Роздуми поета
Як хотілось жити у країні,
Де існує правда і закон,
І дивлюсь, я в небо в очі сині,
Боже, забери у свій полон!
Боже, забери у своє Царство,
Бо душа пристала тут страждать, Усвідомлюючи, що таке є рабство,
Я не буду сам собі брехать.
Я б і вам не радив це робити:
Так дослухайтесь, що каже вам поет, Скільки лоба можна в стінку бити?
Є для цього інший інструмент.
збірка віршів
Хай думки, що в голові родяться, Надають вам хисту в оцей час, Люди за ознаками різняться,
Але ж кожен лоба бив не раз.
З помилок нам висновки робити, Бачу хтось сміється з цих порад. Доля, що продовжує нас бити -Це ланцюг з віковічних зрад.
1 березня 2013 р.
_Вставай, Україно!_
О, кобзарі, вас розстріляли. Мабуть, фашисти це були.
І ваші кобзи не заграли,
Ви у безсмертя перейшли.
Що, громадяни, помиляюсь; Це було до часів війни. Фашисти кобзи не ламали,
Це комуністи, всі свої.
Вони на страту Україну Виводили так кожну ніч. Стріляли переважно в спину, Не бачити святих облич
А пам’ять все це пам’ятає, Бог нічого не приховав.
В потрібний час нам нагадає, Хто Україну убивав.
47
_збірка віршів_
==
Цей вірш читатимуть повсюди,
Часи бурхливі настають,
Бо правду не сховати люди;
Дощі від Бога воду лють.
І п’є народ Святу водицю,
І розуміє хто є хто,
І кобза кобзаря рушниця Завжди є правди джерело.
А в Україні є фашисти,
Як з’ясувалось, вони є.
Це, всім відомі, комуністи -По справах їх світ впізнає.
Сліпі розстріляні музики,
Цей злочин вимір всіх катів.
І дивляться з портретів пики,
Як добре, що сліпий прозрів.
25 травня 2013 р.
118
Вставай, Україно!
Скажіть мені, нещасні люди, Що буде з вами у цей час,
Коли закінчаться ці муки,
І буде все у нас гаразд?
Відносно влади: — споконвіку: На двох хохлів — три голови.
А землю як почнуть ділити,
Так переб’ються як чорти.
Дивлюсь на цю Верховну Раду: Та це ж бо дзеркало криве.
Там ділять між собою владу,
А влади вже нема ніде:
збірка віршів
Хто попід гору лізе рачки,
Хто кулемета дістає,
А на базарі вартість качки Вже за машину дістає.
І це все в нас, на Україні,
Від Бога райській закуток.
Що ж ми за люди, що за злидні, Що хліба просимо шматок…
Коли прокинеться вже розум? Коли ж не будемо такі?..
В оману ввівши самих себе, Стаємо повні жебраки…
З квітня 1992 р.
Вставай Україно! Федір Шишман