ДОДАТКИ

ДОДАТОК 1

ПЛАНИ ХАРАКТЕРИСТИКИ ПРИРОДНИХ ОБ’ЄКТІВ

План характеристики географічного положення океану

1. Межі океану.
2. Положення океану щодо екватора й найбільша його протяжність із півночі на південь; у яких географічних поясах і півкулях розташований.
3. Окраїнні та внутрішні моря та затоки, характер морських течій (теплі, холодні) океану.
4. Материки, які омиває океан.
5. Найважливіші шляхи сполучення через океан між окремими материками й країнами.

План порівняльної характеристики двох океанів

1. Особливості географічного положення океанів.
2. Особливості будови дна.
3. Кліматичні пояси й типи клімату.
4. Течія, водні маси.
5. Органічний світ.
6. Природні багатства.
7. Проблеми забруднення вод океанів.

План вивчення материка

1. Географічне положення.
2. Дослідження й освоєння.
3. Рельєф, корисні копалини й закономірності їх розміщення.
4. Клімат (пояси й типи клімату).
5. Води суходолу.
6. Ґрунтово-рослинний покрив і тваринний світ.
7. Природні зони.
8. Природні ресурси, природоохоронні території.
9. Населення і господарство.
10. Головні держави.

План характеристики географічного положення материка

1. Розташування материка щодо екватора, найбільша його протяжність із півночі на південь.
2. Півкулі й географічні пояси, у яких лежить материк.
3. Протяжність материка із заходу на схід; розташування щодо Гринвіцького меридіана.
4. Океани та моря, морські течії, що омивають материк.
5. Інші найближчі материки й шляхи сполучення з ними.

План характеристики річки

1. Назва річки, її походження.
2. Басейн океану, до якого належить річка.

255

И>І1\/Х?ОУ

ДОДАТКИ

1. Місце витоку й гирла, напрямок течії.
2. Особливості будови річкової долини у верхній, середній та нижній течії; наявність порогів, водоспадів.
3. Основні притоки річки.
4. Географічні пояси, що їх перетинає річка.
5. Види живлення річки.
6. Особливості водного режиму.
7. Господарське використання річки.
8. Проблеми господарського використання і заходи, які вживають для збереження вод річки.

План порівняльної характеристики двох природних зон

1. Географічне положення зон. У межах якого географічного поясу розміщені.
2. Особливості рельєфу території.
3. Кліматичні умови (температури найтеплішого й найхолоднішого місяців, кількість і режим випадання опадів, коефіцієнт зволоження).
4. Ґрунтовий покрив.
5. Рослинність.
6. Тваринний світ.
7. Зміна природних зон у результаті господарської діяльності людини. Природоохоронні території.

ДОДАТОК 2

СЛОВНИК ГЕОГРАФІЧНИХ ТЕРМІНІВ І ПОНЯТЬ

А

Агломерації — тісно пов’язані між собою угруповання поселень.

Антропогенні комплекси — природні комплекси, значно змінені господарською діяльністю людини.

Архіпелаг — група близько розташованих островів.

Атмосферна циркуляція — система горизонтальних потоків повітря в атмосфері Землі.

Атоли — коралові острови кільцеподібної форми з мілководною лагуною посередині.

Б

Багаторічна мерзлота — постійно мерзлий шар землі.

Біологічні ресурси — усі живі організми, які може використати людина.

В

Ваді (уеди) — сухі річкові долини, де вода може з’являтися лише зрідка (періодично).

Вертикальна поясність — закономірна зміна природних зон з висотою.

Вітрові хвилі — коливання води, зумовлені вітром.

Водна маса — великий об’єм води, що відрізняється температурою і солоністю.

Водні ресурси — води Землі, придатні
для використання в господарстві.

Вулкан — вихід речовини мантії на земну поверхню.

Г

Гарячі джерела — виходи на земну поверхню підземних вод, пов’язані з вулканізмом.

Гейзер — джерело, яке викидає фонтани гарячих підземних вод, що пов’язано з вулканізмом.

Географічна оболонка (ГО) — оболонка Землі, у якій тісно взаємопов’язані

й взаємодіють гідросфера, біосфера, атмосфера (до озонового шару) та частина літосфери.

Географічні пояси — найбільші зональні комплекси, що простягаються переважно в широтному напрямку і змінюються від екватора до полюсів.

Гілея («ліс») — вологі ліси в приеква- торіальних районах. Характеризуються багатим видовим складом, багатоярусністю.

Глибоководні жолоби — найглибші частини Світового океану.

д

Дельта — низовина, що утворюється в гирлі річки завдяки її наносам; за обрисами нагадує грецьку літеру «дельта» (А).

Е

Екологічна криза — зміни природного середовища, що загрожують існуванню людини на Землі.

Ендеміки («місцеві») — види рослин і тварин, характерні виключно для певної території.

З

Забруднення — привнесення в навколишнє природне середовище не характерних для нього речовин унаслідок господарської діяльності людини.

