20.1. АНЕСТЕЗІОЛОГІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ У СТОМАТОЛОГІЧНІЙ ПРАКТИЦІ

У вітчизняній стоматології широко застосовують місцеве знеболювання у вигляді поверхневої, провідникової, інфільтра

ційної анестезії. У випадках, коли достатнє знеболювання цими методами не забезпечується чи є протипоказання до місцевої анестезії, застосовують наркоз.

Позитивні властивості загальної анестезії у стоматології: 1) можливість виконувати протягом одного відвідування хворого значний об’єм стоматологічної допомоги; 2) суттєво скорочувати строки санації порожнини рота.

Недоліком загальної анестезії при стоматологічних втручаннях, на відміну від Інших операцій в умовах поліклініки, є більша небезпека аспірації в дихальні шляхи крові, слизу, відламків зубів тощо під час маніпуляцій у порожнині рота.

Показання до проведення під загальною анестезією (крім загальноприйнятих в амбулаторній хірургії): поширений карієс, ускладнений періодонтитом, у разі одномоментного лікування; технічно складне видалення зубів; наявність обширішх інфільтратів, що перешкоджають проведенню ефективного місцевого знеболювання; гострі запальні процеси в порожнині рота чи поза ним (абсцес, періостит).

Протипоказання (крім загальноприйнятих): набряклість дна порожнини рота, ангіна Людвіга, гострий набряк шиї, гортані, носової частини глотки та інші супутні захворювання, при яких показане лікування в умовах стаціонару.

Для забезпечення загальної анестезії у таких випадках крім апаратури та інструментарію, застосовуваних для анестезії в умовах поліклініки, необхідні спеціальні Інструменти і пристосування: 1) ротові Й носові маски з обтураторами; 2) міжзубні розпірки, які дають змогу під час наркозу утримувати порожнину рота відкритою і фіксують нижню щелепу; 3) тампон, відповідно виготовлений з поролону, що поліпшує герметичність системи апарат — хворий і захищає гортань і глотку від потрапляння сторонніх предметів, крові, слизу.

Залежно від передбачуваної у хворого маніпуляції застосовують такі види наркозу: 1) аналгетичний наркоз діазоту оксидом для знеболювання малоболючих стоматологічних втручань (видалення рухливих зубів, обробка зубів під коронки);

Анестезіологічне забезпечення в амбулаторній практиці 359

2) наркоз діазоту оксидом у поєднанні з енфлураном чи фторотаном для виконання дуже болючих терапевтичних чи хірургічних втручань, а також у випадках одіїомомеїптюї санації порожнини рота;

3) внутрішньовенний наркоз пропофолом при короткочасних (5—6 хв) хірургічних втручаннях.

Інгаляційний наркоз діазоту оксидом (50—75 %) у поєднанні з енфлураном чи фторотаном (об. частка 1,5—2 %) проводять у стоматологічному кріслі в положенні хворого иапівсидячи. Інгаляцію спочатку проводять через рото-носову маску, а після досягнення хірургічної стадії (розслаблення жувальних м’язів) замінюють її на носову. Між зубами вставляють міжзубну гумову розпірку і проводять тампонаду порожнини рота. Нижню щелепу постійно підтримують вису

нутою вперед, щоб запобігти порушенню дихання, чи використовують носовий повітровід.

При використанні засобів для неінга-ляційного наркозу перед початком наркозу вставляють міжзубну розпірку. Після вимкнення свідомості тампонують порожнину рота і розпочинають хірургічне втручання.

До моменту закінчення втручання припиняють подачу загального анестетика і за перших ознак відновлення свідомості вилучають тампои, проводять туалет порожнини рота, видаляють міжзубну розпірку.

Хворого відпускають із поліклініки лише після повпого пробудження і відновлення основних життєвих функцій відповідно до правил, прийнятих в амбулаторній анестезіології.

Анестезіологія та інтенсивна терапія. Чепкий Л.П., Новицька-Усенко Л.В., Ткаченко Р.О.