Хоча в подібних ендшпілях діє ще багато фігур, прохідний пішак і тут має дуже велике значення. Саме за його допомогою часто здобувають ініціативу, а боротьба за неї триває і в закінченнях. У наступній партії білі забарилися з утворенням прохідного пішака. Чорні скористалися з цього й погасили ініціативу супротивника.

Кінтерос—Тайманов, Ленінград, 1973 рік. (Діаграма 110.)

Позиційна перевага білих безсумнівна — краще пішакове розташування, активні фігури. Рішуче l.d5! давало їм значні шанси на перемогу. l…Td7 2.dc T:dl+ 3.T:dl be 4.Td7, вторгаючись на ;7-му горизонталь або l…cd 2.cd Td7 З.ТЬ5! виграючи пішака.

Замість цього аргентінський гросмейстер зіграв l.Tdl—d2, і чорним вдалося налагодити оборону. 1…Те7—d7 2.d4—d5 c6:d5

3.Td2:d5. Ha 3.cd буде З…Сс5! з наступним 4…b6, після чого пішаки чорних на ферзевому фланзі під захистом, а прохідний пішак «d’-надійно заблокований.

3.. .Td7—с7! 4.СсЗ—е5 Тс7:с4 5.Td7:b7 Та8:а4 6.Td5—d7 — білі ;захопили 7-му горизонталь, але в даній ситуації ніякої вигоди з цього не мають, бо без розміну тур не встигають побити на g7.

6…Та4—Ь4 7.ТЬ7—с7 ТЬ4—Ь8! 8.Ce5:g7 ТЬ8—с8 9.Тс7—Ь7 Тс8—Ь8 Ю.ТЬ7—с7 ТЬ8—с8. Нічия.

Звичайно роль короля в ендшпілі активна, але тут треба бути особливо обережним — на шахівниці ще чимало фігур, які можуть ;атакувати його.

Кінтерос—Тукмаков, Ленінград, 1973 рік. (Діаграма 111.)

1.. .Kpg7—f6?? — величезна помилка. I…f4 2.T:d6 fe приводило ;до нічиєї.

71

2.Td5:d6 + !, і чорні здалися, бо після 2…cd 3.Cg5+ вони одержують мат: З.Креб 4.Те7Х.

Суетін—Ботвинник, 1953 рік. (Діаграма 112.)

У цьому закінченні, здавалось би,-нічого не віщувало білим небезпеки.

Фігур лишилося мало, а різнокольорові слони мають гарантувати білим нічию. Але, використовуючи ряд неточних ходів супротивника, чорні саме за допомогою різнокольорових слонів, як це часто ;буває в середині гри, атакують короля білих.

1. Th5—h4. Краще І.ТЬЗ, оберігаючи короля від шахів на 3-й горизонталі. l…Tg8—g3+ 2.Kpd3—е4. Точніше 2.Kpd4, а ще надійніше 2.Кре2. 2…Са5—d2 З.СЬ5—d3? Якщо перші два ходи — неточності, що не міняють нічийного характеру позиції, то їхній третій ;хід — вирішальна помилка. Слон забрав поле d3 у короля.

3.. .Cd2—g5! 4.Th4—h5, бо після 4…Tg4+ втрачається пішак.

4.. .Kpd6—с5!

І несподівано з’ясувалося, що мінімальні сили чорних сплели у центрі матову сітку, розірвати яку можна лише ціною переходу в ;безнадійний пішаковий ендшпіль. 5.Кре5 T:d3 6.T:g5 Td5+ і

7.. .T:g5. Тому білі здалися.

Проаналізуємо ще кілька складних закінчень.

Каган—Геллер, Петрополіс, 1973 рік. (Діаграма 113.)

Білі зіграли l.Kc6:g7?, і після 1…Се8—сб! слон чорних став хазяїном найважливішої діагоналі. Водночас загрожує мат на hi.