Заповідник — територія, що особливо охороняється і де заборонено будь-яку діяльність людини, крім наукової.

Затока — частина океану, яка глибоко вдається у суходіл, але має вільний зв’язок з океаном.

Землетрус — підземні поштовхи й коливання земної поверхні.

Земельні ресурси — усі землі, які використовуються або можуть бути використані в господарській діяльності людини.

257

ДОДАТКИ

Зональні природні комплекси — ком-
плекси, які утворилися насамперед
завдяки кліматичним умовам.

Зональність горизонтальна — послі-
довна зміна географічних поясів від
екватора до полюсів. Зумовлена го-
ловним чином нерівномірним роз-
поділом по широті сонячної енергії.

І

Ізотерма — лінія на карті, що з’єднує
місця з однаковою температурою.

К

Клімат — багаторічний режим атмо-
сферних явищ (погоди) у певній
місцевості.

Кліматичний пояс — широтна смуга,
що має відносно однорідний клімат.

Крік — тимчасовий водотік або річка,
що пересихає, в Австралії.

Л

Лісові ресурси — запаси деревини, плоди та ягоди, інші дари лісу, які використовує або може використати людина.

Літосферна плита — велика ділянка літосфери, що безперервно рухається по астеносфері.

Ложе океану — найбільша форма рельєфу Землі, що охоплює більшу частину дна Світового океану; має океанічний тип земної кори.

Льодовик — багаторічне природне рухоме скупчення льоду.

Льодовиковий щит — випуклий куполоподібний льодовик, що характеризується значною площею та потужністю (понад 1 км).

М

Материк — найбільша частина суходолу, оточена з усіх боків океанами й морями.

Материковий схил — частина підводної окраїни материка, що має материковий тип земної кори і є продовженням шельфу (пересічно до глибини 300-400 м).

258

Мезозойська ера — відтинок часу в історії Землі, 70—185 млн років тому.

Мінеральні ресурси — сукупність різноманітних корисних копалин.

Море — частина океану, яка вдається глибоко в суходіл або відокремлена від океану островами й півостровами.

Морські течії — безперервний рух морських вод з одного місця в інше.

Мусон («пора року») — вітер, що влітку дме з океану на суходіл, а взимку, навпаки, із суходолу на океан.

Н

Національний парк — територія, що особливо охороняється державою, тут заборонено господарську діяльність, але дозволено обмежений туризм.

Нерудні корисні копалини — копалини, з яких видобувають будь-які мінеральні ресурси, крім металів.

О

Оазиси — 1. Ділянки з багатою рослинністю в пустелях, що виникають завдяки природному чи штучному зволоженню, зумовлені близькістю річки або ґрунтових вод. 2. Вільні від льоду ділянки в Антарктиді.

Області складчастості — зони взаємодії двох літосферних плит, де земна кора зминається у складки.

Озеро — заповнена водою западина суходолу, безпосередньо не пов’язана з морем.

Океан — найбільша частина Світового океану.

Острів — порівняно невелика ділянка суходолу, з усіх боків оточена водами океану або моря.

П

Пампа («рівнина», «степ») — субтропічні степи на рівнинах Південної Америки.

Пасати — постійні вітри, що дмуть від тропічної зони високого тиску до екваторіальної зони низького тиску.

Перехідна зона — частина океанічного дна, що має перехідний (від материкового до океанічного) тип земної кори.

Пилова буря — підняття та перенесення сильним вітром у великій кількості часток ґрунту й піску.

Підводна окраїна материка — частина океанічного дна, що має материковий тип земної кори.

Платформа («плоска форма») — велика, відносно вирівняна ділянка земної кори, що не зазнає активних тектонічних рухів.

Повітряна маса — великий об’єм повітря тропосфери з порівняно однаковими властивостями (температурою, вологістю, запиленістю).

Прерія — зональний природний комплекс з високотравною рослинністю у Північній Америці.

Природні зони — великі частини географічних поясів, що закономірно змінюються від екватора до полюсів на основі розбіжностей у співвідношенні тепла й вологи.

Природні ресурси — природні тіла, явища й процеси, що використовує або може використовувати людина.

Природокористування — використання природних ресурсів людиною.

Проміле — тисячна частка будь-якої величини (%о).

Протока — відносно вузька частина водного простору, що сполучає дві сусідні водойми і роз’єднує ділянки суходолу.

р

Релікти — види рослин і тварин, що залишилися з давніх часів і збереглися донині.

Рифт («тріщина», «розколина») — велика (протяжністю сотні, тисячі й завширшки десятки кілометрів) розколина земної кори, що формується внаслідок розходження літосферних плит. Характерні вулканізм та землетруси.

С

Савана — зональний природний комплекс з переважанням трав’яного покриву із чагарниками та окремими деревами або групами дерев.

Сельва («ліс») — вологі екваторіальні ліси в басейні Амазонки.

