СЛОВО
Мені писати треба щось,
А я не знаю, як почати,
За мене ж не напише хтось, Бо я не зможу вам брехати.
Бо моя правда — це життя -Складне, просте, зате цікаве Слова, панове, не сміття За «Слово» нам відповідати.
Я радив би сьогодні всім, Хто мене чує в цій країні,
І балакучим, і німим,
І хто боїться навіть тіні.
збірка віршів
Всім нагадаю в оцей час,
Що Україна має мову.
І так звертаючись до вас, Почну відверто цю розмову:
Хто може вбити мову в нас, Якщо в нас є своя свідомість -Російський не дешевий газ Чи влада, що втрачає совість?
На ці терези я б поклав З одного боку в чашу мову,
А в іншу срібло хто надав?
В Іуди перейнявши моду.
124
Вставай, Україно!
Це порівняння мае сенс.
Хто є «Іуди» в цій країні?
Без газу європеєць мерз,
А хтось боявся своїй тіні.
«Іудин» знають всі кінець,
А мова наша буде жити.
Я може з мов не фахівець А Словом,кажуть, можна вбити.
Та вкотре знов наголошу,
Що Україна має мову,
І українців всіх прошу:
На цьому скінчити розмову!
Це краще не втрачати нам,
Бо джерело завжди у мові.
І жити в цій країні нам Бо сила не в грошах, а в слові.
8 липня 2012 р.
збірка віршів
Соромно сьогодні за країну! Начебто якісь ми не такі -В дзеркалі ми схожі на людину,
А по вчинках — діти-байстрюки.
Бо нема суспільної довіри, Нацарюю трохи і втечу,
Ви у Бога мудрості просили, Хамство долучивши у рідню.
І коли знущаються над нами, Носимо образи у собі,
Бидлом називали нас віками,
Ми ж кричали: «Вільні козаки!»
Ось прийшла година відповісти -Двадцять років дивиться весь світ. Що нащадкам маєм розповісти? Кобзаря забули «Заповіт».
Вставай, Україно!
(♦)
Сумно, дуже хочеться кричати, Серце не знаходить для вас слів. Україну треба рятувати,
Захисту шукаєм у послів.
Чи не наша, люди, Україна?
Чи не ми співаємо: «Не вмре…»? Де ж чуття, що ми одна родина,
І куди цей шлях нас приведе.
Схаменіться, Богом вас благаю, Хто сьогодні чує ці слова!
Я до кожного українця волаю: Україна ледь поки жива.
Прокидайтесь, часу вже не має! Вам до волі треба один крок,
Бо Майдан у Києві чекає,
То ж дослухайтесь,
що пише вам пророк.
14 лютого 2013 р.
збірка віршів
Українцю що зараз сниться, Хто може сон цей розгадати,
Як він втікає за границю,
Хто буде неньку захищати?
А може це не сон, а правда? Гадалка щось не те сказала.
Що Україна має завтра,
І що це завтра не проспала.
Не зрозуміла поведінка,
Це сон жахливий — прокидайся! Вже перегорнута сторінка,
Та все пройшло не переймайся.
І Україна стала вільна,
Поки ти спав — її звільнили. Європа, та, яка двожильна Країну вільну народили.
Вставай, Україно!
Живи, як кажуть, не журися,
За тебе вже усе зробили,
Бо сон цей в руку подивися. Тебе на волю відпустили.
Така історія насниться,
У цьому сні щось бракувало. Ні, так панове не годиться. Хохлу завжди цього замало.
Йому чогось не вистачає,
А посваритись за гетьманство, Хто переможця визначає?
До речі, може наше хамство?
Подивимося правді в очі.
Що в цьому сні було не правда, Бо день темніше в нас за ночі. Дай Боже світла та дай завтра.
25 березеня 2013 р.
збірка віршів
Хто з правдою живе, він не живий,
Бо його серце для всіх відкрите. Влучити може навіть і сліпий, Брехнею вже давно воно розбите.
Якою мірою відмірюють життя?
По справах наших, банківських
рахунках?
Іде людина в справжнє небуття -За нею вслід діяльність і лаштунки.
Там пропонує з-за лаштунків звіт,
Але ж Господь його і не читає На небо дивлячись, очікуєш привіт, Всевишній каже: «Я тебе не знаю».
Вставай, Україно!
І світ не в змозі правду пережить,
Бо правда і брехня — це паралелі. Вони не перехрестяться й на мить, Причин тут не буває для дуелі.
Хай ці слова до кожного дійдуть,
І кожне серце буде так розбите.
І чорні янголи за грішними прийдуть, Бо при житті платити треба мито.
5 вересня 2012 р.
збірка віршів
Хто винен
А в Україні, моїй милій,
Де мали би пісні звучати,
Вже світ, як кажуть люди, білий, Не знають, як його назвати.
І все це має бути з нами,
Бо серце плаче, душа стогне, Хто владцям право дав брехати? їм від брехні й вуста посохли.
Ми всі в безвір’ї опинились,
Бо доля правди не мине.
Від жаху думка зупинилась -Хто в цій країні не краде?!
Крадуть усе, що можна вкрасти. Та перші злодії й кричать: «Вовкам овець надали пасти», -А справжні пастирі ще сплять.
Вставай, Україно!
Та схаменіться, вас благаю, Таке ж коротке тут життя.
Я вам на долю натякаю,
Бо ми ж без Бога як сміття.
Бо всі ці заповіді Божі З нас не виконує ніхто.
На кого ж ми тоді тут схожі -На дідька лисого чи що?
Куди цей шлях веде панове? Хто з вас замислився на мить, Відверта в нас іде розмова Шукати винних? Що робить?
збірка віршів
Сусіди наші з цим питанням Зайшли давно вже в глухий кут: В них з італійцями змагання -На скільки чий крутішій спрут?
А ми пішли, напевно, далі -У нас держава справжній спрут. Які в державі є регалії, Злочинцям, крадіям дають.
Чи хтось образився, панове, Якщо є панство в цій землі.
А нація б була здорова,
Як чесно жити ми б змогли.
21 березня 2011 р.
Вставай Україно! Федір Шишман