Для дослідника головних уборів першої половини XIX ст. становлять цінність праці збирача-етнографа, службовця при палаті державного майна Київської губернії Д. П. Делафлі-за **. В альбомі «Медикотопографическое описание…», зокрема в розділі «Одяг і взуття» ^|6, Д. П. Делафліз одним

1903. — С. 407-468, іл.

** Делафліз Дем’ян Петрович народився у Франції. Рік народження невідомий. Під час Вітчизняної війни

1812 р. потрапив у полон і залишився жити в Україні. Помер у 1861 р.

¹⁵ Делафлиз Д. II. Медикотопографи ческое описание госуда рстве н н ы х

имуществ Киевского округа… Киев,

1854.— С. 291-298 // ЦНБ АН України. Відділ рукописів.— Ф.

VIII. Од. зб. 187 (Лаз. 15);

Горлечко К. Ф.

Д. И. Де-ла Флиз как этнограф // Советская этнография. —

1965.— № 1.—

С. 107—116 (далі: СЭ).

із перших серед етнографів навів дані про високі чоловічі смушеві шапки, сукняні, з чотирикутним верхом, прикрашені червоними або синіми шнурами, засвідчив побутування наміток і квітчастої, китайчаної, купленої на ярмарках хустки у південних районах Київщини і Житомирщини. Д. Г1. Де-лафліз відзначав, що складовою частиною дівочого головного убору були квіти; влітку — живі, взимку — штучні паперові, зелений барвінок, червоні ягоди калини. Він зазначав, що

12, 13, 14

¹⁶ Шевченко Т. Г. Повне зібрання творів: У 10 т.—

К., 1961,— Т. 7, кн. 1.-С. XIII, іл. 32, 33, 34, 38, 93.

в Радомишльському повіті (тепер Житомирська область) дівчата не носили вінків з квітів, а пов’язували над чолом червону вовняну стрічку. Стосовно теми найбільший інтерес становлять зроблені Д. П. Делафлізом малюнки: ним зафіксовані високі чорні циліндричні шапки з овечого хутра, сукняні чотирикутні шапки, намітки і способи їх пов’язування, дівочі вінки, жіночі хустки та очіпки. Велика кількість малюнків дає уявлення про різноманітність форм і способів ношення головних уборів українцями Київщини першої половини XIX ст.

Матеріали про головні убори українців середини XIX ст. знаходимо в творах і малюнках Т. Г. Шевченка. Прагнення до вивчення культури і побуту українського народу спонукало його у 1843 р. до мандрівки по селах Київщини, Чернігівщини, Полтавщини, де він робив зарисовки з натури для видання альбому «Живописна Україна» ^|6.

У XIX ст. художня своєрідність українського народного костюма привертала увагу багатьох українських та російських художників — С. Васильківського, І. Іжакевича, Д. Ле-вицького, О. Орловського, М. Пимоненка, В. Тропініна,

У середині XIX ст. активізується вивчення матеріальної

культури українців. У цей період відбувається процес нагромадження фактологічного матеріалу, виробляються критерії його наукового осмислення. Одяг — як складову частину традиційно-побутової культури українського населення — вивчали члени Російського географічного товариства. Пер

шим грунтовним узагальнюючим дослідженням другої половини XIX ст. стала праця П. П. Чубинського «Малоруссы Юго-Западного края» ¹⁷, що відзначається системним під ходом до вивчення явищ матеріальної культури. В ній наводяться народні назви багатьох головних уборів, здійснена їх класифікація за матеріалом, формою.

Одним із цінних джерел про одяг та головні убори українців є малюнки львівського архітектора, інженера і художника Юрія Глоговського (1777 —1838) *. Він працював архітектором у Галицькій дирекції будівництва,і вико-

15, 16, 17

¹⁷ Труды этнографическо-статистической экспедиции в Западно-Русский край, снаряженной Императорским Русским

географическим обществом. Юго-Западный отдел: Материалы и исследования, собранные д. чл.

П. П. Чубинским.— Спб., 1872.— Т. 7.

С. 341—433 (далі:

Ч убипский II. II. Труды…)

* Малюнки Ю. Глоговського зберігаються у Львівській науковій

бібліотеці ім.

В. Стефаника А И України. Далі посилання на фонд К). Глоговського даються в тексті із зазначенням інвентарного номера.

рисговуючи часті поїздки по Галичині, зробив велику кількість акварелей і рисунків пером (понад 1700). Українській тематиці в цій своєрідній колекції присвячено більше 350 сюжетів. Серед них є акварелі, виконані з натури, копії, які Ю. Глоговський зробив з давніх іконографічних і живописних творів інших художників. Ю. Глоговський по-науковому підходив до збирання і відтворення матеріалу, фіксував форму, крій, колір, способи ношення одягу, в тому числі

і головних уборів, намагався передати різноманітність їх видів, колорит. Акварелі паспортизовані, в них вказано конкретно назву населеного пункту і району, в якому вони виконані.