Серединно-океанічний хребет — велетенські гірські споруди, що тягнуться вздовж рифової зони на дні океану, формуються внаслідок розходження двох океанічних плит.

Складчасті гори — молоді за віком (кайнозойської складчастості) підняття земної поверхні, де товщі гірських порід утворюють складки у вигляді гірських хребтів та долин.

Складчасто-брилові гори — старі за віком (палеозойсько-мезозойські) гори, у яких складчасті товщі порід розбиті розколинами на окремі брили різної висоти.

Степ — зональний природний комплекс, що характеризується переважанням трав’янистої рослинності.

Стокові вітри — постійні, дуже сильні вітри, що дмуть із внутрішніх районів Антарктиди до узбережжя.

Т

Тайга — хвойні ліси помірного поясу Північної півкулі.

Тундра — зональний природний комплекс, безлісий, з мохо-лишайнико- вим і розрідженим чагарниковим покривом.

ПІ

Шельф — частина підводної окраїни материка, що має материковий тип земної кори й поширена пересічно до глибини 200 м.

Шельфовий льодовик — плавучий льодовик, що частково може опиратися на дно (шельф). Найхарактерніші для берегів Антарктиди.

259

И>І1\/Х?ОУ

ДОДАТКИ

ДОДАТОК З

СЛОВНИК ГЕОГРАФІЧНИХ НАЗВ

А

Агульяс мис (Голковий) — крайня південна точка Африки. Назва пов’язана з магнітною аномалією, що спостерігається неподалік в океані; португальське agulha- «голка», у цьому випадку означає «стрілка компаса».

Аденська затока — затока на заході Аравійського моря, що в Індійському океані, розташована між Аравійським півостровом і півостровом Сомалі.

Аконкагуа — найвища вершина Анд і всієї Західної півкулі (6960 м).

Алтай («золото») — гірська система в Азії. Багата на руди різних металів, у тому числі й золото.

Альмаді — мис, крайня західна точка Африки (17°32′ зх. д.).

Альпи («висока гора») — найвищі гори Європи (г. Монблан — 4807 м). Довжина близько 1200 км, ширина до 250 км.

Аляска — затока Тихого океану, біля північно-західних берегів Північної Америки.

Амазонка — річка в Південній Америці. Найповноводніша й найбільша на планеті за площею басейну (близько 7 млн км²). Назва пов’язана із частими в її нижній течії потужними припливними ХВИЛЯМИ — «амазуну», що перекладається як «гримуча вода».

Амазонська низовина — найбільша низовина на земній кулі (площа понад 5 млн км²), розташована в басейні Амазонки.

Амур («велика річка») — одна з найбільших річок Східної Азії.

Анди («мідні гори») — найдовша (9000 км) і одна з найвищих (г. Аконкагуа — 6960 м) гірських систем Землі. Розташована в Південній Америці, має великі поклади міді.

Антарктичний півострів — найбільший півострів Антарктиди.

Анхель — водоспад у басейні р. Оріноко, найвищий на Землі (висота падіння — 1054 м).

Апенніни («вершина») — гори на Апеннінському півострові заввишки до 2914 м.

Апеннінський півострів — півострів у Південній Європі, що видається в Середземне море на 1100 км.

Аппалачі — гори на сході Північної Америки заввишки до 2037 м. Названі за ім’ям одного з індіанських племен.

Аравійське море — море, розташоване в Індійському океані між півостровами Сомалі, Аравійським та Індостан. Площа понад 4,8 тис. км².

Аравійський півострів («країна степів») — півострів у Південно-Західній Азії, найбільший на земній кулі (2730 тис. км²).

Аравійсько-Індійський хребет — частина підводного серединно-океанічного хребта Індійського океану на північному заході Індійського океану.

Аральське море («острівне море») — одне з найбільших озер світу (озеро- море), у якому порівняно недавно налічували понад 1100 островів.

Атакама («пустельна земля») — най- сухіша пустеля на тихоокеанському узбережжі Південної Америки.

Атлантичний океан — другий за розмірами океан. Площа 91,7 млн км². Назва пов’язана з грецьким міфом про велетня Атланта. Введена в географію 1650 року, до того океан називали Північним морем.

Атлаські гори (Атлас) — наймолодша гірська система Африки на північному заході материка. Найвища вершина — г. Тубкаль (4165 м).

260

Б

Байкал («багате озеро») — найглибше озеро на планеті (1620 м), багате на численні види рослин і тварин.

Байрон мис — крайня східна точка Австралії (153° 39′ сх. д.).

Балканський півострів («гірський»)

11 а півдні Європи. Більшу частину території охоплюють гори.

Балтійське море — внутрішнє море басейну Атлантичного океану, що омиває береги Європи.

Балхаш — безстічне озеро на південному сході Казахстану, площа 17-22 тис. км², глибина до 26 м; у західній частині вода в озері прісна, у східній — солонувата.

Баренцове море — окраїнне море Північного Льодовитого океану, що омиває північні береги Європи.

