Плейстоценова епоха — порівняно недавній геологічний період, що розпочався близько 2 млн років тому. Позначений льодовиковими та м’якішими міжльодовиковими періодами. Хоч останні 10 000 років відомі як голоценова епоха, але умови, подібні до плейстоцену, зберігаються, і ми, ймовірно, сьогодні живемо під час ще одного плейстоценового міжльодовикового періоду.

Плюралістичне суспільство — суспільство, у якому дві або більше груп населення, кожна з яких має свою власну культуру, живуть поруч одна з одною, не асимілюючись, усередині однієї держави.

Повстанська держава — територіальне втілення успішного партизанського руху; встановлення антиурядовими силами територіальної бази під повним власним контролем.

Поділена столиця — у політичній географії випадок, коли в країні центральні адміністративні функції виконуються у більш ніж одному місті. Прикладами є Нідерланди і Південна Африка.

Подовжена держава — територіальна форма держави; являє собою видовжене простягання території, що виступає далеко поза основну її частину. Найкращим прикладом є Таїланд.

Політико-географічне положення — просторове відношення географічного об’єкта до даностей, що лежать поза ним і мають (можуть мати) на нього істотний політичний вплив. Цими даностями є передовсім держави (особливо сусіди першого і другого порядку), їхні політичні й військові блоки, вогнища війни, зони миру і т. д. Виділяють глобальне (в межах усієї Землі), регіональне (у політичній системі материка або частини світу) і сусідське політико-географічне положення.

Політична географія — дослідження взаємодії географічного ареалу і політичного процесу; просторовий аналіз політичних феноменів і процесів.

Політична нація (ПН) — спільнота громадян певної держави, сформована на основі спільності економічного, соціального і культурно-духовного життя. Існує два типи ПН: а) сформована на основі певної корінної автохтонної етнічної нації (такою є французька, німецька, італійська нації); б) сформована у певній державі як спільнота людей, чиї предки або самі є вихідцями з інших країн (наприклад, американська чи австралійська політичні нації).

Полюс зростання — міський центр із певними рисами, який за умови інвестиційної підтримки стимулюватиме регіональний економічний розвиток у своєму запліччі.

Постіндустріальна економіко — нова економіка у СПІАта інших розвинутих країнах; традиційні галузі дедалі більше витісняються високотехнологічним продуктивним комплексом, у якому переважають послуги і пов’язані з інформацією та управлінням види діяльності.

Пояс дроблення — регіон, затиснутий між міцнішими зовнішніми культурно-політичними силами; він перебуває під постійним тиском і часто фрагменто-

ваний агресивними противниками. Східна Європа і Південно-Східна Азія належать до класичних прикладів.

Природний ландшафт — безліч утворень, що формують поверхню Землі (гори, височини, низовини, плато), і природні риси, які їх характеризують (водойми, грунти, рослинність). Кожний географічний світ має своє поєднання природних ландшафтів.

Природний ресурс — будь-який цінний елемент (або засобів для кінцевого споживання) довкілля: мінерали, сировина, вода, рослинність, грунти і т. д.

Промислова революція — соціальні та економічні зміни у сільському господарстві, комерції та особливо у промисловості та урбанізації, які випливають із технологічних інновацій та спеціалізації наприкінці XVIII ст. у Європі.

Промисловий пояс Америки — майже прямокутний Серцевинний регіон, кутами якого є міста Бостон, Мілвокі, Сент-Луїс і Балтімор. Домінував у географії промисловості США і Канади у часи індустріальної епохи; сьогодні цей іще потужний економічний регіон залишається серцевиною Північноамериканського географічного світу.

Пустеля — аридний регіон з рідкою рослинністю, який отримує менше 25 мм (10 дюймів) опадів на рік. Як правило, характеризується крайнощами спеки й холоду, оскільки стримуючий вплив вологи відсутній.

П’ятинна економічна діяльність — діяльність, пов’язана з функціями управління або контролю, наслідком якої є ухвалення і виконання рішень у великих організаціях.

Реґіон — широко вживаний термін і географічний концепт центрального значення; ареал на поверхні Землі, визначений за спеціальним критерієм.

Реґіоналізація — процес формування цивілізацій-них, економічних, соціально-економічних, політичних та культурно-духовних відмінностей як у межах окремих країн, так і у континентальному чи глобальному масштабах, а також відображення цього процесу в науці.

Реґіональна держава — «природна економічна зона», що формується у глобальній економіці як її частина; її лідери мають справу прямо з іноземними партнерами і відстоюють найвигідніші умови для національних урядів, під керівництвом яких працюють.

Реґіональні відмінності — просторові розбіжності у рівнях життя всередині країни, «середня» сукупна статистика якої приховує різницю, що існує між доходами багатої серцевини і біднішої периферії.

Реґіональна межа — теоретично це лінія, яка окреслює регіон. Але прямі лінії рідко трапляються у природі (так, прибережна лінія змінюється залежно від припливу). У культурному ландшафті регіональні межі не лише нечіткі, найчастіше вони мають перехідний характер.

Режимне місто (РМ) — міське поселення, у якому встановлено спеціальні правила в’їзду нерезидентів та їхнього проживання в ньому. Може бути портом, військовою, військово-морською базою, осередком військово-промислового комплексу, центром науково-пошукової діяльності тощо. Особливо багатим на РМ був колишній Радянський Союз.