Найбільше акварелей з натури зроблено у Львові та на території, яка за сучасним адміністративним територіальним поділом відповідає Львівській, Івано-Франківській і Тернопільській областям. Значення акварелей Ю. Гло-

18 говського важко переоцінити. Як живі свідки минулого вони

допомагають відтворити не лише побутування одягу, головних уборів у Східній Галичині, а й є своєрідними штрихами до картин народного побуту.

Дані про головні убори селян, міщан, збіднілої шляхти Східної Галичини можна почерпнути із робіт відомого фольклориста та етнографа середини XIX ст. Якова Голо-вацького ¹⁸. У ЗО—40-х роках XIX ст. він щорічно мандрував по містах і селах Галичини та Буковини, досліджував матеріальну і духовну культуру народу. Цікава така деталь. Маршрути подорожей Ю. Глоговського і Я. Головацького часто співпадають. Матеріали обох дослідників взаємозбагачуються. Я. Головацький подає дані про побутування чолові-

¹⁸ Головацкий Я.

О народной одежде и убранстве русинов или русских в Галичине и

северо-восточной Венгрии.— Спб., 1877.— 85 с.;

Головацький Я. Мандрівка по

Галицькій та Угорській Русі // Жовтень.— 1976.— № 6.— С. 49—94.

¹⁹ Вагилевич I. Бойки, русько-слов’янський люд у Галичині // Жовтень.— 1978.— .No 12.— С. 117 — 130;

іб

чої циліндричної шапки «на завісах», «з таляром», жіночих смушевих або соболевих шапок, які одягали поверх хустки в Калуші, Галичі, Бережанах, Бродах. А як саме виглядали ці головні убори, описані Я. Головацьким, можна побачити на рисунках і акварелях Ю. Глоговського.

Деякі відомості про дівочі, жіночі, чоловічі головні убори містяться в працях першої половини XIX ст. українського етнографа І. Вагилевича ^|9. Це, зокрема, опис чоловічої ко-

19 нусовидної шапки з Гуцульщини, чітко зафіксованої на

малюнку Ю. Глоговського.

Матеріали про головні убори знаходимо в праці В. Шухе-

вича «Гуцульщина» (кінець XIX ст.). Так, у розділі «Гуцуль-

20 … ська ноша» подана характеристика жіночих зачісок, відзначено, що дівчата та жінки по-різному зачісували волосся на свята, у будні, у жалобні дні. Описані й деякі чоловічі та жіночі головні убори. Етнографічна характеристика чоловічих головних уборів українців подана у праці Б. Познанського ²¹. У ній подаються описи і назви («шапка», «ковпак», «малахай», «йолом», «магерка», «кабардинка»), повідомляється, з якого матеріалу вони виготовлені, вміщена таблиця із графічно зображеними головними уборами.

Wagileivicz J.

О mieszkancach wschodniej czc&ci gor karpackich.— Warszawa. 1844.— 177 s.

²⁰ Шухевич Б. Гуцульщина: Матеріали до українсько-руської етнології.— Львів,

1899.— Т. 1.—

С. 120—139.

²¹ Позначений Б. С. Одежда малороссов

// Труды XII археологического съезда в Харькове 1902 г.— М., 1905.— Т. 3.— С. 178—210.

²² Украинский народ и его прошлом и настоящем / Под редакцией проф.

Ф. К. Волкова и др.— Иг., 1916.— С. 543 595.

²³ Иваница А. Домашний быт малоросса

Полтавской губернии (Хорольский

уезд) //

Этнографический сборник Российского географического общества.— Снб.,

1853. Вы п. I.—

С. 337—371; Морачевич И. Село Кобылья Волынской губернии Новоград Волынского уезда // Этнографический сборник.

Российское | географ [ и чес кое | общ[ єство].—

Снб., 1853.

Вып. 1.— С. 294 —

312.

²⁴ Перлштейп А. Народный быт Волынского Полесья //

Волынские губернские ведомости.— 1855.-№ 13, 18, 26;

IIIиманский И. Жизнь Волынского крестьянина после освобождения его от крепостной зависимости //

Волы некие губернские ведомости. — 1866.

JNIo 7.

²⁵ III ишацкий-Ильич А. Местечко Олешевка

Про головні убори селян довідуємося з дослідження «Украинский народ в его прошлом и настоящем». В розділі «Одежда» ²² поряд з характеристикою всіх складових частин українського костюма подано і опис дівочих головних уборів — стрічок, вінків, жіночих хусток, наміток, які в той час іще побутували в Карпатах і на Поліссі, чоловічих головних уборів з різних місцевостей України. Крім фотографій вміщено дві таблиці з малюнками головних уборів, виконаних О. Сластіоном і Ю. Павловичем.

Серед інших матеріалів варті уваги публікації другої половини XIX ст. в періодиці: в «Этнографическом сборнике» ²³, «Волынских губернских ведомостях»²⁴, «Черниговских губернских ведомостях» ²⁵. Деякі відомості про головні убори знаходимо в журналах «Живая старина» ²⁶, «Киевская старина» ²⁷, в сборнике Харьковского историко-филологического общества ²⁸, «Трудах общества исследова гелей Волыни» ²⁹. Що стосується головних уборів, то найчастіше їх характеристика зводилась до переліку назв, але й це важливо сьогодні, оскільки доносить до нинішнього