Берингова протока — розділяє Євразію та Північну Америку. Через протоку проходить лінія зміни дат. Названа на честь мандрівника й дослідника Вітуса Беринга.

Берингове море — окраїнне море на півночі Тихого океану.

Босфор («бичачий брід») — протока, що з’єднує Чорне й Мармурове моря. Колись за прохід через протоку брали платню великою рогатою худобою.

Бразильське плоскогір’я — найбільше в Південній Америці плоскогір’я, надзвичайно багате на різноманітні корисні копалини.

В

Ведделла — море біля берегів Антарктиди.

Везувій — єдиний діючий вулкан материкової Європи, розташований на Апеннінському півострові, висота — 1277 м.

Велика Австралійська затока — затока в Індійському океані, біля південних берегів Австралії.

Велика Британія — найбільший із Британських островів.

Велика Китайська рівнина — на сході Китаю, площа близько 325 тис. км².

Велика Піщана пустеля — кам’янисто- піщана пустеля на півночі Західної Австралії; виходить до узбережжя Індійського океану.

Велика пустеля Вікторія — піщана пустеля на півдні Австралії.

Велике Солоне озеро — озеро в Кордильєрах, на заході СІЛА. З озера видобувають сіль.

Великий Африканський розлом — система глибоких розломів на сході Африки.

Великий Бар’єрний риф — пасмо коралових рифів та островів біля північно-східного узбережжя Австралії в Кораловому морі. Найбільша у світі споруда, побудована живими організмами.

Великий Вододільний хребет — найвища гірська система Австралії (г. Косцюшко — 2230 м). Інша назва — Східноавстралійські гори.

Великі Антильські острови — архіпелаг в Атлантичному океані, біля берегів Північної Америки.

Великі Зондські острови — входять до складу Малайського архіпелагу (Калімантан, Суматра, Ява).

Великі озера — система озер у СІЛА та Канаді (Верхнє, Мічиган, Гурон, Ері, Онтаріо).

Великі рівнини — передгірське плато східніше Кордильєр, простягається більш як на 3500 км з півночі на південь.

Верхоянський хребет — гірська система в Північно-Східному Сибіру заввишки до 2389 м.

Вікторія — друге за площею (68 тис. км²) серед прісноводних озер світу. Розташоване у Східній Африці. Відкрили в середині XIX ст. англійці, назвали на честь англійської королеви.

Вірменське нагір’я — у Західній Азії одне з найбільших вулканічних нагір’їв світу (площа близько 400 тис. км²).

261

И>І1\/Х?ОУ

ДОДАТКИ

Вогняна Земля — архіпелаг біля південного краю Південної Америки. Названий за спалахи вогнищ місцевих жителів, які побачив першовідкривач Ф. Магеллан на островах архіпелагу.

Волга («світла») — найбільша річка Європи (3530 км).

Г

Галлінас мис — крайня північна точка Південної Америки (12°25′ пн. ш.).

Ганг («річка») — одна з найбільших річок Південної Азії.

Гвіанське плоскогір’я — плоскогір’я на північному сході Південної Америки заввишки до 3014 м.

Гвінейська затока — найбільша в Атлантичному океані біля берегів Африки.

Гекла — активний вулкан, розташований на о. Ісландія; його висота сягає 1491 м над рівнем моря. Одне з найінтенсивніших вивержень зафіксоване 28 лютого 2000 р.

Гібралтарська протока — між Європою та Африкою, з’єднує Атлантичний океан і Середземне море. Назва від арабського «Джебель-аль-Тарик», тобто гора Тарика — полководця, який перетнув з військами цю протоку 711 р.

Гімалаї («оселя снігу») — найвища гірська система земної кулі (г. Джомолунгма — 8848 м) в Азії.

Гобі («пустельна місцевість») — пустеля в Центральній Азії.

Гольфстрім («течія затоки») — найпотужніша серед теплих течій Світового океану. Рухається уздовж берегів Північної Америки в Атлантичному океані.

Горн — мис в архіпелазі Вогняної Землі.

Гренландія («зелена земля») — острів у Північному Льодовитому океані, найбільший у світі.

Гренландське море — море в Північному Льодовитому океані, неподалік берегів о. Гренландія.

Гудзонова затока — найбільша затока Північного Льодовитого океану біля

берегів Північної Америки. Названа на честь англійського мореплавця Г. Гудзона.

д

Дарданелли — протока між Європою і Азією.

Дарлінг — річка в Австралії, права притока р. Муррей.

Дежньова мис — найсхідніша точка Євразії (169°40′ зх. д.), на Чукотському півострові, у Беринговій протоці. Названий на честь російського землепрохідця і мореплавця С.І. Дежньова, який один з перших обігнув цей мис у 1648 р.

Декан («південна країна») — плоскогір’я, що охоплює внутрішню частину півострова Індостан.

Джомолунгма — найвища вершина на Землі (8848 м), у Гімалаях.

Дніпро — третя за розмірами (після Волги та Дунаю) річка Європи, довжина — 2201 км.

