СУМНИЙ ВІРШ
Людина в Україні може чути?
Я з упевненістю відповідь не дам. Грошима вуха так свої заткнути,
Що кожен кожному — не брат,
а просто хам.
Це вже хвороба, усі ми в небезпеці! Байдужість, гроші, хамство і печаль, Такий тягар несу у своїм серці Пророк у себе не пророк, на жаль.
Я це кажу, щоб не шукали винних, Бо винуваті, тільки ж ми самі.
Нема людей духовно дуже сильних, Що не здадуться в тяжкій боротьбі.
Вставай,, Україно!
Та Богом час відпущений минає,
І стоїмо на перехресті літ,
До волі й ватажок вже не гукає,
Бо вже зневірився у світі навіть світ.
Догрались в гру, що зветься
«незалежність»
А долі гра невизначена ще,
До чого ж мали ми свою причетність, Що? Ще не вкрали? Совість у вас є?
Сумний цей вірш, є привід сумувати, А все ж надію Бог нам надає,
Коли собі не будемо брехати,
Тоді і воля нас не омине.
ЗО вересня 2012 р.
Вставай Україно! Федір Шишман