703

Релігійний фундаменталізм — релігійний рух, метою якого є повернення до основ певної віри і вплив на державну політику. Мусульмани належать до цього руху як релігійні ревівалісти (відродженці).

Реліктовий кордон — політичний кордон, що перестав функціонувати, але сліди якого можна помітити у культурному ландшафті.

Релокаційна дифузія — послідовний процес дифузії, у якому те, що поширюється, передається агентами у міру того як вони переправляються на нові території. Найпоширеніша форма релокаційної дифузії передбачає поширення інновацій населенням, що мігрує.

Рифтова долина — западина або улоговина, яка утворюється тоді, коли частина земної кори провалюється між двома паралельними розломами (зсувами поверхні).

Розміщення населення — спосіб самоорганізації людності у географічному просторі. Один із найсуттєвіших аспектів суспільної географії, сукупний підсумок пристосування населення до природного, культурного й економічного довкілля.

Савана — тропічні трав’янисті території, де ростуть дерева з широкою кроною; також назва тропічного вологого і сухого клімату (Aw).

Серцевинний ареал — у географії термін із кількома значеннями. Серцевина стосується центру, осередка або фокуса. Серцевинний ареал нації-держави складається з найзаселенішого і найпродуктивнішого регіону та частини країни з найбільшою центральністю і доступністю; може також містити столицю.

Система — сукупність елементів (предметів) або інституцій та ‘їхніх взаємовідносин. Географи розглядають системи як такі, що виражені просторово і функціонують у регіонах.

Систематична географія — тематична географія: культурна, політична, економічна тощо.

Сінісізація — здійснення китайського культурного впливу; китайська аккультурація.

Склад (пакгауз) — місце (як правило, портове місто), в якому імпортно-експортні товари складають перед транспортуванням; перевалю вальний пункт.

Спеціальна економічна зона (СЕЗ) — промислові та експортні центри всередині Китаю, створені у 1980-х роках для залучення іноземних інвестицій та засвоєння технологій. Розміщені головно на південному тихоокеанському узбережжі Китаю.

Спільний ринок — зона вільної торгівлі, яка не лише створила митний союз (низку спільних тарифів на весь імпорт із зовнішньої території), а й усунула обмеження на рух капіталу, праці й підприємництва поміж країн-учасниць.

Степ — напіваридна лукопасовищна територія; прерія з невисокою травою. Також назва напіваридного типу клімату (BS).

Стратифікація — у розшарованому (стратифіковано-му) суспільстві ієрархія соціальних класів. В індустріальному суспільстві робітничий клас стоїть на найнижчому місці, а еліта, яка володіє капіталом і контролює засоби виробництва, займає найвищий рівень. У традиційній кастовій системі Індії «недоторканні» формують найнижчий клас, тоді як усе ще багаті залишки благородного класу знаходяться нагорі.

Структурна перебудова — регульований на загальнодержавному і регіональному рівнях процес істотної зміни співпраці та зв’язків між різними фрагментами економічної і соціальної життєдіяльності. У національному комплексі — це зміна пропорцій і зв’язків між сферами виробництва і споживання, промисловістю й сільським господарством, видобувною та переробною промисловістю, а також в окремих міжгалузевих комплексах. Передбачає зміну політики держави щодо розподілу національного доходу, потоків (фінансових та інвестиційних), відтво-рювальної структури капіталовкладень, підготовки фахівців, входження країни у міждержавні економічні та політичні союзи.

Субдукція (рух по розломах) — у тектоніці явище, яке відбувається, коли океанічна плита зіштовхується з плитою, що є краєм континентального масиву. Легша континентальна плита насувається на важчу океанічну і штовхає її вниз.

Субтропічна конвергенція — вузька морська перехідна зона, що оточує земну кулю на широті приблизно 40 градусів і визначає межу холодного Південного океану на півночі, а також межі тепліших Атлантичного, Тихого та Індійського океанів на їхньому півдні.

Суспільно-географічний регіон — великий регіон країни, територія якого тісно пов’язана з найбільшим розташованим на ній міським поселенням — демографічним, урбаністичним, соціальним, культурним та економічним ядром, що визначає її головні зовнішні функції та геопросторову організацію. В Україні виділено шість таких регіонів.

Суходільний канал — наземний залізничний і/або шосейний коридор через перешийок, який виконує транзитні функції каналізованого водного шляху. Найкраще пристосований до руху контейнерів-ван-тажівок; на кожному кінці має бути порт з функціями перевалювального пункту для навантаження-розвантаження.

Суходільний міст — вузьке сполучення через перешийок між двома великими масивами суходолу. Це тимчасове явище (щонайменше у термінах геологічного часу), яке виникає чи зникає в міру того як рівень суші або моря підіймається або опускається.

Тайга — субарктичний, переважно хвойний засніжений ліс, що покриває північну Росію і Канаду на південь від тундри, яка оперізує арктичний берег.

Таксономія (систематика) — система наукової класифікації.

Тектонічна плита — частина мантії та земної кори, середня товщина якої становить 100 км (60 миль). Існує понад десяток таких плит, більшість із яких має континентальні розміри та рухається. Там, де плити зіштовуються і зсуваються одна під одну, відбуваються значна вулканічна активність і землетруси; найважливіший гороутворюючий чинник.

Теорія водних цивілізацій — згідно з нею давні міста спроможні були контролювати зрошуване землеробство у великих запліччях, а також здійснювати там політичну владу. Зокрема це стосується ранніх азійських цивілізацій долин Янцзи, Інду, Тігру та Євфрату.