Дністер — річка на південному заході України та в Молдові, а також частково на кордоні обох країн. Несе води в Чорне море, утворюючи в гирлі Дністровський лиман. За довжиною Дністер третя річка в Україні і 9-та — в Європі.

Драконові гори — «дах» Південної Африки, висота до 3482 м, розташовані на південному сході материка.

Дрейка — протока, що з’єднує Атлантичний і Тихий океани, найширша на Землі (до 1120 км).

Дунай («річка») — друга за розмірами (після Волги) річка Європи (довжина — 2850 км).

Е

Ейр — найбільше озеро Австралії, більшу частину року є солончаком.

Еребус — діючий вулкан у Західній Антарктиді заввишки 3794 м. Названий на честь одного з кораблів англійської експедиції, що відкрила цей вулкан у 1841 р.

262

Етна («палаюча гора») — діючий вулкан на о. Сицилія в Італії, найвищий у Європі (3340 м).

Ефіопське нагір’я — на північному сході Африки, переважно на території держави Ефіопія.

Є

Євфрат («вода») — одна з найбільших річок Західної Азії. Зливається з р. Тигр. Межиріччя Тигру і Євфрату є одним з найдавніших центрів цивілізації.

Єнісей («велика річка») — одна з найбільших, а також найбагатоводні- ших річок Євразії.

/IV

Женевське озеро — друге за площею прісноводне озеро в Центральній Європі; розташоване на кордоні Швейцарії та Франції в міжгірській западині. Площа 582 км², глибина до 310 м.

Жовте море — напівзамкнене море Тихого океану біля східних берегів Азії, західніше півострова Корея. Площа 416 тис. км², середня глибина — 38 м, найбільша глибина — 106 м.

З

Замбезі («велика річка») — одна з найбільших річок Африки, що перетинає південну частину материка, впадає в Мозамбіцьку протоку Індійського океану.

Західноавстралійське плоскогір’я форма давнього згладженого гірського рельєфу в Західній Австралії.

Західноіндійський хребет — частина підводного серединно-океанічного хребта Індійського океану, на південному заході Індійського океану.

Західносибірська рівнина — рівнина у Західному Сибіру, одна з найбільших у світі.

Зондська протока — протока між островами Суматра та Ява.

Зондський жолоб — найглибший (7729 м) жолоб в Індійському океані.

І

Ігуасу — водоспад у долині річки Парана. Спадає 275 струменями з висоти 72 м.

Інд («батько річок») — одна з найбільших річок Південної Азії, довжина — 3180 км.

Індійський океан — третій за розмірами океан планети (площа — 76,2 млн км²). Назвою зобов’язаний Індії, береги якої він омиває.

Індо-Гангська рівнина — між Гімалаями й Деканським плоскогір’ям, у долинах річок Інд і Ганг.

Індокитай — півострів на південному сході Азії, омивається морями Індійського й Тихого океанів.

Індостан — півострів на півдні Азії, переважно в Індії.

Іранське нагір’я — найбільше нагір’я в Західній Азії, здебільшого в Ірані.

Ірландія — другий за площею після Великої Британії острів у складі Британських островів.

Ісландія — у перекладі означає «льодова земля». Однак льодовики охоплюють лише 11 % території цього острова, розташованого на півночі Атлантичного океану.

Й

Йорк мис — крайня північна точка Австралії (10°4Г пд. ш.).

К

Кабу-Бранку мис — крайня східна точка Південної Америки (34°46′ зх. д.).

Кавказ — гірська система між Чорним і Каспійським морями, г. Ельбрус заввишки до 5642 м.

Казахський дрібносопковик — горбиста рівнина в Казахстані.

Калахарі («той, що мучить спрагою») — напівпустеля в центральній частині Південної Африки.

Каліфорнійська затока — затока, що відділяє півострів Каліфорнію від мексиканського узбережжя Тихого океану. Площа акваторії

263

И>І1\/Х?ОУ

ДОДАТКИ

160 тис. км². Найбільші глибини сягають 3 тис. м.

Каліфорнійська течія — холодна течія Тихого океану біля західних берегів Північної Америки.

Каліфорнія («розпечена на сонці земля») — півострів на заході Північної Америки.

Камчатка — півострів на північному сході Азії, омивається водами Тихого океану.

Канадський Арктичний архіпелаг

один з найбільших у світі архіпелагів (1,3 млн км²), розташований у Північному Льодовитому океані, належить Канаді.

Капські гори — розташовані на півдні Африки, складаються з кількох паралельних хребтів.

Каракуми («чорні піски», тобто ті, що вкриті рослинністю) — піщана пустеля Центральної Азії.

Карибське море — море в басейні Атлантичного океану біля західних берегів Південної Америки. Назва походить від племені карибів, що населяють узбережжя й острови цього моря.

Карпати («камінь», «скеля») — гірська система в центрі Європи заввишки до 2655 м.

