразливість?

Поміркуйте

Наявність подразливості в рослин доводять за допомо-
гою досліду, що демонструє ростові рухи кореня й па-
гона в проростка бобів. Це пов’язано з тим, що пагін
реагує ростом на світло, а корінь сприймає силу земного
тяжіння й росте вниз. А як переконатися в наявності

подразливості в тварин?

ЗМІСТ

Які особливості подразливості тварин?

Подразливість у тварин проявляється в здат-
ності відповідати на впливи середовища своєю ак-
тивною діяльністю. Наприклад, на ранковий схід
сонця птахи прокидаються й починають співати,
або дотик до равлика виноградного заставляє його
ховатися в черепашку. У цих прикладах світло чи
дотик будуть подразниками, процес дії цієї сили —
подразненням, а відповідь птахів чи равлика на
дію чинників — біологічною реакцією. Подразни-
ками для тварин можуть бути світло, механічні

впливи, температура, сольовий склад води, їжа, (л. ібв. Зпбли.г — один із
вологість, Еода, звуки, хімічні речовини та багато ясйооіььремадухстшюдих
інших чинників. пташа

Ознакою подразливості на рівні клітин є позитивний електричний заряд на поверхні клітини та негативний заряд усередині клітини. Ця різниця зарядів може змінюватися під впливом дії різних чинників, що і є почате ом внутрішньоклітинних процесів. Зміни клітинного обміну речовин зумовлюють відповідну реакцію клітини на вплив чинника. Подразливість характерна й для цитоплазми клітин, яка здатна сприймати впливи середовища й реагувати на них виникненням чи припиненням рухук У багатоклітинних тварин у здійсненні подразливості беруть участь тканини, яким властива збудливість. Це нервова, м’язова й окремі впдп епітеліальної. Проведення збудження для забезпечення рухів, виділення секретів пов’язане з такими органами, як нервп, спинний і головний мозок, м’язи, залози секреції. У формуванні реагування тварини на впливи середовища визначальне значення мають нервова й ендокринна системи.

Отже. ПОДРАЗЛИВІСТЬ ТВАРИН — здатність переходити із стану спокою
в діяльний стан у відповідь на дію чинників середовища, яка реалізовується
на різних рівнях « організації.

Які форми подразливості в тварин?

Біологічні реакції-відповіді тварин на впливи середовища проявляються у вигляді таксисів та рефлексів. На відміна,’ від ростових ти гігроскопічних рухів рослин і грибів, у тварин ці реакції є руховими.

Таксиси — рухова реакція у відповідь на спрямований вплив чинника, що здійснюєшся клітинами чи організмами. Наприклад, викидання нитки із жалкої клітини гідри при дотику до чутливого виросту € механотакспсом, а рух амебоцитів до поживних речовин чи від шкідливих речовин є позитивним або негативним хемотаксисом. Таксиси за без пе’птоть просторову орієнтацію рухів творим на дію сприятливих чи несприятливих подразників.

Рефлекси — рухова реакція організму на певний пусковий подразник. яка здійснюється за обов’язкової гріасті нервової системи. Уперше рефлекси як форми подразливості з’являються у кишковопорожнинних у зв’язку з виникненням у них дифузної нервової системи. Рефлекси можуть бути вродженими безумовними (стискання тіла гідри у грудочку після механічного впливу’) або набутими умовними (харчові рефлекси риб, які формуються при годуванні в один і той самий час).

(л. 169. Таксиси амебоцита Іл. 170. Безумовний захисний рефлххс гідри

Таксиси й рефлекси є постійними скла-
довими в поведінці тварин. Якщо рефлек-
си зумовлюють виникнення й протікання
біологічної реакції тварини, то таксиси за-
безпечують її спрямованість. Наприклад,
поява чайки з кормом вмикає реакцію
пташенят (безумовний харчовий рефлекс),
а червона пляма на її дзьобі — спрямовує
реакцію цих пташенят на її дзьоб (пози-
тивний фототаксис).

Отже, біологічними реакціями тварин на вплив чинників є взаємозв’язок
таксисів й рефлексів.

От. 171. Форми подразливості а
пташенят крячко

Яке значення органів чуття для організму тварин?