2. Kg7:f5 + . Не рятувало 2.Та7+ Kpf6 3.g4 f4! або 3.Kh5+ Kpg5.

2.. .Kpe7—еб З.КЇ5—g7+ Креб—f6 4.Kg7—е8+ Kpf6—e7 5.Ta8—а7-Ц ;Кре7:е8, і білі зосталися без фігури.

72

У позиції на діаграмі нічиєї можна було досягнути таким способом: 1.Т:е8+! Кр:е8 2.K:g7 + , і після 3.K:f5 позиція білих неприступна.

Якщо в попередньому прикладі головним винуватцем поразки білих знову став погано захищений король, то в наступному закінченні дається взнаки подвійний удар. Слід відзначити, що він дуже часто трапляється в закінченнях.

Каган—Бронштейн, Петрополіс, 1973 рік. (Діаграма 114.)

У білих матеріальна перевага й небезпечний прохідний пішак,

б О. Колякор

але їхні фігури розташовані невдало, тому білі попали у ;своєрідний цугцванг: кінь не ;може відійти через втрату пішака, а тура—через Kpd5—сб. ;Лишається тільки l.Kph2—g2, ;що й було в партії. Тепер чорні могли наблизити пішаки

l…g4 2.Kpg3 g5 з нічиєю, але й хід l…Kpd5—d4, зроблений ;ними, непоганий. 2.Тс7—61 + ;Kpd4—сЗ? — оце вже груба помилка. Єдиним шансом білих ;було заманити короля супротивника під коневу вилку (тобто на поля сЗ і е5). Відступ ;на с4 зберігав за чорними ;нічию.

З.КЬ7—с5 КрсЗ—с4 ; ; ;(З…Т:а6 4.Ка4 + ; З…КрЬ4 4.Ка6 + )

4.Td7—с7 Крс4—Ь5 (4…Т:Ь6 5.Kd7 + ) 5.Кс5—d7, і білі легко виграли.

Пропустили подвійний удар чорні й у партії Люблінський—Ка-мишов, Москва, 1949 рік. (Діаграма 115.)

l…Kpd7:d6? — квапливість, яка одразу приводить до катастрофи. Після правильного 1…Та4 чорні відігравали пішака й зрівнювали шанси. Наприклад, 2.Tdl (2.СЇ4 C:h4!) 2…ТЬ4 3.Td5 Креб! і таке інше.

Партія тривала всього два ходи: 2.ТЫ—dl+ Kpd6—е7

3.Tdl:d8 + l, після чого чорні здалися, бо 3…Kp:d8 4.С:Ь6+ або

З…Т:Ь5 4.ТЬ8 з наступним 5.Т:Ь6 однаково безнадійно.

5. Фігури проти пішаків

Паульсен—Метгер, Нюрнберг, 1888 рік. (Діаграма 116.)

Білі мають на фігуру більше, але виграти їм аж ніяк не просто. Вже з першого ходу білі випускають з рук перемогу.

1. Kpd5—с4? Ь7—Ь5 + ! 2.а5:Ь6. При 2.Кр:Ь5 виникає відома нічийна позиція. 2…Крс7—Ь7 З.Крс4—Ь5 КрЬ7—а8 4.Са7—Ь8 — останній шанс. 4…Кра8:Ь8 5.КрЬ5—сб КрЬ8—с8, і партія закінчилася ;внічию.

До перемоги білих вело l.Kpd4l (1.Крс5? приводило після

1…Ь6 + І до вже знайомої позиції) 1…Крс6 (на 1…Ь6 або 1…Ь5 виграє 2.а6, і чорний король не може підступитися до пішака «а»)

2. СЬ6! — перешкоджаючи руху пішака «Ь» і сковуючи короля су-

74

противника. 2…Kpd6 З.Крс4 Крсб 4.Kpb4 Kpd6 5.Kpb5 Kpd7

6.Крс5 Крс8 7.Са7! — відрізаючи королю шлях на а8. 7…Крс7 (7…Ь6+ 8.Кр:Ь6; 7…Ь5 8.а6!) 8.Kpb5 Kpd7 9.СЬ8 Крс8 10.СГ4 Kpd7

1І.КрЬб Крс8 12.Cg3 — і білі виграють.