Карпентарія — затока Арафурського моря біля північних берегів Австралії, між півостровами Кейп-Йорк і Арнемленд. Площа 328 тис. км², довжина — 600 км, глибина до 71 м.

Кейп-Йорк — півострів на північному сході Австралії; на сході межує з Кораловим морем, а на заході — із затокою Карпентарія. Площа — 300 тис. км².

Кенія («біла гора») — одна з найвищих вершин Африки (5199 м), вона завжди вкрита вічними снігами й льодовиками.

Кіліманджаро («гора бога холоду») — найвища вершина Африки (5895 м), що цілорічно вкрита снігами й льодовиками.

Ключевська Сопка («сопка» — безліса вершина, «ключ» — джерело)

найвищий (4750 м) і найактивніший діючий вулкан Євразії, на сході Камчатки.

Колорадо («барвиста річка») — забарвлення вод цієї річки Північної Америки пов’язано із червоним кольором порід, які розмиває Колорадо.

Колумбія — річка на заході Канади й СІЛА, найбільша в басейні Тихого океану на території Північної Америки (довжина — 2250 км).

Конго — найбагатоводніша річка Африки. Величезна кількість води, що виносить Конго в Атлантичний океан, опріснює його на десятки кілометрів від берега.

Коралове море — окраїнне море Тихого океану, омиває північно-східні береги Австралії. Назване так за численні коралові острови та рифи.

Кордильєри («шнур», «ланцюг») — найдовша гірська система суходолу земної кулі, що простяглася більш ніж на 18 тис. км уздовж західних окраїн Північної та Південної Америки.

Корейський півострів — півострів на сході Азії, між Японським і Жовтим морями.

Косцюшко — найвища вершина Австралії (2230 м), розташована в Австралійських Альпах. Названа на честь політичного й військового діяча Т. Косцюшка.

Котопахі — найвищий діючий вулкан на Землі, розташований в екваторіальних Андах (5897 м).

Кримський півострів — на півдні Східної Європи, омивається Чорним та Азовським морями.

Кримські гори — гори на півдні Кримського півострова, заввишки до 1545 м.

Куросіо — друга за величиною у світі океанічна течія у західній частині Тихого океану. Починається поблизу о. Тайвань, протікає уздовж Японських островів, а потім зливається з водами Північнотихоокеан- ської течії.

264

л

Лабрадор («землероб») — найбільший півострів Північної Америки.

Ладозьке озеро («хвилясте») — найбільша прісноводна водойма Європи. Характерні шторми та хвилі заввишки до 4-6 м.

Ла-Манш — протока між о. Велика Британія та узбережжям Франції.

Ла-Плата («срібна») — затока Атлантичного океану біля південно-східного узбережжя Південної Америки.

Ла-Платська низовина — простягається вздовж річок Парана і Парагвай, стара назва яких «Ріо-де-Ла-Плата», тобто «срібна річка». Так назвали її перші європейці, що побачили в місцевого населення срібні прикраси.

Лена («річка») — одна з найбільших в Азії (4400 км), впадає в море Лап- тєвих.

Лобнор («біле озеро») — безстічне озеро на заході Китаю. Його місце розташування й розміри сильно змінюються в окремі роки та сезони.

Ломоносова хребет — підводний хребет у Північному Льодовитому океані.

М

Магелланова протока — протока між Південною Америкою та архіпелагом Вогняна Земля. Названа на честь португальського мореплавця Ф. Магеллана, що першим пройшов цією протокою в 1520 р.

Мадагаскар — один з найбільших островів світу (590 тис. км²). Розташований в Індійському океані біля берегів Африки.

Мадагаскарська течія — тепла течія біля східних берегів о. Мадагаскар.

Маккензі — річка на північному заході Північної Америки. Найбільша на материку в басейні Північного Льодовитого океану. Названа на честь першовідкривача, шотландського мандрівника Александра Маккензі.

Мак-Кінлі — найвища вершина Північної Америки (6193 м), розта

шована на Аляскинському хребті Кордильєр, на території США.

Малакка — найпівденніший півострів Євразії.

Малаккська протока — між півостровом Малакка і о. Суматра.

Малі Антильські острови — архіпелаг в Атлантичному океані, біля берегів Північної Америки.

Маракайбо — найбільше солонувате озеро в Південній Америці (площа 13,210 тис. км²), одне з найдавніших озер на Землі.

Маріанський жолоб — найглибший у Світовому океані (11 022 м). Розташований у західній частині Тихого океану.

Маррокі — найпівденніший мис Європи (36° пн. ш.).

Мар’ято — найпівденніший мис Північної Америки (36°12′ пн. ш.)

Меконг («головна, велика річка») — річка в південно-східній частині Євразії, впадає в Південнокитайське море.

Мексиканська затока — найбільша затока Атлантичного океану біля берегів Північної Америки.

Менделєєва хребет — підводний хребет у центральній частині Північного Льодовитого океану.

