РЕГІОНИ ПІВДЕННОАМЕРИКАНСЬКОГО СВІТУ
Переходимо тепер до розгляду країн Південної Америки і головних ознак їхньої регіональної географії. Назагал можливо розділити країни цього географічного світу на декілька регіональних одиниць (рис. 6-3), оскільки деякі з них мають спільні риси. Почнемо з того, що Бразілія являє собою окремий географічний регіон, оскільки їй належить половина всієї території та всього населення континенту. Найбільш північні країни, які виходять до Карібського моря, — Венесуела і Ко
лумбія, утворюють другу регіональну одиницю, яка також охоплює сусідні Гайану, Сурінам і Французьку Гвіану. На основі спільної індіанської культурної спадщини, андської фізіографії та існуючих сьогодні народів була виділена окрема регіональна одиниця, яка вміщує Еквадор, Перу і Болівію. І нарешті, у Південному конусі континенту Аргентина, Уругвай і Чілі мають спільну регіональну ідентичність як найбільш європеїзовані держави середніх широт. Парагвай —
Б Р А З І Л І Я : ГІГАНТ ПІВДЕННОЇ АМЕРИКИ 361
перехідну країну між Андським Заходом і ними південними республіками — віднесено до останніх.
НАЙБІЛЬШІ МІСТА ПІВДЕННОЇ АМЕР
Місто, країна |
Населення, млн (прогноз на 2002 р.) |
Асунсьйон, Парагвай |
1,4 |
Белу-Орізонті, Бразілія |
4.4 |
Санта-Фе-де-Богота, Колумбія |
6.6 |
Буенос-Айрес, Аргентина |
12,9 |
Каракас, Венесуела |
3,2 |
Ґуаякіль, Еквадор |
2,5 |
Ла-Пас, Болівія |
1,6 |
Ліма. Перу |
7,9 |
Манаус, Бразілія |
1,5 |
Монтевідео, Уругвай |
1,2 |
Кіто, Еквадор |
1,9 |
Ріо-де-Жанейро, Бразілія |
10,8 |
Сантьяго, Чілі |
5,8 |
Сан-Паулу, Бразілія |
23,2 |
Перед тим як почати обговорення 13 країн цього географічного регіону, буде корисно ще раз глянути на просторовий розподіл південноамериканських культурних сфер (рис. 6-5). Як чітко видно з даної карти, якщо не брати до уваги невеликий за розмірами Уругвай, культурна фрагментація позначилася на суспільній географії кожної країни — особливість, що також відбивається і на національних економіках (рис. 6-4). Отже, перед усіма урядами країн цього світу постала проблема відцентрових сил, які супроводжують плюралістичні суспільства в той час, коли ті докладають усіх зусиль до розв’язання нагальних політичних, економічних і довкільних проблем.