Місток до «хохла» з крайньої хати
Місток поклали через річку, Місток слабенький, ледве жив,
І запалили в вечір свічку, Громада вийшла вся на двір. Молитись Богу за майбутнє, Місток, щоб витримав ходу,
А може вийде в них щось путнє, Я через міст цей не піду. Посиджу вдома, подивлюся,
Я з хати крайньої хохол,
Не вийде тільки, посміюся,
Я розумніше не пішов.
Навіщо все мені це треба,
Ви що, дурнішого знайшли? Давали б ложку, що до меду,
Ви за свободою пішли.
Вставай, Україно!
Кому свобода ця потрібна,
Мене ніхто щоб не чіпав,
Бо хата крайня моя рідна,
Я краще жив, коли все крав.
А зараз злодії крутіші:
Всім «перекрили кіслород», Загроза є завжди у тиші,
Як відбирають і город.
А ти сиди у хаті крайній,
Ти кажеш є — тебе нема.
Це був твій шанс мабуть останній, Бо хата стала вже тюрма,
Отой місток, що через річку Він все-таки для тебе,
І світло, де палає свічка,
Цей шлях до волі, що веде,
Це до усіх що з хати крайній -На вас чекала ця хода,
Бо міст не може бути зайвий,
Не була й зайвою хода.
23 липня 2013 р.
Вставай Україно! Федір Шишман