Мертве море — безстічне озеро в Західній Азії. Назва пояснюється майже повного відсутністю життя у воді у зв’язку з її високою солоністю й відсутністю кисню.

Мерчісон — найпівнічніший мис материка Північна Америка (71°50′ пн. ш.).

Месопотамська низовина («межиріччя») — низовина в Західній Азії в долинах річок Тигр і Євфрат.

Міссісіпі («велика річка») — ріка в Північній Америці, одна з найбільших у світі. Довжина — 3950 км.

Міссурі («каламутна, мулиста») — права притока Міссісіпі.

Мозамбіцька протока — найдовша на земній кулі (близько 1760 км), між островом Мадагаскар і Африкою в Індійському океані.

Муррей — головна річка Австралії завдовжки 2570 км. Названа на честь

265

И>І1\/Х?ОУ

ДОДАТКИ

Джорджа Муррея — одного з керів-
ників англійських колоній.

Мусонна течія — тепла течія Індійсь-
кого океану, що двічі на рік змінює
свій напрямок.

Н

Наміб — пустеля на атлантичному
узбережжі Африки.

татарський водоспад («гуркіт води») —
у Північній Америці, на р. Ніагара.
Шум води, що падає, чути на від-
стані 25 км.

Нігер («річка») — посідає третє місце
на Африканському континенті за
довжиною, площею басейну й об’є-
мом стоку.

Ніл («чорна») — найдовша річка на
планеті (6671 км). Бере початок на
Східноафриканському плоскогір’ї,
впадає в Середземне море.

Нова Гвінея — острови материкового
походження біля північних берегів
Австралії.

Нова Зеландія — острови материково-
го походження поблизу Австралії.

Нова Земля — архіпелаг у Північному
Льодовитому океані, між Баренцо-
вим і Карським морями.

Ньюфаундленд («нова відкрита зем-
ля») — один з найбільших островів
в Атлантичному океані біля східних
берегів Північної Америки.

Ньяса — третє за площею з тектонічних
(рифтових) озер у Східній Африці
і третє за глибиною у світі. Містить
7 % світових запасів прісної води.

О

Об («річка») — одна з найбільших річок Євразії.

Оранжева — річка в Південній Африці, впадає в Атлантичний океан, у середній течії має один з найвищих на континенті водоспадів — Ауграбіс (146 м).

Оріноко («річка») — одна з найбільших у Південній Америці.

Орінокська низовина — розташована
на півночі Південної Америки.

266

Охотське море — море в Тихому океані, біля східних берегів Азії.

П

Париньяс мис — крайня західна точка Південної Америки (81°20′ зх. д.).

Перуанська течія — холодна течія Тихого океану біля західних берегів Південної Америки, у тому числі біля узбережжя Перу. Температура води 15-20 °С.

Піай — мис на півострові Малакка, найпівденніша точка Євразії (1°16′ пд. ш.).

Південна Пасатна течія — зумовлена пасатами тепла течія Тихого, Атлантичного та Індійського океанів.

Південнокитайське море — у Тихому океані, біля східних і південно- східних берегів Азії.

Південно-Східний мис — крайня південна точка Австралії (39°1Г пд. ш.).

Північна Пасатна течія — зумовлена пасатами тепла течія Тихого, Атлантичного та Індійського океанів.

Північне море — море в Атлантичному океані, біля берегів Європи.

Північний Льодовитий океан — найменший з океанів планети. Площа 14,1 млн км². У зв’язку з розташуванням на крайній півночі та суворими кліматичними умовами більша його частина цілорічно вкрита льодом.

Північноатлантична течія — тепла течія в північній частині Атлантичного океану, продовження Гольфстріму. Температура 7-15 °С.

Піренеї («гора») — гірська система на південному заході Європи заввишки до 3403 м.

Піренейський півострів — півострів на південному заході Європи.

Прикаспійська низовина — низовина на південному сході Східноєвропейської рівнини.

Примексиканська низовина — низовина на півдні США і в Мексиці, у Північній Америці.

Принца Уельського мис — найза- хідніша точка Північної Америки (168° зх. д.).

Р

Рас-Гафун мис — крайня східна точка Африки (51°23′ сх. д.).

Рас-Енгела мис — крайня північна
точка Африки (37°21′ пн. ш.).

Рока — найзахідніший мис Європи, на Піренейському півострові (0°31′ зх. д.).

Росса — море Південного океану, що омиває береги Антарктиди.

Руб-ель-Халі — пустеля на Аравійському півострові.

С

Сан-Педро — вулкан у західній частині Гватемали (Центральна Америка); висота над рівнем моря — 3020 м.

Сахалін — острів у Тихому океані біля східних берегів Азії.

Сахара (від «сахра» — «червоно-коричнева»). Найбільша спекотлива пустеля земної кулі (площа за різними оцінками становить від 6 до 9 млн км²). Піщана частина Сахари забарвлена різними кольорами, зокрема червоним.

Святого Лаврентія річка — річка в Канаді, витікає з озера Онтаріо і впадає в Атлантичний океан.

