Газ чи Правда?
Що врешті-решт забули українці?
До кого ви звертаєтесь весь час?
Ви ж не поляки, навіть і не німці,
В вас є природний український газ. Його нам вистачає з головою,
Коли на всіх, не тільки одному Якщо би Гетьман грюкнув булавою.
Де ж взяти Гетьмана хіба на мить одну? Так дожились, що гетьманів немає.
А як без них — та й нації сліпа.
На українського Месію зачекаєм,
До Суду Страшного, а вже часу нема. Отримаємо може й ми свободу,
Я сподіваюсь на такий кінець.
В життєвій річці не буває броду,
Бо кожен з нас є фаховий плавець.
Вставай, Україно!
До чого ж я увагу привертаю?
А все до того — як ми живемо.
Є міра совісті, що кожну мить втрачаєм, Бо закопали правди джерело.
А відкопали свердловини газу,
І через них — є видно «хто є хто».
Як лікувати цю людську заразу,
Коли байдужі вдома сидимо?
Так відірвіться, ви, від своєї хати,
Бо Україна вся належить вам,
Бо ж вона рідна, вона — ваша мати,
І жити і любити її нам!
Ця пропозиція не виникла учора,
На протязі століть кричить поет -Так подивиться в себе і навколо,
Бо світ є збалансований бюджет.
11 листопада 2012 р.
збірка віршів
Що може бути краще за свободу?
У цьому слові сенс всього життя,
І я звертаюсь до свого народу:
Раби не вийдуть, люди, з небуття!
Хай ці слова лунають, як молитва!
Бог вільною людину народив.
За Україну йде віками битва,
Я українців всіх замислитись просив.
Стояти осторонь не вийде, громадяне, У кожного народу є свій шлях.
Не бидлом будемо, а будемо панами,
І ні до чого тут, а ні москаль, ні лях.
Що заважає нам здобути волю? Надайте відповідь, хіба самим собі, Не може бути мати нам чужою,
Бо ми її ріднесенькі сини.
Вставай, Україно!
Це є останнє, що нам залишилось, Щоб неньку Україну зберегти,
Мені це українці не наснилось,
Бо хрест до волі треба вам нести.
За вас ніхто не зробить в цьому світі, Цей шлях народ повинен сам пройти, Тарас окреслив тезу в «Заповіті» -Як нам до волі врешті-решт прийти.
Це є суттєва вимога від Бога,
Свобода є духовне відчуття,
Важка до волі кожного дорога,
Ціна її — покладене життя.
23 березня 2013 р.
збірка віршів
Як влада України бреше всьому світові з приводу демократичних цінностей…
…Я маю на увазі Україну:
Такого сорому ще не було ніде:
Щоб кривдити отак свою країну,
Це як же треба зневажать себе.
О можновладці, якщо так назвати,
Чи взагалі поняття у вас є Щоб так відверто світові брехати,
— Як ви дозволили, — терпець у всіх урве.
Щоб в цьому світі ви б не наробили, Відповідати будите усі:
Що грабували і кого убили -Вам не сховати й під мандатом, ні!
Вставай, Украяно!
Бо часу як завжди у всіх бракує,
Ніхто вас слухати не буде взагалі,
По вас Суддя, що без грошей, нудьгує, Хоч хабарі приносять немалі.
Кому тоді підсунете це срібло?
Хто вам повірить — стоїте в крові.
Як би ви знали, як ви всім набридли… Цей шлях обрали — дякуйте собі.
Бо слово влада — це відповідальність, Цей хрест нести і треба дати звіт.
Ось отака в країні є реальність,
Не шийте в дурні зараз увесь світ.
27 січня 2012 р.
Вставай Україно! Федір Шишман