Місток до «хохла» з крайньої хати

Місток поклали через річку, Місток слабенький, ледве жив,

І запалили в вечір свічку, Громада вийшла вся на двір. Молитись Богу за майбутнє, Місток, щоб витримав ходу,

А може вийде в них щось путнє, Я через міст цей не піду. Посиджу вдома, подивлюся,

Я з хати крайньої хохол,

Не вийде тільки, посміюся,

Я розумніше не пішов.

Навіщо все мені це треба,

Ви що, дурнішого знайшли? Давали б ложку, що до меду,

Ви за свободою пішли.

Вставай, Україно!

Кому свобода ця потрібна,

Мене ніхто щоб не чіпав,

Бо хата крайня моя рідна,

Я краще жив, коли все крав.

А зараз злодії крутіші:

Всім «перекрили кіслород», Загроза є завжди у тиші,

Як відбирають і город.

А ти сиди у хаті крайній,

Ти кажеш є — тебе нема.

Це був твій шанс мабуть останній, Бо хата стала вже тюрма,

Отой місток, що через річку Він все-таки для тебе,

І світло, де палає свічка,

Цей шлях до волі, що веде,

Це до усіх що з хати крайній -На вас чекала ця хода,

Бо міст не може бути зайвий,

Не була й зайвою хода.

23 липня 2013 р.

Вставай Україно! Федір Шишман