Сент-Чарлз — найсхідніший мис Північної Америки (55°40′ зх. д.).

Середземне море — море Атлантичного океану, що з’єднується з ним Гібралтарською протокою; розташоване між Євразією і Африкою.

Середньосибірське плоскогір’я — плоскогір’я в Сибіру, заввишки до 1701 м.

Сирдар’я («повноводна річка») — річка в Центральній Азії.

Сицилія — найбільший острів у Серед-
земному морі, територія Італії.

Скандинавський півострів — найбільший у Європі, омивається Барен- цовим, Норвезьким, Північним і Балтійським морями.

Скандинавські гори — на Скандинавському півострові, заввишки до 2469 м.

Скелясті гори — східна частина Кордильєр заввишки до 3954 м.

Сомалі — найбільший півострів Африки, омивається Індійським океаном.

Стіп-Пойнт мис — крайня західна точка Австралії (113°05′ сх. д.).

Східноафриканське плоскогір’я — розташоване на сході Африки. Тут знаходяться найвищі вершини континенту — г. Кіліманджаро (5895 м) і г. Кенія (5199 м).

Східноєвропейська рівнина — охоплює більшу частину Європи, одна з найбільших на Землі.

Східнокитайське море — море в Тихому океані, біля східних берегів Азії (Китаю).

Східносибірське море — море в Північному Льодовитому океані, біля північних берегів Азії.

т

Таймир — найпівнічніший півострів Азії.

Танганьїка («зібрання вод») — озеро у Східній Африці, за глибиною (до 1470 м) поступається лише Байкалу, за довжиною (650 км) посідає перше місце у світі.

Тасманія — острів біля південно-східного узбережжя Австралії. Названий на честь голландського мореплавця А. Тасмана.

Тасманове море — море Тихого океану, що омиває південно-східні береги Австралії.

Течія Західних Вітрів — найпотужніша у Світовому океані. Повністю огинає всю Землю в Південній півкулі. Названо за вітрами, завдяки яким набуває особливої сили.

Тибетське нагір’я — у Центральній Азії, одне з найбільших і найвищих на Землі.

Тигр — річка в Західній Азії.

Тихий океан — найбільший за площею (178,7 млн км²) і найглибший

267

H>llWOV

ДОДАТКИ

(11 022 м — Маріанський жолоб) з океанів планети.

Тітікака — озеро в центральних Андах, найбільше високогірне озеро на Землі (8,3 тис. км²).

Трансантарктичні гори — система гірських хребтів в Антарктиді, простягається майже на 4 тис. км.

Трансарктична течія — холодна течія в центральній частині Північного Льодовитого океану.

Тянь-Шань («небесні гори») — гірська система в Центральній Азії заввишки до 7439 м.

У

Уральські гори — між Східноєвропейською і Західносибірською рівнинами; умовна межа між Європою та Азією.

Ф

Флорида («квітуча») — півострів на південному сході Північної Америки. Відкрили іспанці 1513 року в день Вербної неділі, яка за католицьким календарем називається Florida Pascua, тобто Квітуча Пасха.

Фолклендські (Мальвінські) острови — архіпелаг в південній частині Атлантичного океану, східніше Аргентини.

Фроуерд мис — крайня південна точка материкової частини Південної Америки (53°54′ пд. ш.).

Фудзіяма («крута скеля, гора») — найвища вершина Японських островів (3776 м), діючий вулкан.

X

Хуанхе («жовта річка») — на сході Китаю; жовтий колір воді надають завислі частки.

ц

Центральна низовина — рівнина в центрі Австралії.

Центральні рівнини — у центрі Північної Америки, на території СІЛА і Канади.

268

Центральноіндійський хребет — частина підводного серединно-океанічного хребта Індійського океану.

Ч

Чад («великий простір води», «озеро») — безстічне озеро в Центральній Африці. У минулому його площа становила близько 400 тис. км², тепер коливається від 20 до 26 тис. км².

Челюскін мис — на півострові Таймир, найпівнічніша точка материкової частини Євразії (77°43′ пн. ш.). Названий на честь С.І. Челюскіна.

Червоне море — море Індійського океану, розміщене в розломі земної кори біля берегів Африки та Азії.

Чорне море — море в Атлантичному
океані, між Європою та Азією.

Чукотський півострів — найсхідніший у Євразії, відокремлений Беринговою протокою від Північної Америки.

Ш

Шпіцберген («гостра гора») — архіпелаг у західній частині Північного Льодовитого океану.

Ю

Юкатан — півострів у Центральній Америці. У перекладі звучить «Ми вас не розуміємо» — так відповіли жителі цього півострова першим європейцям на їхнє запитання: «Як називається ця земля?»

Я

Янцзи («син океану») — найдовша (5800 км) і найповноводніша річка Євразії.

Японське море — море в Тихому океані, між Євразією і Японськими островами.

Японські острови — острови в західній частині Тихого океану, простягаються вздовж узбережжя Євразії.