ОРГАНИ ЧУТТЯ — анатомічні утвори організму тварин, що сприймають інформацію із зовнішнього чи внутрішнього середовища. Ця інформація надходить у вигляді впливів звуку, світла, хімічних речовин і є важливою для вмикання й вимикання різних біологічних реакцій.

Тема 2.П|Хцеси »птедіатлості тварин

Основними органами чуття в тварин є органи зору, слу’ху, нюху, смаку й дотику. Для рухливих тварин велике значення мають органи рівноваги. В окремих груп тварин можіть бути специфічні органи чуття, пов’язані з їхнім способом життя. Так, у риб є бічна лінія, у ям- коголових змій — органи сприйняття теплових променів, у дельфінів й кашалотів — органи сприйняття відбитих звуків.

Яке ж значення органів чуття для тварин?

Відрізняти світло від темряви дозволяють найпримітпвніші органи зору, якими є світлочутливі вічка (медузи, плоскі вільножпвучі черви). Розрізняти силі’ й напрямок світла, вловлювати переміщення об’єктів дозволяють прості очі (павуки). Найскладніші очі в комах, головоногих молюсків та хребетних тварин. Такі очі вже розрізняють форму, об’єм та колір об’єктів. Завдяки органам зору тварини орієнтуються в середовищі, успішно здобувають їжі’ У світлий час доби й захищаються від ворогів.

Звук — коливання повітряного чи водного середовища або твердого субстраті’ “ відіграє в житті тварин подвійну роль. З одного боку, це сигнал про небезпеку, а з другого — це спосіб спілкування. Звукосприй- мальні органи є вже в медуз. Вони в них сприймають низькочастотні коливання й дозволяють «передбачати» бурю. Сприймання і відтворення звуків добре розвинуті в членистоногих, зокрема в комах. їхні органи слуху можуть бути розміщені на ногах, черевці, на вусиках. Найбільше значення орган слуху має для наземних хребетних, томі’ ^е них спостерігається ускладнена слухова система: у амфібій з’являється барабанна перетинка, у рептилій — зовнішній слуховий прохід, у птахів і окремих ссавців — зовнішнє вухо, у ссавців — вже є всі три слухові кісточки.

Пітливість до хімічних подразників є одним із найдавніших видів чуття. Її в тварин забезпечують органи нюху та смаку, які відіграють важливу роль у пошуках їжі, особин іншої статі, розпізнаванні особин свого виду, уникненні хижаків й шкідливих впливів. Серед наземних безхребетних найбільшого розвитку органи хімічного чуття досягли в членистоногих, особливо в комах, а серед хребетних — у ссавців.

Механічні впливи середовища (дотик, тиск, вібрація) в безхребетних сприймають чутливі утвори покривів у вигляді війок, волосків, вусиків, а е хребетних — рецептори шкіри.

Отже, інформація середовища є дуже різноманітною,
тому різноманітними є й органи чуття в тварин.

ДІЯЛЬНІСТЬ

Лабораторне дослідження
ОРГАНИ ЧУТТЯ ТВАРИН

Мета: закріпити знання про органи чуття тварин; формувати уміння характеризувати органи чуття різних груш тварин на прикладі конкретних представників.

Обладнання: малюнки, колекції комах, вологі препарати рака й риб.

Хід роботи:

1. Розгляьте тіло річкового рака і визначте назву, особливості та розташування органів зору, дотику, нюху’ та смаку’.

2.

8.

1.

Розгляньте тіло травневого хруща і визначте назву, особливості та розташування органів зору, дотику, нюху та смаку.

Розгляьте тіло окуня річкового і визначте назву, особливості та розташування органів зору, нюху, смаку та бічної лінії.

Наповніть таблицю.

о. Сформулюйте висновок.

>3

Навчаємося пізнавати

МІнІ-проект «ЯК БАЧАТЬ ТВАРИНИ?»

Упродовж століть люди навіть не здогадувалися, як бачать світ тварини. Але сьогодні наука дає нам змогу зазирнути в дивовижний світ різноманітності органів зору тварин. Скористайтеся правилом-оріен- тиром (див. додаток) створення міні-проекту і на прикладі запропонованих шести тварин (кіт, кінь, бабка, голуб, мавпа, змія) або тварин, яких Ви оберете самостійно, опишіть можливості органів зору тварин.

РЕЗУЛЬТАТ